ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
05 жовтня 2009 року 18:30 № 2а-1511/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Аудиторської палати України
про визнання незаконним: статут Аудиторської палати України погоджений наказом Міністерства юстиції України від 20.07.2007р. №529/,5 так як він не відповідав вимогам ст.ст. 42,43,57,59 Господарського Кодексу України та ст..88 Цивільного кодексу України; п. 10 Положення про сертифікацію аудиторів України, затвердженого рішенням АПУ від 31.05.2007р. №178/6; рішення «Про затвердження Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України»від 31.05.2007р. №178/5;
про скасування рішень від 6 жовтня 2008 року №2-388 та від 30 жовтня 2008 року №196/3;
про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо розгляду заяви про продовження терміну дії сертифіката від 12 серпня 1994 року №001413 на наступних 5 років та дотримання і забезпечення виконання Закону України «Про аудиторську діяльність»в частині продовження термінів чинності сертифікатів;
про зобов'язання продовжити термін дії сертифіката №001413 від 20 вересня 1994 року на наступних 5 років;
про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішеннями та бездіяльністю в сумі 110 тисяч гривень, з яких матеріальні збитки становлять 95 тисяч гривень і моральні 15 тисяч гривень.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позов обґрунтований тим, що на думку Позивача, рішення Аудиторської палати України (далі - АПУ) від 27.11.2008 року № 196/3 про виключення аудиторської фірми «Волинькоопаудит»є незаконним та протиправним. Вказує на порушення Відповідачем строків розгляду звернень громадян, визначених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.96 року.
Крім того, звертає увагу суду на незаконний характер вимог Відповідача щодо необхідності складання кваліфікаційного іспиту для продовження терміну дії сертифікату, що є, на його думку, порушенням ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність»від 22.04.93 року №3125-ХІІ (далі - Закон).
Зазначає про нечинність Статуту Відповідача та Положення «Про сертифікацію аудиторів»від 31 травня 2007 року №178/6 у зв'язку з відсутністю їх реєстрації у Міністерстві юстиції України у встановленому чинним законодавством порядку, а також невідповідністю ст. ст. 42,43,57,59 Господарського кодексу України та ст. 88 Цивільного кодексу України. Просить стягнути з Відповідача моральну та матеріальну шкоду.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на позовну заяву повідомив, що проти позову заперечу. Обґрунтовує це ст. 365 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст. 13 Закону, згідно якого АПУ створюється та функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Звертає увагу, що Статут зареєстровано в Мін'юсті України 20.12.93 року. Крім того, вказує на обов'язок аудиторів та аудиторських фірм дотримуватися вимог Закону та інших нормативно-правових актів та рішень АПУ. Зазначає, що заяви та звернення Позивача були своєчасно розглянуті та на них надані обґрунтовані відповіді.
Вказує на те, що АПУ не було завдано Позивачу моральної та матеріальної шкоди, оскільки не було порушено прав останнього та норм чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позивач -ОСОБА_1, здійснював аудиторську діяльність згідно сертифікату серії А № 001413, виданого рішенням АПУ № 19 від 20.09.1994 року, продовженого 30.10.2003 року, строк дії якого закінчився 20 вересня 2008 року (далі - Сертифікат).
12 серпня 2008 року Позивач звернувся до секретаря Рівненського регіонального відділення АПУ (далі -Рівненське РВ) з клопотанням про прийняття заяви про продовження терміну дії Сертифіката.
Рішенням АПУ № 191/4 від 26.06.2008 року Рівненське районне відділення АПУ було ліквідоване. Уповноважений представник Рівненського РВ Левицька С.О. не прийняла заяву з доданими документами, посилаючись на Рішення АПУ № 191/4 та Положення про сертифікацію. Попередила Позивача про те, що у разі відсутності копії свідоцтв про щорічне удосконалення професійних знань, дію Сертифіката може бути продовжено шляхом складання кваліфікаційного іспиту, про що зазначила на заяві Позивача за проханням останнього.
У вересні 2008 року Позивачем було надіслано до Відповідача заяву від 12.08.08 року про продовження терміну дії сертифікату.
19.09.09 року Позивач звернувся із заявою до Голови АПУ С.О.Столярової з проханням посприяти у черговому продовженні дії Сертифікату. У відповідь на заяву Позивача Відповідачем у листі від 06.10.08 року № 2-388 повідомлено, що для продовження дії Сертифікату Позивачу необхідно скласти іспит. Також у даному листі зазначено, що перший етап кваліфікаційного іспиту відбудеться 31.10.2008 року.
Листом АПУ від 08.10.08 року №2-391 Позивачу надіслано прохання терміново подати інформацію про приведення статутних документів Аудиторської фірми ТОВ «Волинькоопаудит» (далі -АФ ТОВ «Волинькоопаудит») у відповідність вимогам ст. 5 Закону, оскільки термін дії Сертифіката закінчився 22.09.08 року.
Рішенням від 30.10.2008 року № 196/3 Про внесення змін до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, керуючись ст. 11 Закону та Порядком ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, АПУ виключила з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів АФ ТОВ «Волинькоопаудит»у зв'язку з закінченням терміну дії Сертифіката, про що було повідомлено Позивача листом від 04.12.2008 року № 2-486.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Щодо вимоги Позивача «визнати незаконними статут Аудиторської палати України, погоджений наказом Міністерства юстиції України від 20.07.2007р. № 529/5, так як він не відповідав вимогам ст.ст. 42, 43, 57, 59 Господарського кодексу України та ст. 88 Цивільного кодексу України»суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 365 ГК України та статуту АПУ -самоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів. Правовий статус та порядок діяльності АПУ визначається законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Таким чином, Закон України «Про аудиторську діяльність»від 22 квітня 1993 р. №3125-ХП є спеціальним нормативним актом, який визначає правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України, а інші нормативно-правові акти стосовно питань регулювання діяльності Аудиторської палати України застосовуються лише в частині, яка не суперечить нормам Закону України «Про аудиторську діяльність»(ч. 2 ст. 365 ГК України).
Аудиторська палата України набула статусу юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність»від 22 квітня 1993 року №3125-ХІІ.
Так, відповідно до статті 13 Закону, в редакції, що діяла станом на 22 квітня 1993 року, АПУ створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.
Статут Аудиторської палати України, прийнятий АПУ 28 жовтня 1993 р., зареєстрований Міністерством юстиції України 20 грудня 1993 року (Свідоцтво № 1 від 20.12.1993). Відповідно, статус юридичної особи Аудиторська палата України набула з 20 грудня 1993 року.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність»від 14.09.2006 №140-У Закон України «Про аудиторську діяльність»від 22 квітня 1993 р. №3125-ХІІ було викладено в новій редакції.
З метою приведення Статуту АПУ у відповідність до вимог Закону, рішенням АПУ від 21.06.2007 року № 180 Статут Аудиторської палати України було затверджено в новій редакції та подано до Міністерства юстиції України. Зазначена редакція Статуту АПУ була погоджена наказом Мін'юсту України від 20 липня 2007 р. № 529/2.
Відповідно до статті 13 Закону АПУ формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.
Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України. До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.
На даний час Аудиторська палата України сформована відповідно до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність»в редакції від 14.09.2006 №140-V.
Таким чином, правовий статус АПУ відповідає вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність».
Суд дійшов до висновку, що твердження Позивача про те, що Статут АПУ не відповідає вимогам ст.ст. 42, 43, 57, 59 Господарського кодексу України є необґрунтованими, оскільки зазначені норми щодо діяльності АПУ застосовуються лише в частині, що не суперечить вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність». Також, відповідно до статті 13 Закону Аудиторська палата України є неприбутковою організацією.
Судом враховується, що відповідно до статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Твердження позивача, що Статут АПУ не відповідає вимогам статті 88 Цивільного кодексу України, яка встановлює вимоги до змісту установчих документів товариств та установ, є необґрунтованим, оскільки АПУ за своєю формою не є товариством або установою. Форма створення АПУ визначається Господарським кодексом України та Законом України «Про аудиторську діяльність». Тобто Статут АПУ в редакції від 20.07.07 року є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо вимоги Позивача «визнати незаконним п. 10 Положення про сертифікацію аудиторів України, затвердженого рішенням АПУ від 31.05.2007р. № 178/6 та рішення АПУ «Про затвердження Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України»від 31.05.2007р. № 178/5 судом враховує таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 12 Закону АПУ «здійснює сертифікацію осіб, які мають займатися аудиторською діяльністю». Згідно з частинами 5 та 6 статті 10 зазначеного Закону «термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України».
Згідно підпунктів 2.3.12 та 2.3.13 пункту 2.3. Статуту АПУ для виконання статутних завдань АПУ затверджує порядок продовження терміну чинності сертифікатів аудиторам України та здійснює продовження терміну чинності сертифікатів аудиторам України.
З метою визначення порядку продовження терміну чинності сертифікатів аудиторам України рішенням АПУ від 31.05.2007 № 178/6 затверджено Положення про сертифікацію аудиторів, а рішенням АПУ від 31.05.2007 № 178/5 затверджено Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів.
Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731 реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Так як відповідно до статті 13 Закону та статті 365 Господарського кодексу України АПУ не є органом виконавчої влади, а функціонує як незалежний орган, то реєстрація в Міністерстві юстиції України нормативних актів АПУ чинним законодавством не передбачена. Таким чином, твердження Позивача щодо обов'язкової реєстрації зазначених документів у Міністерстві юстиції України є необґрунтованим.
Нормативні акти АПУ затверджуються рішеннями АПУ та відповідно до пунктів 7.7-7.8. Регламенту АПУ, затвердженого рішенням АПУ від 24.04.2008 № 189/4 набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, а також оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті АПУ або публікації у черговому номері фахового видання АПУ - журналі «Аудитор України».
Положення про сертифікацію аудиторів, затверджене рішенням АПУ від 31.05.2007 року №178/6 та Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів, затверджене рішенням АПУ від 31.05.2007 №178/5, опубліковане у фаховому виданні АПУ - журналі «Аудитор України»№ 11 (117) червень 2007 р. та розміщено на офіційному веб-сайті АПУ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону аудитори і аудиторські фірми зобов'язані в аудиторській діяльності дотримуватись вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів та відповідних рішень АПУ.
П.10.1 Положення про сертифікацію вказує, що аудитори, термін чинності сертифіката яких закінчується, не раніше від трьох і не пізніше від одного місяця до закінчення цього терміну в разі, якщо вони: а) займались аудиторською діяльністю, як фізичні особи-підприємці або у складі аудиторської фірми не менше трьох років; б) займаючись аудиторською діяльністю, як фізичні особи-підприємці, своєчасно подавали звіти про виконані ними роботи (за формою № 1-аудит) та підтверджували свою аудиторську діяльність; в) щорічно успішно проходили контрольні тестування за підсумками удосконалення професійних знань за програмами, затвердженими АПУ, або щорічно здійснювали удосконалення професійних знань згідно з розділом V Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України; г) та до них не застосовувались стягнення з боку АПУ у вигляді зупинення чинності сертифіката повинні подати до Секретаріату АПУ такі документи: заяву про продовження терміну чинності сертифіката аудитора; копію трудової книжки; сертифікат, термін чинності якого закінчується; копії свідоцтва про щорічне удосконалення професійних знань; документ про внесення плати за продовження терміну чинності сертифіката; копію першої сторінки паспорта.
Відповідно до пункту 10.4. Секретаріат АПУ розглядає подані документи щодо відповідності їх вимогам Положення про сертифікацію і передає Комісії з сертифікації та освіти аудиторів АПУ, яка розглядає їх і приймає відповідне рішення. За підсумками розгляду документів і результатів контрольного тестування для продовження терміну чинності сертифікатів аудиторів Комісія з сертифікації та освіти аудиторів складає протокол і подає на затвердження АПУ.
П. 1.4. Положення про сертифікацію визначає, що контрольне тестування - це перевірка рівня знань та кваліфікаційної придатності аудитора для продовження терміну чинності сертифіката у порядку, встановленому АПУ. Контрольне тестування передбачає: 1) тестування за підсумками щорічного удосконалення професійних знань практикуючими аудиторами за програмами, затвердженими АПУ, в центрах, визначених АПУ, або 2) співбесіду з питань практики аудиту в Комісії з сертифікації та освіти аудиторів АПУ при щорічному удосконаленні професійних знань практикуючими аудиторами згідно з розділом V Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України, або 3) перевірку рівня знань за умовами порядку проведення кваліфікаційного іспиту.
Згідно з пунктом 10.3 Положення про сертифікацію для продовження терміну чинності сертифіката аудитора, який не підтвердив хоча б однієї з вимог вказаних у пункті 10.1. Положення про сертифікацію, Комісія з сертифікації та освіти аудиторів АПУ призначає контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію.
Таким чином, зважаючи на те, що Аудиторською палатою України рішення від 31.05.2007 №178/6 «Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів»та рішенням АПУ від 31.05.2007 №178/5 «Про затвердження Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів»прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про аудиторську діяльність», Господарським кодексам України, а також те, що при прийнятті зазначених рішень АПУ дотримано встановленої процедури, суд вважає вимоги позивача щодо визнання незаконними зазначених нормативних документів АПУ необґрунтованими.
Щодо вимоги Позивача про скасування протиправного рішення Аудиторської палати України про продовження чинності сертифіката шляхом складання кваліфікаційного іспиту про яке йдеться в листі АПУ від 6 жовтня 2008 року № 2-388 суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 10 Закону сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю) аудиторів здійснюється АПУ. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.
Термін дії сертифікату аудитора серії «А»№ 001413, виданий на ім'я ОСОБА_1 рішенням АПУ від 20.09.1994 року № 19 рішеннями АПУ від 26.11.1998 року № 71 та від 30.10.2003 року № 128 термін дії Сертифікату продовжено до 20 вересня 2008 року.
Відповідно до п. 10.1. Положення про сертифікацію аудитори, термін чинності сертифіката яких закінчується, не раніше від трьох і не пізніше від одного місяця до закінчення цього терміну мають подати до Секретаріату АПУ документи щодо продовження терміну чинності сертифікату аудитора.
Так як Позивач не надав до АПУ документів, які б підтвердили дотримання ним при продовженні терміну чинності сертифікату вимог частини 6 статті 10 Закону та абзацу в) пункту 10.1 Положення про сертифікацію, а саме проходження контрольного тестування, рішенням Комісії АПУ з сертифікації та освіти аудиторів від 06.10.2008 (протокол № 49) визначено, що термін чинності сертифіката аудитора ОСОБА_1може бути продовжено згідно з п. 10.3 Положення про сертифікацію, тобто шляхом складання кваліфікаційного іспиту.
Таким чином, суд вважає, що рішення Комісії АПУ з сертифікації та освіти аудиторів від 06.10.2008 року (протокол № 10) є обґрунтованим та прийнятим на підставі ст. 10 Закону та п. 10.3 Положення про сертифікацію.
Щодо вимоги Позивача щодо скасування протиправного рішення Аудиторської палати України від 30 жовтня 2008 року №196/3 про виключення з реєстру аудиторських фірм та аудиторів АФ ТОВ «Волинькоопаудит»суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 12 Закону АПУ веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів. Згідно ст. 11 цього Закону реєстр аудиторських фірм та аудиторів - база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи-підприємці. Порядок ведення Реєстру визначається та забезпечується Аудиторською палатою України.
Ст. 5 Закону України «Про аудиторську діяльність»закріплює, що аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статному капіталі не може перевищувати 30 відсотків. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.
Відповідно до розділу III Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затвердженого рішенням АПУ від 26.04.2007 року № 176/7, підставою для прийняття АПУ рішення про виключення аудиторської фірми з Реєстру є «невідповідність правового статусу юридичної особи вимогам статті 5 Закону України «Про аудиторську діяльність».
У зв'язку з закінченням 20 вересня 2008 року терміну чинності Сертифіката засновника та директора фірми ОСОБА_1 і, як наслідок, невідповідністю правового статусу юридичної особи вимогам статті 5 Закону України «Про аудиторську діяльність», АФ ТОВ «Волинькоопаудит» було виключено з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів рішенням АПУ від 27.11.2008 №196/3.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення АПУ від 27.11.2008 року № 196/3 в частині виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів АФ ТОВ «Волинькоопаудит»прийнято у відповідності до вимог статті 11 Закону та Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та скасуванню не підлягає.
Щодо вимоги Позивача про визнання протиправними дії та бездіяльність Аудиторської палати України щодо розгляду заяви про продовження терміну дії Сертифіката на наступних 5 років та дотримання і забезпечення виконання Закону України «Про аудиторську діяльність»в частині продовження термінів чинності сертифікатів суд вважає її необґрунтованою з наступних причин.
Заява про продовження терміну дії сертифіката від 12 серпня 2008 р. була зареєстрована в АПУ разом із заявою від 19.09.2008 року 26 вересня 2009 року в Журналі реєстрації документів на пересертифікацію аудиторів за № 4963 від 26.09.2008р.
Заява про продовження терміну дії сертифіката від 12 серпня 2008 р. та заява від 19.09.2008р. (вх. № 4963 від 26.09.2008р.) були розглянуті АПУ в термін, встановлений Законом України «Про звернення громадян». Позивачу листом АПУ від 06.10.2008р. № 2-388 надана обґрунтована відповідь. Також в даному листі Позивача проінформовано про рішення Комісії АПУ з сертифікації та освіти аудиторів щодо можливості продовження терміну чинності сертифіката аудитора шляхом складання іспиту та повідомлено про дату кваліфікаційного іспиту.
Знаходить своє підтвердження те, що лист Позивача, адресований Голові Комісії АПУ з сертифікації та освіти аудиторів (вх. до АПУ № 1.1.-449 від 08.11.2008) був розглянутий АПУ в термін, встановлений Законом України «Про звернення громадян». 10.11.2008р. Позивачу було направлено лист №2-461 в якому Відповідачем надана відповідь.
Вимогу Позивача про зобов'язання продовжити термін дії сертифіката № 001413 від 20 вересня 1994 року на наступних п'ять років суд вважає необґрунтованою, оскільки враховуються вищевикладені мотивування. Звертається увага на те, що вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Щодо вимоги Позивача про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю в сумі 110 тис. грн., з яких матеріальні збитки становлять 95 тис. грн. і моральні -15 тис. грн. суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Ч. 2 ст. 1166 ЦК України закріплює, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідачем було подано докази щодо спростування його вини.
Оскільки дії та рішення АПУ відповідають чинному законодавству, суд вважає, що вимога щодо відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Немайнова шкода -втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивачем не було надано доказів щодо наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в його заподіянні.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що підтверджують факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що Відповідачем доведено те, що він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.10.2009 р.