ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
14 вересня 2009 року 16:05 № 2а-1228/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у м. Києві
до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості»
про визнання дії щодо неперерахування до Державного бюджету України 30% коштів, отриманих за оренду майна, що перебуває у державній власності в сумі 1657,00 грн. та 80% коштів, отриманих Установою за здані у вигляді брухту і відходів золото, метали платинової групи, і 50% коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло в сумі 1078,44 грн. у 2004 році незаконними;
про стягнення з Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості»коштів, що не перераховані за оренду майна, яке перебуває у державній власності в сумі 1657,00 грн. та коштів, отриманих за здане у вигляді брухту та відходів дорогоцінних металів в сумі 1078,44 грн., до Державного бюджету України.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позов обґрунтований тим, що Позивач просить суд зобов'язати Відповідача виконати пред'явлену за результатами ревізії вимогу від 05.11.2008 року №26-10-14/7559 в частині забезпечення перерахування до Державного бюджету 30% коштів, отриманих в жовтні 2004 року від оренди державного майна в сумі 1657,00 грн. та коштів за здані у 2004 році у вигляді брухту дорогоцінних металів в сумі 1078,44 грн.
Відповідач з позовними вимогами погоджується в повному обсязі та надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Контрольно ревізійним управлінням в м. Києві (далі - Позивач) на підставі Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІI квартал 2008 року та направлень на проведення ревізії від 11.08.08 року № 1500 та № 1501 та від 15.08.08 року № 1547 та № 1548, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відповідача за період з 01.01.2004року по 01.07.2008 рік.
Під час проведення ревізії, встановлено, що станом на 01.10.2004 року договори оренди нерухомого майна з орендарями були розірвані у зв'язку із передачею будівлі Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості»(далі -Відповідач) до Центральної виборчої комісії в серпні 2004 року. Згідно даних бухгалтерського обліку Відповідача заборгованість на час розірвання договорів складала 31827,77 грн.
Протягом ревізійного періоду на рахунок Відповідача надійшли кошти на погашення заборгованості по орендній платі в сумі 25653,69 грн.
Відповідачем, всупереч припису абзацу 2 п. 17 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, не було перераховано 30% коштів, отриманих від Державного управління справами за оренду майна, до Державного бюджету України в сумі 1657,00 грн. Також встановлено, що між Відповідачем та малим підприємством «Соляріс»(далі -МП «Соляріс») було укладено договір № 18 від 06.04.04 року на поставку брухту, відходів, обладнання обчислювальної техніки, які містять дорогоцінні метали (далі -Договір № 18). Згідно Договору, акту приймання № 100328 від 20.05.2004 року та паспорту № 210/4, МП «Соляріс»отримано від Відповідача із брухту обладнання обчислюваної техніки 19,02 грамів золота на суму 1242,01 грн., 145,0 грамів срібла на суму 134,85 грн. та 0,8 грама паладію на суму 21,76 грн.
В порушення п.20 ст.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», 80% коштів, отриманих Відповідачем за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50% коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло на загальну суму 1078,44 грн. не перераховано до Державного бюджету України.
Дані порушення зафіксовані в акті ревізії від 17.10.2008 року №10-30/1059, на підставі якого пред'явлено та направлено Відповідачу вимогу від 05.11.2008 року №26-10-14/7559, де в п. 3 вимог йдеться про усунення зазначених порушень, яка протягом встановленого строку до 27.11.2008 року в зазначеній частині виконана не була.
У листі до Позивача від 27.11.2008 року № 29-1/363 Відповідач повідомив про відсутність коштів для виконання п. 3 вимоги від 05.11.2008 року.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі -Закон про ДКРС) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Приписи ч. 7 ст. 10 Закону про ДКРС надають Позивачу право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства тощо.
Згідно ч. 10 ст. 10 Закону про ДКРС органам ДКРС надається право на звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Стаття 15 цього ж закону передбачає, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Відповідно до даної вимоги Відповідач зобов'язаний перерахувати до Державного бюджету 30 % коштів, отриманих за оренду майна, що перебуває у державній власності, в сумі 1657,00 грн. та 80% коштів, отриманих за здані у вигляді брухту і відходів золото, метали платинової групи та 50% коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло, загалом у сумі 1078,44 грн.
Суд бере до уваги, що Відповідачем надіслано клопотання від 11.09.2009 року № 29-1/143, в якому останній повідомив, що погоджується з позовними вимогами в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову в разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо забезпечення перерахування до Державного бюджету України коштів за орендну плату на суму 1657,00 грн. та коштів, отриманих Відповідачем на підставі Договору, на загальну суму 1078,44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати дії щодо неперерахування до Державного бюджету України 30% коштів, отриманих за оренду майна, що перебуває у державній власності в сумі 1657,00 грн. та 80% коштів, отриманих Установою за здані у вигляд брухту і відходів золото, метали платинової групи, і 50 % коштів, отриманих за здане у вигляді брухту і відходів срібло в сумі 1078,44 грн. у 2004 році незаконними.
3. Стягнути з Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості»(01601,м. Київ, вул. Лютеранська,3, ЄДРПОУ 00334770) коштів, що не перераховані за оренду майна, яке перебуває у державній власності в сумі 1657,00 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім гривень) та коштів, отриманих за здані у вигляді брухту та відходів, дорогоцінних металів в сумі 1078, 44 грн. (одна тисяча сімдесят вісім гривень, 44 коп.) до Державного бюджету України.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.10.2009 р.