ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
29 вересня 2009 року 09:45 № 2а-435/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України
до Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторін відповідача ОСОБА_1
про визнання протиправними дій щодо видачі наказу від 23.07.08р №704-П «Про проведення позапланової перевірки»та направлення на проведення перевірки №351 від 23.07.08р;
про визнання незаконним і скасування розпорядження від 30.07.2008р№21;
про визнання протиправними дій щодо видачі наказу від 17 липня 2008 року № 226 «Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку»;
про визнання незаконним дій щодо складання «Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 грудня 2007 року о 16 год.55хв. в Центральній санітарно-епідеміологічній станції Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2008 року та «Акту №1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом»від 31.07.2008 року.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Уточнені позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що, на його думку, відповідач не мав права проводити спеціальне розслідування, оскільки не було підстав визначених положеннями постанови КМУ № 1112 від 25 серпня 2004 р. «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»(надалі -Постанова № 1112), та тим що посадові особи територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву вийшли за межі своїх повноважень, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(надалі -Закон про Держнагляд) та Господарським кодексом України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, і просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень та вчиненні дій, свою діяльність проводив у порядку, межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про охорону праці», Законом про Держнагляд та Положенням про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою КМУ від 23.11.06 № 1640.
ОСОБА_1 будучи третьою особою в своїх письмових поясненнях та додаткових поясненнях щодо позовних вимог зазначає, що їх не визнає. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю і підтримує позицію Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
ОСОБА_1 працює в Центральній санітарно-епідеміологічній станції Міністерства охорони здоров'я України (далі за текстом ЦСЕС).
Як зазначає Позивач, 03.12.07 р. ввечері, із різних джерел до нього надійшло повідомлення про те, що службова автомашина «Део Ланос»держ. № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, на вулиці Богатирській міста Києва потрапила в дорожню -транспортну пригоду. Внаслідок аварії автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а ОСОБА_2 отримав травми та був доставлений в лікарню швидкої допомоги.
Наказом Позивача від 24 грудня 2007 року № 80 була призначена комісія з розслідування зазначеного нещасного випадку (аварії). Розслідування проводилося з 24 грудня 2007 року по 18 квітня 2008 року.
Позивач посилається на те, що в ході зазначеного розслідування ним була встановлено, що 03.12.07 р. ОСОБА_1 без дозволу керівництва, самовільно поїхав забрати звіти, які забув вдома, щоб здати їх в бухгалтерію.
Було також встановлено, що приблизно о 16 годині 55 хвилин на вул. Богатирській ОСОБА_2, порушуючи п.п. 12.1., 12.3 Правил дорожнього руху, зіткнувся з автобусом «Ікарус-250»д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого зазнали пошкодження обидва транспортних засоби, а сам ОСОБА_1 отримав тілесні пошкодження. Згідно матеріалів розслідування РУГУ ДАІ Оболонського району, дорожньо -транспортна пригода трапилась з вини ОСОБА_1, який порушив правила дорожнього руху.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 31 січня 2008 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 3 грудня 2007 року о 16 год. 55 хв. на вул. Богатирській в м. Києві, керуючи автомобілем «Деу Ланос»д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не справився з керуванням у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого відбулося зіткнення з автобусом «Ікарус»д.н.з. НОМЕР_2 та пошкодження транспортних засобів. Як вказується в постанові суду, ОСОБА_1 свою провину визнав повністю. Його провина також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, протоколом огляду місця події, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, протоколом медичного огляду, поясненнями водія автобуса ОСОБА_3
За результатами розслідування були складені акти (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії) від 18 квітня 2008 р. (форма Н-5) та акт №1 затверджений головним лікарем ЦСЕС про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом за формою НПВ також від 18 квітня 2008 р.
Згідно акту розслідування нещасного випадку від 18.05.08 р. комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок, який склався з ОСОБА_1, не слід вважати пов'язаним з виробництвом.
18.05.08 р. Позивачем було затверджено акт № 1 Форми НПВ про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом щодо ОСОБА_1
На підставі скарги останнього до Відповідача на упереджене ставлення з боку членів комісії по розслідуванню нещасного випадку, 17.07.08 р. було видано наказ № 226 «Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку». Також, 23.07.08 р. було видано наказ № 704-П «Про проведення позапланової перевірки».
На підставі наказу № 704-П Відповідачем було видано направлення на перевірку № 351 від 23.07.08 р. За результатами позапланової перевірки було складено акт № 39 від 29.07.08 р. На підставі вказаного акту Відповідачем було винесено розпорядження № 21 від 30.07.08 р. згідно якого від Позивача вимагається усунути виявлені порушення.
Також 30.07.08 р. Відповідачем було складено акт форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03.12.07 р. В даному акті зазначено, що комісія, призначена наказом останнього від 17.07.07 р. № 226 Р, у складі … в зв'язку з надходженням звернення потерпілого щодо незгоди з висновками попереднього розслідування, провела у період з 17.07.08 р. по 30.07.08 р. спеціальне розслідування нещасного випадку (ДТП), що стався 03.12.07 р. з водієм Позивача ОСОБА_1 Комісія вирішила: нещасний випадок визнається пов'язаним з виробництвом; за матеріалами розслідування скласти акт за формою Н-1 та взяти на облік Центральною СЕС МОЗ України.
31.07.08 р. Відповідачем було складено та затверджено акт № 1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом ОСОБА_1
Не погоджуючи з вище зазначеними діями та рішеннями Відповідача, Позивач звернувся до суду та просить їх визнати протиправними та скасувати.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 31 Закону України «Про охорону праці»державне управління охороною праці здійснюється: Кабінетом Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.06 р. № 1640 затверджено Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду згідно п. 1 якого Держгірпромнагляд є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Наказом № 66-К від 26.01.06 р. Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду затверджено положення про територіальне управління Держгіпромнагляду по Київській області та м. Києву згідно якого до завдань останнього належить, зокрема, розглядати в установленому порядку звернення громадян з питань, що належать до його компетенції, та вживати в межах своїх повноважень заходів до вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно п. 5 Положення про Відповідача посадові особи територіального управління в межах своїх повноважень мають право, зокрема: проводити перевірку додержання законодавства та здійснення заходів щодо їх усунення; одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, матеріали та інформацію з відповідних питань, що належать до його компетенції; видавати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері, зокрема, охорони праці і т.д.
В п. 2 вказаного Положення закріплено, що Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України Положенням про Держгірпромнагляд та цим Положенням.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
У ст. 1 Закону вказано, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів…виданих за результатами проведення позапланових заходів; за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. При цьому при останньої підстави, позаплановий захід повинен здійснюватися тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
З аналізу оскаржуваного наказу Відповідача № 704-П від 23.07.08 р. вбачається, що підставою для проведення перевірки є: звернення водія ЦСУС ОСОБА_1 та перевірка виконання раніше виданих приписів. Треба зазначити, що і перша і друга підстава передбачені Законом про Держнагляд.
Однак Відповідач не представив суду письмового підтвердження такої згоди Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на проведення перевірки ЦСЕС МОЗ України.
Згідно ч.1 ст. 7 вказаного Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Предметом перевірки, згідно наказу № 704 від 23.07.08 р. Відповідач визначив: «організувати позапланову перевірку…щодо додержання вимог законодавства про охорону праці, нормативно-правових актів та виконання розпорядчих документів».
На переконання суду, предмет перервірки, який визначив Відповідач, не відповідає тим підставам, які ним же зазначені.
Крім того в направленні на проведення перервірки № 351 від 23.07.08 р. Відповідачем зафіксовано, що позапланова перевірка проводитиметься стану промислової безпеки та охорони праці.
Отже має місце невідповідність зафіксованого оскажуваним наказом предметом та визначеному предмету у направленні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що такі дії Відповідача щодо видачі наказу від 23.07.08 р. № 704-П «Про проведення позапланової перевірки»та направлення № 351 від 23.07.08 р. йдуть в розріз з приписами вказаного Закону та порушують порядок призначення позапланової перевірки за зверненням фізичної особо, а отже є протиправними.
Як наслідок, підлягає скасуванню розпорядження № 21 від 30.07.08 р., яке було прийнято за результатами позапланової перевірки стану промислової безпеки та охорони праці.
Як зазначено в преамбулі до наказу першого заступника начальника територіального управління Державного Комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву від 17 липня 2008 року № 226 «Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку» підставою для створення спеціальної комісії є скарга водія ЦСЕС МОЗ України на упереджене ставлення з боку членів комісії по розслідуванню, представників підприємства, щодо нещасного випадку, який з ним стався при виконанні службових обов'язків 03.12.2007 року.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці»за підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Згідно п. 37 Постанови № 1112 контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.
Пунктом 38 Порядку передбачено, що посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ).
Наведене свідчить, що у разі, надходження скарги від працівника Позивача до Відповідач, останній мав право вимагати від Позивача провести повторне розслідування, а у разі відмови Позивача це зробити, видати обов'язкові для виконання приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування нещасного випадку, або затвердити чи переглянути вже затверджені акти форми Н-5, Н-1, визнавати чи не визнавати нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складання акту форми Н-1 (або форми НВП).
Проте, при розгляді скарги ОСОБА_1 жодних приписів за формою Н-9, як зазначає Позивач, від органів Держгірпромнагляду на його адресу не надходило.
Отже дії Відповідача щодо складання акту спеціального розслідування нещасного випадку від 30.07.08 та акту № 1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 31.07.08 р. є протиправними.
Відповідно до положень п. 40 Порядку, спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).
Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.
У п. 6 наказу МОЗ України від 04.07.07 №370 «Про затвердження Класифікатора розподілу травм», зареєстровано в Мінюсті від 07.08.07 за №902/14169, вказано, що медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.
Однак, у наказі Державного Комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву від 17 липня 2008 року № 226 «Про призначення комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку»відсутнє посилання на довідку ЛЕК, яка б визначала ступінь тяжкості травми. Відповідач не надав суду копію такої довідки.
Отже, проводити спеціальне розслідування у відповідача не було законних підстав.
Таким чином відповідач, вийшовши за рамки своїх повноважень, вчинив протиправні дії, а саме: видав наказ від 17 липня 2008 року № 226 «Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку».
У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів обґрунтованість та законність своїх дій та прийнятих ним рішень.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнання протиправними дії Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву щодо видачі наказу від 23.07.08р №704-П «Про проведення позапланової перевірки»та направлення на проведення перевірки №351 від 23.07.08р.
3. Визнання протиправними і скасувати розпорядження Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву від 30.07.2008р. № 21.
4. Визнати протиправними дії Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву щодо видачі наказу від 17 липня 2008 року № 226 «Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку».
5. Визнати протиправними дії Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву щодо складання «Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 грудня 2007 року о 16 год.55хв. в Центральній санітарно-епідеміологічній станції Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2008 року та «Акту №1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом»від 31.07.2008 року
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 17.11.09 р.