11 червня 2024 року Справа № 280/4292/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
10 травня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком №084250001211 від 09.05.2023;
зобов'язати відповідача, відповідно до Угоди між Україною та Республіка Польща про соціальне забезпечення, ратифікованої Законом України №458-VII від 05.09.2013 «Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення», надіслати до компетентних органів Республіки Польща формуляри: UA-PL5 (формуляр зв'язку) та UA-PL6 (довідку про страховий стаж у Польщі) щодо позивача, для підтвердження роботи на виробничій фірмі «BARTEX» на постійній основі в період з 06.09.2017 по 19.12.2020 на підставі свідоцтва про працевлаштування від 19.12.2020 та після отримання відповіді повторно розглянути заяву від 14.03.2024 про призначення пенсії за віком позивачу, у відповідності до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу. Позивач зазначає, що органом ПФУ протиправно та необґрунтовано, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 06.09.2017 по 19.12.2020 на підставі свідоцтва про працевлаштування від 19.12.2020. Позивач зазначає, що відповідачем не було виконано покладених на нього обов'язків та не надіслано до компетентних органів Республіки Польща формуляри: UA-PL5 (формуляр зв'язку) та UA-PL6 (довідку про страховий стаж у Польщі) щодо позивача, для підтвердження роботи на виробничій фірмі «BARTEX» на постійній основі в період з 06.09.2017 по 19.12.2020 на підставі свідоцтва про працевлаштування від 19.12.2020. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складає 31 рік, а страховий стаж позивача складає 29 років 06 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Також, відповідач вказував на те, що до страхового стажу позивача правомірно не зараховано період роботи у Республіці Польща з 06.09.2017 по 19.12.2020, оскільки в документах, долучених до заяви про призначення пенсії відсутній формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення щодо підтвердження трудового стажу. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 14.03.2024 позивач звернулася до органів ПФУ з питання призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 22.03.2024 №084050014678, яке прийнято за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме трудовий стаж позивача визнано у 29 років 06 місяців 06 днів, при мінімально необхідному 31 рік.
Також, у зазначеному рішенні вказано на те, що за доданими документами до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи у Республіці Польща з 06.09.2017 по 19.12.2020, оскільки в документах долучених до заяви про призначення пенсії відсутній формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення щодо підтвердження трудового стажу.
Позивач не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 29 років 06 місяців та 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди роботи у Республіці Польща з 06.09.2017 по 19.12.2020, оскільки в документах долучених до заяви про призначення пенсії відсутній формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що Законом України №458-VII від 05.09.2013 ратифіковано Угоду між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 2 Угоди, ця Угода застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, що стосується, серед іншого, пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 4 Угоди визначено, що якщо цією Угодою не передбачено інше, особи, на яких поширюються положення цієї Угоди, несуть обов'язки і користуються правами, які передбачені законодавством другої Договірної Сторони, на тих самих умовах, що громадяни цієї Договірної Сторони.
Крім того, статтею 10 Угоди передбачено, що періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.
Відповідно до статті 12 Угоди, Якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.
Отже, зазначеними положенням Угоди прямо передбачено право позивача на зарахування до її страхового стажу періоду роботи у Республіці Польща.
Також, судом встановлено, що позивач під час звернення до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії надала свідоцтво про працю від 19.12.2020, в якому зазначено, що позивач протягом періоду з 06.09.2017 по 19.12.2020 працювала на постійній основі у Виробничій фірмі «BARTEX» на посаді швачки.
Жодних зауважень стосовно зазначеного свідоцтва про працю органом ПФУ у спірному рішенні не зазначено, а відповідно період роботи позивача з 06.09.2017 по 19.12.2020 у Виробничій фірмі «BARTEX» на посаді швачки має бути зарахований до її страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Стосовно посилань відповідача на неподання формуляру зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, суд зазначає таке.
Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що пунктом 2.1 зазначено Порядку визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, і серед таких документів відсутній формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6.
Відповідно, чинне законодавство не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії обов'язку надати органу ПФУ формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, а його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.
Стосовно посилань представника ГУ ПФУ в Одеській області, що саме ГУ ПФУ в Запорізькій області мало здійснювати дії спрямовані на отримання формуляру зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, суд відхиляє, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Суд зазначає, що як ГУ ПФУ в Одеській області, так і ГУ ПФУ в Запорізькій області, є територіальними органами Пенсійного фонду України, які повинні всіляко сприяти та допомагати особам у реалізації їх Конституційного права на соціальне забезпечення.
У даному випадку, ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від позивача документів передало їх на розгляд ГУ ПФУ в Одеській області за принципом екстериторіальності, а тому саме відповідач під час розгляду заяви, у разі сумнівів щодо періодів трудової діяльності позивача на території Республіки Польща, мав обов'язок вчинити всі залежні від нього дії з метою одержання необхідного формуляру, а не приймати безпідставне рішення про відмову у призначенні пенсії.
Більш того, як зазначено судом вище, чинне законодавство не передбачає подання позивачем відповідних формулярів зв'язку, їх відсутність не може позбавляти права на соціальне забезпечення, з урахуванням того, що саме органи ПФУ не виконали покладені на них обов'язки.
Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.71 Рішення по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Заява №29979/04): «71. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). … Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). …».
При цьому, з огляду на викладене та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо належного урядування державних органів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про надсилання органом ПФУ до компетентних органів Республіки Польща формуляри: UA-PL5 (формуляр зв'язку) та UA-PL6 (довідку про страховий стаж у Польщі) щодо позивача, не сприятиме відновленню порушених прав позивача та відповідно така позовна вимога не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 06.09.2017 по 19.12.2020 у Виробничій фірмі «BARTEX» (Республіка Польща), а також призначити позивачу пенсію за віком з 08.04.2024, оскільки звернення за пенсією надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Виплата пенсії, в свою чергу, має здійснюватися органом ПФУ за місцем проживання особи, після надходження пенсійної справи від органу ПФУ, що призначав пенсію.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №084050014678 від 22.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.09.2017 по 19.12.2020 у Виробничій фірмі «BARTEX» (Республіка Польща), а також призначити їй пенсію за віком з 08.04.2024.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова