07 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8054/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2023, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.06.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.06.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
05.06.2024 до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 у цій справі щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії з мінімальної зарплати, а не прожиткового мінімуму згідно з Законом про державний бюджет на календарний рік виплати пенсії, та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Заявник вказує, що з 01.03.2024 отримує доплату до пенсії згідно рішення суду в розмірі 3200 грн щомісячно, що вважає протиправним, оскільки застосування розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1600 грн згідно статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» при виконанні рішення суду від 03.03.2023 не відповідає вимогам законодавства, оскільки фактичне виконання вказаного рішення відбулось у 2023 році
Враховуючи, що рішення суду від 03.03.2023 у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), тому в
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Заяву розглянуто в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання.
Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Як установлено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - шостої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
У цій справі рішенням суду від 03.03.2023, яке набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Для примусового виконання рішення суду 02.05.2023 було видано виконавчий лист 5317/2023р., який стягувачем поданий для примусового виконання та перебуває на цей час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2023 ВП №71993215.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Тобто, нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, до 29.02.2024 правомірно проведено відповідачем із застосуванням пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII.
Разом з тим, як вбачається з довідки ГУ ПФУ у Волинській області від 13.03.2024, з 01.03.2024 нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ проведено із застосуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ (далі Закон №3460- ІХ), тобто з розрахунку сталої величини 1 600,00 грн.
Проте стосовно виконання рішення суду у цій справі без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 6 Закону №2017-ІІІ передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Згідно із статтею 7 Закону №2017-ІІІ державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
Відповідно до статті 16 Закону №2017-ІІІ держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-ХІV (далі - Закон №966-ХІV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За змістом статті 2 Закону №966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №966-ХІV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Пунктом 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України передбачено, що Законом про Державний бюджет України визначаються: розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102,00 грн; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 грн; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ установлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн.
Отже, зміна (підвищення) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня наступного календарного року Законом про Державний бюджет України, є підставою для зміни (збільшення) розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням наведеного, суд погоджується із доводами заявника про протиправність дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду у цій справі, щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Оскільки рішення суду у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у належному розмірі (тобто, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії) у період з 01.06.2023 протиправно боржником не виконується (доказів виконання рішення суду у цій справі в інший спосіб за вказаний період відповідач суду не надав), чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення поданої заяви.
Крім того Міністерство соціальної політики у листі №2800-0301-5/7868 від 30.11.2023 повідомило, що за рішеннями суду, за якими зобов'язувалися судом органи Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату доплат до пенсії, які набрали законної сили до 01.01.2024 та на виконання яких проведено перерахунок пенсії виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року з 01.01.2024 розмір такої пенсійної виплати в 2024 році органами пенсійного фонду не переглядається, а переглядаються лише ті рішення суду на виконання яких перерахунок та доплату до пенсії пенсійними органами не проведено станом на січень 2024 року.
Відтак застосування боржником з 01.03.2024 статті 8 Закону України «Про державний бюджет України» №3460-ІХ при виконанні рішення суду від 03.03.2023 про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії виходячи з прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року виплати пенсії, не відповідає вимогам законодавства, оскільки норми закону про державний бюджет на 2024 рік відповідно до статті 58 Конституції України не можуть поширювати свою дію на виконання судового рішенням, яке фактично було виконане у 2023 році.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №9901/226/19).
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №760/3142/17, від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а).
З урахуванням наведеного, оскільки рішення суду у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у належному розмірі (тобто, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії) протиправно боржником не виконується, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення поданої заяви.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
Керуючись статтями 248, 249, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 у справі №140/8054/22, яке набрало законної сили, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.06.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня календарного року виплатити доплати до пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону - неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 у справі №140/8054/22 шляхом здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати доплати до пенсії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Копію окремої ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський