м. Вінниця
10 червня 2024 р. Справа № 120/2219/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, 21050)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнання протиправною бездіяльність державного виконавця ОСОБА_2 , яка виявилася у ненадсиланні своєчасно постанов про виправлення помилки у процесуальному документі; ???про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; ???про стягнення виконавчого збору; про відкладення виконавчих дій;
- визнання протиправною бездіяльність начальника Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка виявилася у ненадсиланні своєчасно постанови про здійснення перевірки матеріалів BП №74090035; ??
- визнання протиправними дії начальника Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неналежного оформлення резолютивної частини постанови від 08.02.2024 року;
- ?с?касування постанови відповідача від 13.02.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій у BП №74090035.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні у відповідача знаходиться виконавче провадження №74090035 щодо виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду №120/16303/23 від 22.01.2024 року. Позивач зауважує, що за його скаргою як стягувача від 25.01.2024 року відповідачем винесено постанову від 08.02.2024 року, якою здійснено перевірку матеріалів BП №74090035, однак всупереч вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" вказану постанову не було своєчасно надіслано (лише 21.02.2024 року на ел. пошту позивача). Позивач наголошує, що після ознайомлення з текстом резолютивної частини зазначеної постанови ним виявлено, що в ній не зазначено абзаців та пунктів в ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (абзац 2 п. 5 ч. 4). Таким чином, на переконання позивача, начальником Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено протиправну бездіяльність, а також протиправні дії. Крім того, 08.02.2024 року головним Державним виконавцем Літвіновою М.В. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а 09.02.2024 року - постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, водночас такі документи надіслано позивачеві лише 15.02.2024 року (згідно календарного штемпеля пошти), що також, на думку позивача, має ознаки протиправної бездіяльності в розумінні ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". Також позивач не погоджується й з постановою відповідача від 13.02.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій у ВП №740900035. Наведене в сукупності зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.02.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
29.02.2024 року за вх.№12419/24 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 05.03.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.03.2024 року за вх.315461/24 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення та докази.
14.03.2024 року за вх.№15538/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що постановою від 26.02.2024 року виправлено помилки, допущені в мотивувальній та резолютивній частині постанови від 08.02.2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №74090035. Крім того, відповідач наголошує, що постанова від 08.02.2024 року направлена вчасно - 09.02.2024 року. Щодо надсилання решти постанов (про виправлення помилки в процесуальному документі; ???про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про відкладення виконавчих дій), то відповідач вказує, що їх надсилання здійснено у визначені законом строки на електронну пошту позивача. Також відповідач звертає увагу на приписи п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дням припинення або скасування воєнного стану. Крім того, відповідач наголошує й на правомірності постанови про відкладення виконавчих дій та зазначає, що позивачем пропущено строк на її оскарження, адже надсилання наведеної постанови здійснено 13.02.2024 року на електронну пошту позивача.
15.03.2024 року за вх.№15697/24 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву.
18.03.2024 року за вх.№15971/24 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія".
Ухвалою суду від 18.03.2024 року провадження у справі №120/2219/24 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/1704/24.
18.03.2024 року за вх.№16146/24 та №16148/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у ДП «Національні інформаційні систем» та у позивача доказів.
19.03.2024 року за вх.№16466/24 до суду від третьої особи надійшла заява, в якій вона повідомляє про подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №120/16303/23.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року провадження у справі поновлено, оскільки рішення суду у справі №120/1704/24 набрало законної сили.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/16303/23.
16.05.2024 року за вх.№29177/24 до суду позивачем подано клопотання про поновлення провадження у зв'язку з прийняттям Сьомим апеляційним адміністративним судом 15.05.2024 року постанови у справі №120/16303/23, якою рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року залишено без змін.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року провадження у справі поновлено.
Щодо клопотань відповідача про витребування доказів, то суд вказує, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що відповідач не позбавлений можливості самостійно збирати та витребувати необхідні докази.
Водночас відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість самостійно витребувати та надати суду додаткові докази.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування доказів є необгрунтованими.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року у справі №120/16303/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 року, крім іншого, зобов'язано комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 13.09.2023 року з урахуванням висновків суду у цій справі.
Рішення суду в цій частині допущено до негайного виконання.
22.01.2024 року у справі №120/16303/23 виписано виконавчий лист.
На підставі вказаного виконавчого листа відповідачем відкрито виконавче провадження №74090035.
В межах виконавчого провадження №74090035 державним виконавцем Літвіновою М.В. 08.02.2024 року винесено постанови про відкриття провадження, про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.
08.02.2024 року начальником Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №74090035, в якій вказано про порушення державним виконавцем Літвіновою М.В. абз. 2 п. 5 ч. 4 ст. 26, п. 1 ч. 5 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження"; скасовано постанову від 08.02.2024 року про стягнення виконавчого збору; зобов'язано державного виконавця Літвінову М.В. виправити помилку у постанові про відкриття виконавчого провадження, виключивши пункт третій з резолютивної частини постанови, та вжити заходів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Постанови від 08.02.2024 року (про виправлення помилки в процесуальному документі; ???про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; ???про стягнення виконавчого збору; про здійснення перевірки матеріалів BП №74090035) направлені позивачеві засобами поштового зв'язку 15.02.2024 року.
Крім того, 13.02.2024 року державним виконавцем Літвіновою М.В. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 27.02.2027 року у зв'язку із зверненням комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" до суду із заявою про роз'яснення рішення суду від 12.01.2024 року по справі №120/16303/23.
Вказана постанова направлена позивачеві засобами поштового зв'язку 20.02.2024 року.
Не погоджуючись із бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби щодо своєчасного надсилання постанов від 08.02.2024 року та від 13.02.2024 року, винесених в межах виконавчого провадження №74090035, діями щодо неналежного оформлення резолютивної частини постанови від 08.02.2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження та з метою скасування постанови від 13.02.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень ст. 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Таким чином, Законом №1404-VIII чітко визначено порядок надсилання документів виконавчого провадження.
В ході розгляду справи судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №74090035 державним виконавцем 08.02.2024 року винесено постанови про відкриття провадження, про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.
08.02.2024 року начальником Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №74090035.
Постанови від 08.02.2024 року (про виправлення помилки в процесуальному документі; ???про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; ???про стягнення виконавчого збору; про здійснення перевірки матеріалів BП №74090035) направлені позивачеві засобами поштового зв'язку 15.02.2024 року.
13.02.2024 року державним виконавцем Літвіновою М.В. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 27.02.2027 року у зв'язку із зверненням комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" до суду із заявою про роз'яснення рішення суду від 12.01.2024 року.
Вказана постанова направлена позивачеві засобами поштового зв'язку 20.02.2024 року.
Отже, відповідачем порушено визначений ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII порядок надсилання вищевказаних постанов в межах виконавчого №74090035.
Суд не приймає до уваги долучені відповідачем до відзиву реєстри відправлення простої кореспонденції, адже такі не містять відомостей про прийняття відділенням поштового зв'язку.
Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на своєчасне надсилання постанов на електронну пошту позивача, оскільки таке надсилання носить субсидіарний характер та не звільняє відповідача від обов'язку надіслати позивачеві документи виконавчого провадження засобами поштового зв'язку не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Також судом критично оцінюються й посилання відповідача на приписи п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII.
Так, особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з-поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У постанові від 22.09.2021 року у справі № 240/10258/19 Верховний Суд дійшов висновків, що суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується.
Таким чином, положення п. 102 розділу ХІІІ Закону №1404-VIII не є застосовними до ч.1 ст. 28 Закону №1404-VIII, адже приписи абз. 3 вказаної частини не підпадають під визначення строку, вжитого у п. 102 розділу ХІІІ Закону №1404-VIII.
Відтак, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо своєчасного надсилання позивачеві постанов про виправлення помилки у процесуальному документі; ???про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; ???про стягнення виконавчого збору; про відкладення виконавчих дій, винесених в межах ВП №74090035.
Таким чином наявні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Щодо бездіяльності відповідача, яка виявилася у ненадсиланні своєчасно постанови про здійснення перевірки матеріалів BП №74090035, то суд зазначає наступне.
Розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2015 року, регламентовано порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження.
Так, згідно п. 1, 2 розділу ХІІ Інструкції перевірити законність виконавчого провадження має право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби щодо виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі. Перевірка законності виконавчого провадження може проводитися за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи, за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).
Відповідно до п. 3, 4 розділу ХІІ Інструкції про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.
Постанова про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів складається в кількох примірниках, з яких:
один примірник надсилається до органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження;
другий примірник залишається в органі державної виконавчої служби, який витребував виконавче провадження;
якщо перевірка виконавчого провадження здійснюється за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, примірник постанови надсилається також цій посадовій особі.
Суд звертає увагу, що позивачем оскаржується бездіяльність щодо своєчасного надсилання постанови саме про здійснення перевірки матеріалів BП №74090035.
Враховуючи зазначене та аналізуючи процитовані вище положення Інструкції №512/5, суд зазначає, що на відповідача не покладено обов'язку надсилання позивачеві постанови про проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження.
Відтак, відповідачем не допущено бездіяльності щодо своєчасного надсилання постанови про здійснення перевірки матеріалів BП №74090035, відповідно позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного оформлення резолютивної частини постанови від 08.02.2024 року, то судом встановлено, що 08.02.2024 року відповідачем винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №74090035.
В п. 1 резолютивної частини вказаної постанови зазначено: «визнати дії головного державного виконавця ОСОБА_2 такими, які вчинені з порушенням абз. 2 п. 5 ч. 4 ст. 26, п. 1 ч. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
В той же час Закон №1404-VIII не містить як абз. 2 п. 5 ч. 4 ст. 26, та і п. 1 ч. 5 ст. 28.
У зв'язку з наведеним, 26.02.2024 року відповідачем винесено постанову, якою виправлено помилки, допущені в мотивувальній та резолютивній частині постанови від 08.02.2024 року, шляхом зазначення замість «абз. 2 п. 5 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» правильного «абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а замість «п. 1 ч. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»» - «п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що допущення відповідачем вищезазначених описок в резолютивній частині постанови від 08.02.2024 року, не породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
Тобто в даному випадку відсутнє будь-яке порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача та, як наслідок, відсутні й підстави для надання правового захисту судом.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного оформлення резолютивної частини постанови від 08.02.2024 року є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про с?касування постанови відповідача від 13.02.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій у BП №74090035, то суду зважає на таке.
Як вже зазначалось судом вище, згідно ч. 1 та 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
При цьому, п. 1 ч. 3 ст.18 Закону №1404-VII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VII).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Водночас ст. 32 Закону № 1404-VIII регламентовано порядок та умови відкладення проведення виконавчих дій.
Так, згідно з даною нормою за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Зі змісту процитованої статті слідує, що Закон № 1404-VIII не містить чітких критеріїв наявності чи відсутності підстав для відкладення виконавчих дій, залишаючи вирішення цього питання на розсуд самого державного виконавця. Разом з тим, виходячи з принципу сумлінного використання учасниками виконавчого провадження своїх прав, державному виконавцеві слід уникати зловживання правом відкладення виконавчих дій. Крім того, суд зауважує, що відкладення виконавчих дій невід'ємно пов'язується з наявністю обставин, які не дозволяють стороні виконавчого провадження скористатися правами, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження".
Судом встановлено, що 08.02.2024 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №74090035.
13.02.2024 року (третій робочий день після відкриття виконавчого провадження) за заявою Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (боржник у ВП №74090035) відповідачем винесено постанову про відкладення виконавчих дій у зв'язку із зверненням до суду із заявою про роз'яснення рішення у справі №120/16303/23.
Вказуючи на протиправність постанови про відкладення виконавчих дій, позивач наголошує, що заява Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про роз'яснення рішення суду є надуманою, не стосується способу виконання, а лише свідчить про незгоду з мотивувальною частиною рішення та має на меті невиконання такого рішення.
В контексті наведеного суд зазначає, що єдиним уповноваженим суб'єктом надавати юридичну оцінку заяві про роз'яснення та встановлювати наявність або ж відсутність підстав для роз'яснення рішення у справі №120/16303/23 є суд, який і ухвалив це рішення в даній справі, а не державний виконавець.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року у справі №120/16303/23 Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" зобов'язано розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 13.09.2023 року з урахуванням висновків суду у цій справі.
30.01.2024 року Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" звернулось до суду із заявою про роз'яснення вищевказаного рішення, оскільки, на його думку, невідповідність змісту мотивувальної частини унеможливлювала виконання цього рішення.
За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою суду від 16.02.2024 року відмовлено у роз'ясненні рішення.
З наведеного слідує, що у строк, визначений ст. ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VII для перевірки виконання рішення, допущеного до негайного виконання, заява про роз'яснення рішення суду у справі №120/16303/23 ще не була розглянута по суті, а тому, з метою недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, державним виконавцем 13.02.2024 року винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій в межах ВП №74090035 до 27.02.2024 року (10 робочих днів).
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 13.02.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з вимогою про скасування постанови про відкладення виконавчих дій, то суд зауважує, що згідно з приписами ч. 5 ст. 28 Закону № 1404-VIII у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Відповідач вказує, що оскаржувана постанова надіслана позивачеві 13.02.2024 року на електронну пошту, оскільки така зазначена у виконавчому документі.
Водночас, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів одержання позивачем постанови саме 13.02.2024 року.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2024 року, позивачем подано докази отримання постанови засобами поштового зв'язку, з огляду на які суд дійшов висновку про звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження постанови про відкладення виконавчих дій в межах визначеного законом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка виявилася у ненадсиланні ОСОБА_1 своєчасно постанов про виправлення помилки у процесуальному документі, ??про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, ???про стягнення виконавчого збору, про відкладення виконавчих дій, винесених у виконавчому провадженні №74090035.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Перший відділ ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408)
Третя особа: Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03327925)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.06.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна