Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 жовтня 2010 р. № 2-а- 8995/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.
за участю:
представника позивача -Кириченко Н.В., діє за дорученням від 20.07.10р.
представника відповідача -Хрущова О.О., діє за дорученням № 787/10/10-016 від 04.03.10р.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»
до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
про скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати Рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 березня 2010 року № 0000352380 у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого зазначив наступне. На підставі направлення № 2199 від 02 березня 2010 року фахівцями ДПА у Харківський області була проведена планова перевірка КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», про що складено Акт перевірки від 03.03.2010р. № 1668/20/40/23/8326540. На підставі акту перевірки ДПІ в Зміївському районі Харківської області було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352380 від 22.03.2010р. на суму 949.42 грн. Вказане рішення позивач вважає незаконним з огляду на порушення порядку проведення перевірки, відсутність законодавчо встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність висновків перевірки та прийнятого за її результатами рішення вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Зміївському районі Харківської області.
03.03.2010р. фахівцями ДПА у Харківській області на підставі направлення № 2199 від 02.03.10р. була проведена перевірка з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій їдальні, яка належить КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» та розташована за адресою: м. Зміїв, вул. Пушкарьова, 34.
За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 03.03.2010р. № 1668/20/40/23/8326540, відповідно до якого були встановлені наступні порушення: 1) непроведення розрахункової операції через РРО, а саме: не роздруковувався та не видавався касовий чек на суму покупки 21.30грн.; 2) невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі готівкових коштів, які зазначені у денному звіті РРО на суму 80,20 грн.; 3) порушений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: встановлено надлишок товару що не підтверджено прибутковими документами згідно додатку № 3 на суму 220,96 грн. (а.с. 7-8).
В Акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 1, 2, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При вирішенні справи суд бере до уваги, що відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону країни «Про державну податкову службу в України» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Таким чином, суд зазначає, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», проводяться на підставі ст.ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» № 355 від 27.05.08, згідно положень яких, зазначені перевірки проводяться за окремими щомісячними планами проведення перевірок, групою осіб у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлень на перевірку.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка була проведена на підставі направлення на перевірку № 2199 від 02.03.10р. (а.с. 10) відповідно до плану проведення перевірок.
Крім того, суд зазначає, що дані перевірки повинні здійснюватись в звичайних (тобто таких, які існують щодня) умовах здійснення суб'єктом права своєї господарської діяльності стосовно дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95 ВР «про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23.03.1996 року № 98/96 - ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19.12.1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а отже вказані перевірки повинні мати характер раптовості. А тому, повідомлення суб'єкта господарювання про проведення таких перевірок заздалегідь, суперечить змісту та сенсу вказаних перевірок.
На підставі вищевказаного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області 22 березня 2010 року було прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352380, відповідно до якого застосовано до відповідача штрафні санкції в розмірі 949.42 грн. за порушення п.п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 9).
Щодо встановлення відповідачем порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В судове засідання представником позивача були надані фіскальні чеки на придбання товару від 04.02.2010р. (а.с. 25), від 16.02.2010р. (а.с. 27), від 03.03.2010р. (а.с. 71-73), підтвердженням оприбуткування яких є прибуткові ордери № 12, № 14 (а.с. 26, 28), перелік оприбуткованих товарів за якими повністю збігається з відомістю про результати перевірки (а.с. 50), як за кількісною, так і вартісною ознакою.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (з застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
З аналізу вказаної норми вбачається, що вона має банкетний характер та містить посилання на порядок, встановлений законодавством.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем було прийнято по посаду продавця продовольчих товарів та укладено трудовий договір з ОСОБА_3, яка призначена на вказану посаду наказом КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» № 189 від 13.12.2006р. (а.с. 68), із вказаним співробітником позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01.04.2009р. (а.с. 86-87).
В судовому засіданні були досліджені копії накладних на відпущення товару зі складу до їдальні позивача - ДП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», розташованої за адресою: м. Зміїв, вул. Пушкарьова, 34 (а.с. 29-46).
З матеріалів справи вбачається, що матеріально-відповідальним працівником відповідача, за адресою розташування їдальні складалися товарні звіти за продані товарні цінності.
З аналізу досліджених в судовому засіданні зазначених вище документів відповідача, судом встановлено, що відповідачем облік матеріальних цінностей за місцями реалізації ведеться у відповідності з вимогами Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. № 2.
Іншого акту законодавства, який би встановлював порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації представником відповідача не наведено, іншого порядку не встановлено і судом.
Доводи відповідача про те, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись безпосередньо оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей судом до уваги не беруться, оскільки в силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» ці документи є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст. 8 зазначеного закону покладено на особу, уповноважену вести бухгалтерський облік. Оскільки перевірка, як це було встановлено в судовому засіданні, здійснювалась не за місцем роботи особи, уповноваженої вести бухгалтерський облік на підприємстві позивача, то відсутність первинних документів на місці реалізації при наявності документів про внутрішнє переміщення ТМЦ не суперечить закону.
Судом встановлено, що найменування у вказаних первинних документах відповідають найменуванням товарно-матеріальних цінностей, які перелічені у відомостях про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних запасів товарно-матеріальних цінностей.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушення відповідачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження в силу ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності висновку про відсутність первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей або відмову позивача від їх надання, з огляду на що суд приходить до висновку про невідповідність рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352380 від 22.03.2010р. в частині порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, на суму 220.96 грн. та застосування штрафної санкції за вказане порушення на суму 441.92 грн. вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, з огляду на що вказане рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Стосовно встановленого відповідачем порушення - не проведення розрахункової операції через РРО, а саме: не роздрукування та не видання касового чеку на суму покупки 21.30грн., суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, підтверджено представником позивача та представником відповідача, що на початку проведення перевірки перевіряючими було придбано: каша пшенична по ціні 1.30грн., бекон по ціні 7.20грн., пюре картопляне по ціні 3.70.грн., тефтелі по ціні 7.40 грн., компот 2 стакани по ціні 0.85грн., усього на 21.30 грн.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, необхідний для підтвердження факту проведення розрахункової операції.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказана вище покупка є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Представником позивача в судовому засіданні було підтверджено, що під час проведення розрахункової операції о 11-58 год. касиром позивача не роздруковувався та не видавався касовий чек на суму покупки 21.30грн., а його роздрукувано було здійснено пізніше.
Таким, чином, суд приходить до висновку, що позивач, як у позові, так і під час судового засідання не спростував наявність порушення п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Стосовно встановленого відповідачем порушення - невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі готівкових коштів, які зазначені у денному звіті РРО на суму 80,20 грн., суд зазначає наступне.
В акті перевірки від 03.03.2010р. № 1668/20/40/23/8326540 відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 13 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Судом встановлено, що Опис наявних купюр та монет на місці проведення розрахунків - столова по вул. Пушкарьова, 34, м. Зміїв, було вкладено власноручно касиром ОСОБА_3, де зазначена сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 101.50 грн. (з урахуванням вартості покупки 21,30 грн.) (а.с. 48).
В той же час з Х-звіту вбачається, що сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових позивача складає 0 грн. (а.с. 48).
Жодних доказів на підтвердження відповідності коштів на місці проведення розрахунків загальній сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, позивачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що не має значення чиї саме кошти знаходилися за місцем проведення операції, головне, що позивач не дотримався відповідності коштів, саме за це застосовуються санкції.
Так, пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (стаття 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Таким чином, суд приходить до висновку, про відповідність встановлених відповідачем під час проведення перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства щодо незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 80.20грн., вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач, як у позові, так і під час судового засідання не спростував наявність порушення п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та приписи ч. 1 ст. 71 КАС України не довів відсутності вказаного правопорушення, в той же час як відповідачем з огляду на ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність свого рішення у цій частині доведена належними та допустимими доказами.
Крім того, до матеріалів адміністративної справи долучена постанова Зміївського районного суду Харківської області від 25.03.2010р., відповідно до якої встановлено вчинення ОСОБА_3 03.03.10 року наступних порушень законодавства, а саме: не проведення вартості покупки через РРО, невидання касового чеку, незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі згідно денного звіту РРО (а.с. 47).
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, в момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352380 від 22.03.2010р., позивач не спростував висновки акту перевірки про порушення останнім п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому рішення про застосування штрафних санкцій, прийняте на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 507,50 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, з огляду на що вказане рішення в цій частині скасуванню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну податкову службу із Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 2, 9, 71, 72, 94, 160, 161, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування рішення - задовольнити частково.
2. Скасувати рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від "22" березня 2010 року № 0000352380 в частині застосування до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 441,92 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" витрати по сплаті державного мита в розмірі 1.58 (одна грн. 58 коп.) грн.
5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2010 року.
Суддя Волкова Л.М.