Головуючий у суді першої інстанції: Ул'яновська О.В.
Єдиний унікальний номер справи № 759/26862/21
Апеляційне провадження № 33/824/2935/2024
10 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року, щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Клопотання мотивує тим, про оскаржувану постанову захисник апелянта дізнався з Єдиного реєстру судових рішень лише 03 травня 2024 року.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 14 грудня 2021 року, а апеляційна скарга на неї подана 08 травня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Вважаю, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення чи отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 .
Отже, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними та поновити вказаний строк.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисниця - адвокат Любченко Т.С. не з'явились, про розгляд справи були належно повідомлені, а відтак, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності апелянта.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи та прийняв рішення про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення.
В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, наданий працівниками поліції.
Однак, суд апеляційної інстанції, не може погодитися з висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №118755 від 21 листопада 2021 року, ОСОБА_1 21 листопада 2021 року о 08 год. 37 хв. перебував в маршрутному транспортному засобі, який здійснював регулярні перевезення за маршрутом Київ- Бишів без ковід-сертифікату, довідки від лікаря, або довідки про вакцинацію, чим порушив постанову КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року.
Суддя районного суду визнала доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин, та в межах санкції вказаної статті визначила розмір стягнення.
Частиною 1 ст. 44-3 КпАП України, передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно із положеннями ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 22 липня 2020 року, в редакції на час вчинення адміністративного правопорушення, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (в редакції від 24 жовтня 2023 року), на усій території України з 19 грудня 2020 року по 30 червня 2023 року встановлено карантин.
Відповідно до п.п. 1, п. 2-2 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236, на території України на період дії карантину забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №1000-IX від 06 листопада 2020 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, статтю 44-3 доповнено частиною другою, згідно якої перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі, виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ч.2 та ч.3 ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Отже, судом першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, не враховано зазначені зміни до Закону та помилково застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Ураховуючи наведене, слід зробити висновок, що суддя районного суду формально обґрунтував своє рішення матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та іншими зібраними матеріалами, але будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи документам не надав, фактичні обставини справи не з'ясував, та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Також слід відмітити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, є обґрунтованими, а відтак постанова Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП .
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року - скасувати. Провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко