Головуючий у суді першої інстанції: Пінкевич Н.С.
Єдиний унікальний номер справи № 369/13850/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2190/2024
06 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Кролівець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Київської області Теплюк Ганна Михайлівна, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Свої вимоги мотивувала тим, що 13 травня 2021 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований у реєстрі за № 1794. Відповідно до договору ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла в позику грошові кошти в сумі 3 459 300,00 грн, що на день укладання договору за офіційним курсом НБУ становило еквівалент 125000 доларів США, які позичальник зобов'язується повернути позикодавцю не пізніше 13 травня 2022 року.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 жовтня 2021 року було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики, посвідченого Шевченко Л.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 травня 2021 року, за реєстровим номером № 1794, згідно яким пункт 1 договору позики викладено в наступній редакції: «Позикодавець передав, а Позичальник прийняла у позику грошові кошти в сумі 6 054230,88 грн., що на день укладання договору за офіційним курсом НБУ становило еквівалент 229 162 доларів США, які Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю не пізніше 13 травня 2022 року».
В подальшому ,18 січня 2022 року було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики, посвідченого Шевченко Л.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 травня 2021 року, за реєстровим номером № 1794, згідно яким пункт 1 Договору позики викладено в наступній редакції: «Позикодавець передав, а Позичальник прийняла у позику грошові кошти в сумі 10 193500 грн, що на день укладання договору за офіційним курсом НБУ становило еквівалент 362 500 доларів США, які позичальник зобов'язується повернути позикодавцю не пізніше 13 листопада 2022 року».
На забезпечення виконання договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований у реєстрі за № 1794 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 травня 2021 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований у реєстрі за № 1795 із змінами та доповненнями від 27 жовтня 2021 року та 18 січня 2022 року .
У п. 1.1. іпотечного договору із змінами та доповненнями встановлено, що цей договір забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов'язання, що випливає з укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13 травня 2021 року, за реєстровим №1794, додаткового договору до Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., 27 жовтня 2021 року за реєстровим №4136 додаткового договору до Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., 18 січня 2022 року за реєстровим №29, за умовами якого Іпотекодавець зобов'язаний повернути Іпотекодержателю позичені грошові кошти в сумі 10193500 грн., що на день укладення цього договору за офіційним курсом НБУ, становить еквівалент 362500 доларів США, не пізніше тринадцятого листопада дві тисячі двадцять другого року, сплачувати можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених з Основним зобов'язанням, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимог.
Пунктом 1.2. іпотечного договору із змінами та доповненнями встановлено, що предметом іпотеки є:
- незавершене будівництво зблокований житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення, загальна площа: 408,8 кв.м., готовністю 70% (сімдесят відсотків), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3222485901:01:004:5067 та 3222485901:01:004:5068. Право власності Іпотекодавця незавершене будівництво зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 листопада 2021 року державним реєстратором Самсон Т.В., Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, Київська області , номер запису про право власності: 44989927, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2503438932080.
-земельна ділянка площею 0,044га, кадастровий номер3222485901:01:004:5067. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Попругою А.М., 07 квітня 2016 року за номером запису про право власності: 14128822, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 900027832224.;
-земельна ділянка площею 0,0216 га, кадастровий номер3222485901:01:004:5068. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Попругою А.М., 07 квітня 2016 року за номером запису про право власності: 14129779, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 900089532224.
У подальшому, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, а саме через агресію російської федерації та вторгненням на територію України, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб по всій території України було введено воєнний стан в Україні, як наслідок заявниця була позбавлена можливості виконати взяті на себе зобов'язання за графіком.
Засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» 30 червня 2023 року ОСОБА_2 отримала Претензію про сплату неустойки та інфляційних витрат за договором позики від 13 травня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим номером № 1794 від 23 червня 2023 року , підписант Л.А. Єрмакова.
Адвокатом Теслею С.М., в інтересах та за дорученням ОСОБА_2 11 липня 2023 року було направлено ОСОБА_1 відповідь на претензію про сплату неустойки та інфляційних витрат за договором позики від 13 травня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим номером № 1794.
Засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» 29 липня 2023 року ОСОБА_2 отримала Вимогу про усунення порушення основного зобов'язання за договором позики від 13 травня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим номером № 1794 від 14 липня 2023 року
Адвокатом Теслею С.М., в інтересах та за дорученням ОСОБА_2 14 серпня 2023 року було направлено ОСОБА_1 відповідь на вимогу про усунення порушення основного зобов'язання за договором позики від 13 травня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим номером № 1794.
Вказала, що вона систематично повідомляла ОСОБА_1 про наявність форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання взятого зобов'язання, у зв'язку з веденням воєнного стану.
Приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М. (як державним реєстратором) 23 серпня 2023 року були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 , а саме:
- № 51498649 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на НЕЗАВЕРШЕНЕ БУДІВНИЦТВО зблокований житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення, Загальна площа (кв.м):408,8 кв.м., готовністю 70% (сімдесят відсотків), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят чотири, шістдесят чотири «А»), знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3222485901:01:004:5067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2503438932080;
№ 515498750 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,044га, кадастровий номер 3222485901:01:004:5067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900027832224;
№ 51499154 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0216 га, кадастровий номер 3222485901:01:004:5068, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900089532224.
Підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на кожен з об'єктів нерухомого майна вказано іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим номером № 1795 від 13 травня 2021 року .
Вказала, що не задоволення даної заяви може призвести до відчуження вищевказаного нерухомого майна на користь третіх осіб.
Враховуючи викладене просила суд накласти арешт:
- на зблокований житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення, загальна площа 408,8 кв.м., готовністю 70%,розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер3222485901:01:004:5067,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2503438932080, належний ОСОБА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,044га, кадастровий номер3222485901:01:004:5067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900027832224, належну ОСОБА_1 ;
-земельну ділянку, площею 0,0216 га, кадастровий номер 3222485901:01:004:5068, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900089532224, належну ОСОБА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року заяву задоволено.
Накладено арешт на:
- зблокований житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення, загальною площею 408,8 кв.м., готовністю 70% (сімдесят відсотків), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2503438932080, належний ОСОБА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,044 га , кадастровий номер3222485901:01:004:5067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900027832224, належну ОСОБА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,0216 га, кадастровий номер 3222485901:01:004:5068, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900089532224, належну ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права . В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на відсутність і недоведеність ОСОБА_2 реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, з огляду на потенційну можливість відповідачки розпорядитися майном, що ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 20 грудня 2023 року, 21 березня 2024 року, 06 червня 2024 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Представник ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що апелянт належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати причини неявки до суду поважними.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15 липня 2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30 червня 2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 724/561/20 та від 07 липня 2021 року у справі № 308/7086/20.
В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Як видно із матеріалів справи між сторонами існує спір щодо звернення стягнення на майно ,що перебуває в іпотеці та оспорювання державної реєстрації права власності за іпотекодержателем яка здійснена в позасудовому порядку . За захистом свого права ОСОБА_2 має намір звернутися до суду .
Згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Наразі ОСОБА_1 є єдиним власником спірного майна, в будь-який час остання може відчужити спірне майно, що в подальшому призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, або матиме наслідком розширення суб'єктного складу учасників, та призведе до неможливості ефективнго захисту прав позивача в межах позовних вимог про скасування рішення реєстратора, щодо переходу права власності на іпотечне майно до кредитора.
Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду.
Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року (справа № 910/5916/18), від 05 серпня 2019 року (справа № 910/16586/18), від 03 листопада 2020 року (справа № 910/7716/20).
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом спору, що буде у цій справі, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та зблокований житловий будинок з вбудованими нежитловим приміщеннями громадського призначення, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника.
При цьому вжиті заходи забезпечення позову є співмірними та забезпечать позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь ОСОБА_2 , в тому числі сприятимуть запобіганню потенційним труднощам у виконанні такого рішення.
Доводи апелянтки ОСОБА_1 ,що вона у законний спосіб звернула стягнення на предмет іпотеки та відсутності реального бажання ОСОБА_2 виконувати свої зобов'язання, є предметом спору і мають вирішуватись при розгляді справи по суті, а не при вирішенні питання щодо забезпечення позову, а відтак такі доводи скарги є безпідставними.
Колегія суддів, наголошує на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд першої інстанції вірно встановив, що ризики від не вжиття заходів забезпечення позову є суттєвими, так як можуть призвести до відчуження іпотечного майна іншим особам, що унеможливить повернення позивачу майна, в разі задоволення його позову, тобто позбавить ефективного захисту в межах сформованих позовних вимог.
Разом з тим, оскаржуючи таке забезпечення ОСОБА_1 не наводить обгрунтувань можливих збитків, які вона понесе внаслідок забезпечення позову до вирішення позову по суті заявлених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова