Головуючий у суді першої інстанції Усатова І.А.
Єдиний унікальний номер справи № 760/21277/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7579/2024
06 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Кролівець О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У вересні 2023 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
При зверненні до суду позивач посилався на те, що перебуває у шлюбі з відповідачкою з 21 червня 2008 року.
Зазначає, що від шлюбу подружжя мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що протягом останніх років сімейне життя між ним і відповідачкою поступово погіршувалось, переважно через подружні зради відповідачки. Намагання позивача налагодити сімейні стосунки та спільний побут із дружиною не дали позитивного результату.
У квітні 2023 року позивач вже подавав позовну заяву про розірвання шлюбу, разом з тим позов залишений без розгляду.
На час подання даної позовної заяви, пройшло більше 4 місяців із дня реального наміру позивача розірвати шлюб із відповідачкою.
Позивач вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить його інтересам, а тому він просить строк для примирення не надавати.
У позові просив:
- розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис № 30 від 21 червня 2008 року.
- стягнути судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року позов задоволений.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис № 30 від 21 червня 2008 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у позові. Зазначає, що суд в порушенням вимог законодавства не надав сторонам строк для примирення, що на думку апелянта є істотним порушенням вимог процесуального та матеріального права, розглянув справу за відсутності відповідачки, не повідомивши її про розгляд справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відсутні будь-які підстави для збереження сім'ї, і це суперечитиме його інтересам.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони повідомлені про день та час розгляду справи на 06 червня 2024 року за адресами , наявними в матеріалах справи., Заяв , клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило .
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що апелянта ОСОБА_1 , належним чином повідомлеа про день та час розгляду справи, відсутні підстави вважати причини її неявки поважними, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що сторони перебувають у шлюбі з 21 червня 2008 року.
Від шлюбу подружжя мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У квітні 2023 року позивач вже подавав позовну заяву про розірвання шлюбу, разом з тим позов залишений без розгляду.
Як зазначає позивач, протягом останніх років сімейне життя між ним і відповідачкою поступово погіршувалось, переважно через подружні зради відповідачки. Намагання позивача налагодити сімейні стосунки та спільний побут із дружиною не дали позитивного результату.
Суд встановив, що за час спільного проживання сторони не змогли створити міцної та дружньої сім'ї. Суперечності, що виникали між ними, привели до її розпаду.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч.1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
За визначенням ст.3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що однією із ознак сім'ї є спільне проживання та спільний побут подружжя.
Суд встановив, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, тож не мають спільного бюджету. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконаний, що примирення з відповідачкою неможливо і це суперечитиме його інтересам.
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного Кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Частиною 1 ст. 105 Сімейного Кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього кодексу, положення якої зазначають, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Положенням ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст 240 ЦПК України ). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи дляпримирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції заходів щодо примирення подружжя не застосував, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги, що суд мав би вжити заходи для примирення подружжя заслуговують на увагу, натомість, будь-яких доказів, що сторони самостійно намагались примиритися матеріали справи не містять. Апелянтка ОСОБА_1 доказів, що нею вживались заходи для примирення із позивачем не надала.
Враховуючи, що справа перебуває у провадженні із вересня 2023 року, передбачені ч.7 ст. 240 ЦПК України строки для примирення сторін вичерпані. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, апелянтка не надала доказів необхідності надання строку для примирення сторін для збереження сім'ї. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу.
Суд дійшов правильного висновку про розірвання шлюбу і колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сторони проживають окремо, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлення сімейно-шлюбних відносин є неможливим , сторони проживають окремо. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи ,спростовуються наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, де проставлена відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст. 128 -131 ЦПК України є належним повідомленням про день та час розгляду справи, а відтак не є підставою для скасування рішення суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова