Іменем України
11 вересня 2006 року
Справа № 2-19/8580-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Маслової З.Д.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Карлашенок А.М. за довіреністю;
відповідача: Долженко Н.В., Булдинський Д.А. за довіреностями;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 20 червня 2006 року у справі № 2-19/8580-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" (пр. Перемоги, 73а-91, Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Революції, 61, Євпаторія, 97416)
про визнання нечинними рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим 16 лютого 1998 року, є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Лю-Минол», що підтверджено Статутом Підприємства, та є платником єдиного податку.
Управлінням Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим було здійснено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та врахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Лю-Минол»(правопопередника товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК") за період з 22 січня 2002 року по 10 жовтня 2006 року, про що було складено акт звірки №2Ю від 20 січня 2006 року.
За результатами перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим було донараховано фонд оплати праці у розмірі 52,82 грн. та страхові внески у сумі 17,06 грн.
Не погодившись з актом перевірки, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим із запереченням щодо акту перевірки, яке Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишило без задоволення.
20 січня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" було скеровано вимогу № Ю-43 щодо сплати заборгованості зі страхових внесків у сумі 17,06 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" було направлено Заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки до начальнику Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим від 27 січня 2006 року. На дану заяву було скеровано рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим №259/01-03092-26 від 02 лютого 2006 року.
Не погодившись з вищеназваним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" звернулось повторно до Головного управління Пенсійного Фонду України в Автономній Республіці Крим. На дану скаргу теж було скероване рішення № 1015/0612 від 22 лютого 2006 року, з яким позивач не був згоден, у зв'язку з чим, звернулось з повторною скаргою до Управління Пенсійного фонду України.
Управлінням Пенсійного фонду України на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" було скеровано рішення №3549/07-10 від 24 березня 2006 року.
Вищепереліченими рішеннями у задоволенні скарг товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" було відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання рішень Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим № 259/01-03-92-26 від 02 лютого 2006 року, № 1015/0612 від 22 лютого 2006 року, № 3549/07-10 від 24 березня 2006 року нечинними. Позовні вимоги мотивував тим, що він є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», тому, не повинен сплачувати внески до Пенсійного фонду України.
У господарському суді позивачем було уточнено позовні вимоги, якими він просив скасувати вимогу від 20 січня 2006 року № Ю-43, визнати нечинними рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим № 259/01-03-92-26 від 02 лютого 2006 року, № 1015/0612 від 22 лютого 2006 року, № 3549/07-10 від 24 березня 2006 року та стягнути з відповідача 3,40 грн. державного мита, 500,00 грн. витрат з оплати аудиторських консультаційних послуг.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-19/8580-2006А від 20 червня 2006 року (суддя Мокрушин В.І.), у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання нечинними рішень, відмовлено. Стягнено товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова Фірма «ТЕК»51,00 грн. державного мита.
Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить дану постанову скасувати.
На думку апелянта, судом у постанові неправильно визначено співвідношення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що постанова господарського суду прийнята незаконно, внаслідок неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильної оцінки доказів, та яке, на думку апелянта, є незаконним і необґрунтованим. Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 серпня та 28 серпня 2006 року було відкрите апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду.
У судовому засіданні представник апелянту підтримав апеляційну скаргу. Представники відповідача надали пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.
Розпорядженням виконуючей обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у справі №2-19/8580-2006А від 11 вересня 2006 року, суддя Видашенко Т.С. була замінена на суддю Маслову З.Д.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, встановила наступне.
Згідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (від 09 липня 2003 року № 1058 із змінами та доповненнями, далі -Закон), пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (затверджено наказом Пенсійного фонду від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 травня 2002 року за № 442/6730), Пенсійний фонд, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно до статті 1 Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 14 Закону, страхувальниками відповідно до цього закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно до статті 6 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
09 липня 2003 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (від 09 липня 2003 року № 1058 із змінами та доповненнями), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Статтею 5 Закону, передбачено, що саме цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, у тому числі, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у частині скасування вимоги від 20 січня 2006 року № Ю-43 та визнання нечинними рішень Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим № 259/01-03-92-26 від 02 лютого року, № 1015/0612 від 22 лютого 2006 року, № 3549/07-10 від 24 березня 2006 року.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування», ставки, механізм стягування зборів-обов'язкових платежів, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, окрім законів про оподаткування, а тому спеціальним законом, що встановлює ставки, механізм стягування і пільги щодо сплати збору, є Закон України від 26 червня 1997 року “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
В статті 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті, позивач не є платником ставок збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком. Втім, згідно із статтею 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування.
Окрім того, колегія суддів відмічає, що обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ, в статті 15 якого визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Тому, є юридично неспроможними доводи скаржника про те, що Указ Президента України має пріоритетне значення стосовно Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він суперечить конституційному принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає постанову господарського суду Автономної Республіки Крим винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, апеляційну скаргу залишає без задоволення, а постанову господарського суду залишає без змін.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ТЕК" залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2006 року у справі № 2-19/8580-2006А залишити без змін.
Головуючий суддя підпис О.Л. Котлярова
Судді підпис З.Д. Маслова
підпис О.А.Латинін