Справа № 2а-3650/10/1770
20 вересня 2010 року 16год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник Труш О.М.,
відповідача: представник Кіт В.А., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю " Радивилівський елеватор" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Дубенська об"єднана державна податкова інспекція (Радивилівське відділення) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання дій неправомірними та про заборону вчиняти дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача, заборону вчиняти дії. У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги. Пояснила суду, що 09 березня 2010 року Дубенською ОДПІ проведено позапланову перевірку ТОВ «Радивилівський елеватор». В акті перевірки зазначено про завищення валових витрат та на підставі акту перевірки зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 630 523 грн. Крім того, 28 травня 2010 року відповідачем складено акт камеральної перевірки декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, де зазначено про завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток з посиланням на акт від 09 березня 2010 року.
Позивач вважає дії відповідача із встановлення факту завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 1 630 523,00 грн., дії із зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, та дії з врахування результатів проведеної перевірки під час подальшого контролю звітності позивача неправомірними, такими, що порушують права та законні інтереси підприємства. При цьому вказує, що згідно Кредитного договору № LА-19-08 від 10.06.2008 р. позивачем отримано кредитні кошти на загальну суму 582 000 доларів США. Товариство, згідно підпункту 7.3.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», здійснило умовний продаж суми непогашеної заборгованості в іноземній валюті на кінець відповідного звітного періоду, відобразив прибуток від такої операції шляхом збільшення валових витрат позивача - дебітора за цією операцією, а саме: в 3 кв.2008р. збільшив валові витрати на суму 8 100,00 грн., в 4 кв. 2008р. - на суму 1 419 500,00 грн., та в 3 кв.2009 року - на суму 202 323,00 грн., а всього на суму 1 630 523,00 грн. На думку позивача, відповідач невірно прийшов до висновку про порушення в даному випадку зазначених вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки для такого висновку відповідач застосував постанову КМ України від 26 серпня 2009 року №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток». Згідно ж з вимогами пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори, ставки та механізм справляння податків і зборів, а також пільги в оподаткуванні.
Позивач вважає, що в даному випадку діями відповідача порушено його права, оскільки дії із зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток мають своїм наслідком наступне відображення в електронній базі даних податкової служби інформації про зменшення від'ємного значення, з наступним контролем за відповідністю зазначеної інформації у податкових деклараціях позивача з податку па прибуток наступних періодів, чим порушуються права товариства на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток в порядку, встановленому виключно законами України. При цьому позивач зазначає, що не вказує предметом цього позову будь-який акт перевірки, проведеної відповідачем, а визначає, що предметом цього адміністративного позову є оскарження - визнання неправомірними - дій відповідача, якими порушено права та інтереси позивача, а також вимога про заборону відповідачу вчиняти інші дії на подальше порушення прав позивача.
Позивач просить визнати дії Дубенської ОДПІ із зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на 8 700,00 грн., за IV квартал 2008 року - на 1 419 500,00 грн., за III квартал 2009 року - на суму 202 323,00 грн., - неправомірними; визнати дії Дубенської ОДПІ із відображення в електронній базі зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток ТОВ «Радивилівський елеватор» за III квартал 2008 року на 8 700,00 грн., за ІV квартал 2008 року - на 1 419 500,00 грн., за III квартал 2009 року - 202 323,00 грн., - неправомірними; заборонити відповідачу вчиняти дії із зменшення в електронній базі від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток ТОВ «Радивилівський елеватор» за III квартал 2008 року на 8 700,00 грн., за IV квартал 2008 року - на 1 419 500,00 грн., за III квартал 2009 року - на 202 323,00 грн.; заборонити відповідачу вчиняти дії із врахування результатів проведених перевірок для подальшого контролю податкової звітності ТОВ «Радивилівський елеватор» в частині правомірності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, а саме - в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за III квартал 2008 року на 8700,00 грн., за IV квартал 2008 року - на 1 419 500,00 грн., за III квартал 2009 року - на 202 323,00 грн.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову. У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Пояснив суду, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог підпункту 7.3.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 631 506 грн. Ці дані акту перевірки відображені в базі даних Радивилівського відділення Дубенської ОДПІ АІС «Аудит». В особовій картці платника податків ці відомості не відображаються, оскільки нарахування зобов'язань не проводилось, однак відділ адміністрування податків в подальшому контролює податкову звітність з метою відображення платником податків від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в подальших деклараціях з податку на прибуток. Відповідач вважає, що його дії є правомірними і в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що з 26 лютого по 03 березня 2010 року Дубенською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Радивилівський елеватор» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 29.05 2008 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 09 березня 2010 року №38/23/3588288. У акті перевірки відповідачем вчинено запис про порушення позивачем вимог постанови КМ України від 26.08.2009 року №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток» та підпункту 7.3.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З приводу даних порушень відповідач в акті зазначає про те, що перевіркою показників, відображених в рядку 04.13 декларації з податку на прибуток встановлено завищення валових витрат на 1630523 грн. Завищення відбулось, на думку відповідача, у зв'язку з тим, що ТзОВ «Радивилівський елеватор» непогашену протягом звітного періоду заборгованість, виражену в іноземній валюті, розглянуто як умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день, та віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток відповідних звітних періодів, а саме: 3 кв. 2008 року - 8700 грн.; 4 кв. 2008 року-1419500 грн.; 3 кв. 2009 року - 202323 грн. При цьому відповідач посилається на постанову КМ України від 26.08.2009 року №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток», якою встановлено, що під час формування показників податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року віднесення до складу валових витрат сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отриманого від перерахунку заборгованості в іноземній валюті відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є виправданим для платників цього податку лише стосовно погашеної платником податку заборгованості в іноземній валюті; у такому ж порядку враховуються у складі валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отримані від перерахунку іноземної валюти, яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі. Державній податковій адміністрації у разі відмови платника податку на прибуток здійснювати уточнення у податковій звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року сум від'ємного значення об'єкта оподаткування, сформованого за рахунок перерахунку непогашеної заборгованості в іноземній валюті, провести протягом місяця з дня надходження такої звітності перевірку достовірності визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток за цей період; провести роз'яснювальну роботу серед платників податку на прибуток щодо застосування цієї постанови. Як наслідок, Дубенською ОДПІ в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог вказаної постанови КМ України та підпункту 7.3.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Результати перевірки відповідачем було відображено в базі даних Радивилівського відділення Дубенської ОДПІ АІС «Аудит» для подальшого контролю відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування в наступних податкових деклараціях з податку на прибуток. При подачі позивачем декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року відповідачем 27 травня 2010 року було проведено камеральну перевірку, в ході якої зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму, визначену в акті перевірки від 09 березня 2010 року №38/23/35882888. Дані обставини стверджені актом перевірки від 09 березня 2010 року №38/23/35882888; актом перевірки від 27 травня 2010 року №03/15/35882888; довідкою Дубенської ОДПІ від 20.09.2010 року №17743/10-05 (а.с. 12-26, 33-34, 106).
Дослідженими судом доказами встановлено, що дії відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування та відображення такого зменшення в базі даних органу державної податкової служби є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства про оподаткування.
Судом встановлено, що ТОВ «Радивилівський елеватор» укладено кредитний договір ЛА-19-08 від 10.06.08 р. з Компанією «ЕйТіЕс АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» на суму 5000000 доларів США на строк до 31 грудня 2011 року. Даний договір зареєстрований головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області, про що видано реєстраційне свідоцтво №9652 (вих.№10-201/14872 від 04.08.08). 16.02.2009 року укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №ЛА-19-08 від 10.06.08, відповідно до якої розмір ставки відсотків за використання кредиту становить 15,8% річних, виходячи із 365 календарних днів в році. Даний договір зареєстрований головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області, про що видано реєстраційне свідоцтво №1 від 17.03.09. (вих. №204/5535 від 17.03.09). За перевірений період позивач згідно умов договору отримав кредитів на суму 582000 доларів США і дана позика не погашена на час закінчення перевірки. ТзОВ «Радивилівський елеватор» непогашену протягом звітного періоду заборгованість, виражену в іноземній валюті, розглянуто як умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день, та віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток відповідних звітних періодів, а саме: 3 кв. 2008 року-8700 грн.; 4 кв. 2008 року - 1419500 грн.; 3 кв. 2009 року - 202323 грн. Такі дії позивача в повній мірі відповідають вимогам підпункту 7.3.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). Дані обставини стверджені дослідженим судом кредитним договором з додатком №1 до нього; реєстраційними свідоцтвами про реєстрацію договору і додатку до нього; платіжними дорученнями про перерахування коштів; деклараціями з податку на прибуток за перевірений період (а.с. 70-95).
Відповідач же стосовно механізму формування валових витрат позивача застосував Постанову КМ України від 26.08.2009 року №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток», якою встановлено, що під час формування показників податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року віднесення до складу валових витрат сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отриманого від перерахунку заборгованості в іноземній валюті відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є виправданим для платників цього податку лише стосовно погашеної платником податку заборгованості в іноземній валюті; у такому ж порядку враховуються у складі валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отримані від перерахунку іноземної валюти, яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі. Державній податковій адміністрації у разі відмови платника податку на прибуток здійснювати уточнення у податковій звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року сум від'ємного значення об'єкта оподаткування, сформованого за рахунок перерахунку непогашеної заборгованості в іноземній валюті, провести протягом місяця з дня надходження такої звітності перевірку достовірності визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток за цей період; провести роз'яснювальну роботу серед платників податку на прибуток щодо застосування цієї постанови.
Однак згідно пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється, в тому числі, система оподаткування, податки і збори. Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами України. Частиною 3 статті 1 та статті 17 Закону України «Про систем у оподаткування» встановлено, що механізм справляння податків і зборів не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування, а сплата податків і зборів проводиться в порядку, встановленому цим Законом та іншими Законами України. За таких обставин застосування до спірних правовідносин відповідачем постанови КМ України від 26.08.2009 року №895 є протиправним, оскільки постанова не є законом України з питань оподаткування і не може встановлювати чи змінювати механізм формування валових витрат як складової визначення розміру податку на прибуток, встановлений підпунктом 7.3.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як наслідок невірного застосування до спірних правовідносин вимог законодавства про оподаткування став висновок відповідача про те, що за перевірений період позивач завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1630523 грн. Такий висновок став підставою для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток товариства згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток №03/15/35882888 від 27 травня 2010 року (а.с.33-34). За актом перевірки від 09.03.2010 року відповідачем податкові зобов'язання позивачу не визначались, оскільки позивач за перевірений період мав від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 2717446 грн. Однак дані проведеної перевірки платника податків впливають на результати наступних перевірок такого платника. Ці дані також використовуються підрозділами адміністрування податку на прибуток для подальшого контролю податкової звітності, в тому числі і шляхом зменшення актом перевірки від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Згідно пункту 2.17 Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 05.12.2008 року № 761 після проведення планової (позапланової) документальної виїзної перевірки, оформлення її результатів, реєстрації акта (довідки) перевірки та прийняття за ним відповідного рішення підрозділи податкового контролю юридичних осіб відповідно до пункту 4.13 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом N 327, передають один примірник акта (довідки) до структурного підрозділу, у якому зберігається справа платника. Матеріали перевірки використовуються підрозділами адміністрування податку на прибуток для подальшого контролю податкової звітності платника податку з податку на прибуток, зокрема у частині правомірності визначення об'єкта оподаткування (у т. ч. зменшення актом перевірки від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток). Тобто оспорені позивачем дії відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та відображення такого зменшення в електронній базі відповідача є неправомірними, оскільки порушують права позивача на самостійне, відповідно до вимог законодавства про оподаткування податком на прибуток, визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Що стосується вимог відповідача про заборону відповідачу вчиняти дії із зменшення в електронній базі від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та заборону вчиняти дії із врахування результатів проведених перевірок для подальшого контролю податкової звітності, то вони не відповідають способам захисту порушених чи оспорених прав позивача, передбачених статтею 162 КАС України. Такі вимоги стосуються дій відповідача в майбутньому, які не вчинені, а відтак не порушують прав особи, що звернулась до суду. Тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати суд присуджує позивачу з Державного бюджету пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1, 70 грн. на підставі частини 3 статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції із зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на 8700,00 грн., за ІV квартал 2008 року - на 1419500,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року - на суму 202323,00 грн. неправомірними.
Визнати дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції із відображення в електронній базі даних Радивилівського відділення Дубенської об'єднаної державної поадткової інспекції АІС "Аудит" зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на 8700,00 грн., за ІV квартал 2008 року - на 1419500,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року - на суму 202323,00 грн. неправомірними.
В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Радивилівський елеватор" відмовити.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю " Радивилівський елеватор" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Шарапа В.М.