Справа № 2а-3875/10/1770
21 вересня 2010 року 14год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Троянчук Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00002661745/0 та №0002671745/0 від 08.07.2010 року.
В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який покликається на те, що підприємцем правомірно декларувалась сума податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2010 року. Доводить, що первинними документами обліку повністю підтверджено здійснення тих господарських операцій, по яких позивачем сформовано податковий кредит. Сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними, до складу і змісту яких у податкового органу не виникало жодних зауважень. Відсутність же контрагентів позивача за своїм місцезнаходженням, на його думку, не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товару. На таких підставах просить позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що ФОП ОСОБА_4 в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/94-ВР від 03.04.1997 року сформував податковий кредит в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів, придбаних у осіб, які за юридичною адресою не знаходяться і до податкового органу не звітуються. Відтак, податковим органом правомірно констатовано, що суми податку на додану вартість фактично до бюджету не сплачені, а отже позивачем сума податкового кредиту завищена. Відповідно вважає, що податковим органом законно та обґрунтовано прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. На таких підставах просить в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Так, судом встановлено, що 09.07.2010 року ДПІ у м.Рівне оформлено акт №243/1745/3111116030 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість СПД ОСОБА_4 за лютий, березень 2010 року (а.с.14-16). На акт перевірки позивачем подавались письмові заперечення, які податковим органом відхилені (а.с.19-25,32-35). Актом констатовано, що у лютому 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено 35600,00 грн., а у березні 2010 року -68416,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару - шкір ВРХ постачальнику ТОВ "Гранум груп". У відповідь на запит про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва, де має зареєстроване місцезнаходження ТОВ "Гранум груп", повідомила, що за лютий 2010 року вказаним платником податків декларація з ПДВ не подана, а сам платник має стан: "10 - запит на встановлення місцезнаходження". З огляду на такі обставин, податковим органом зроблено висновок про те, що у СПД ОСОБА_4 відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Гранум груп", позаяк податок фактично до бюджету не сплачено.
На підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002661745/0 від 08.07.2010 року, згідно з яким СПД ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 109216,80 грн., в тому числі 104016,00 грн. -за основним платежем та 5200,80 грн. -за штрафними санкціями (а.с.12).
09.07.2010 року ДПІ у м.Рівне також оформлено акт №244/1745/3111116030 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість СПД ОСОБА_4 за квітень 2010 року (а.с.17-18). На акт перевірки позивачем подавались письмові заперечення, які податковим органом відхилені (а.с.26-31,32-35). Актом перевірки констатовано, що у квітні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено 72504,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару - шкір ВРХ постачальнику ТОВ "ТК Таурус". У відповідь на запит про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва, де має зареєстроване місцезнаходження ТОВ "ТК Таурус", повідомила, що за квітень 2010 року вказаним платником податків декларація з ПДВ не подана, а сам платник має стан: "10 - запит на встановлення місцезнаходження".
З огляду на такі обставин, податковим органом зроблено висновок про те, що у СПД ОСОБА_4 відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ТК Таурус", позаяк податок фактично до бюджету не сплачено.
На підставі таких висновків та з врахуванням того, що таке завищення податкового кредиту призвело до завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту залишку від'ємного значення на 49487,00 грн. та до заниження ПДВ на суму 23017,00 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002671745/0 від 08.07.2010 року, згідно з яким СПД ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24167,85 грн., в тому числі 23017,00 грн. -за основним платежем та 1150,85 грн. -за штрафними санкціями (а.с.13).
Вказані податкові повідомлення-рішення мотивовані порушенням позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
При цьому, відповідач обґрунтовує правомірність висновків про порушення позивачем вказаної норми Закону, даними автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за якими встановлено розбіжність у звітності СПД ОСОБА_4 та таких його постачальників, як ТОВ "Гранум груп", ТОВ "ТК Таурус" (а.с.93-95), а також обставина неможливості провести зустрічні перевірки даних контрагентів, через їх відсутність за місцем реєстрації (а.с.85-92).
Позивач спростовує висновки про порушення вказаної норми Закону первинними документами свого обліку: договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, якими повністю підтверджується, як факт здійснення відповідних господарських операцій, по яким сформовано податковий кредит, так і факт сплати постачальникам в ціні товару відповідних сум податку на додану вартість (а.с.44-69).
Згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками шкур ВРХ позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити (а.с.39,49,51,53,55,62,64,66). Контрагенти позивача - ТОВ "Гранум груп", ТОВ "ТК Таурус", були і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість (а.с.96-97). Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим.
Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними. Факт придбання позивачем шкур ВРХ з метою використання в оподатковуваних операціях в рамках власної господарської діяльності, не оспорюється.
Податковий орган не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки шкур ВРХ позивачу.
Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару. Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками шкур ВРХ сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту позивачу, який відніс до його складу суму податку на додану вартість, сплачену контрагентам в ціні товару.
Така позиція повністю відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній у Інформаційному листі "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року.
До того ж відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, підтверджено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.
Судом встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість в ціні товару, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту, а відповідно і для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №00002661745/0 від 08.07.2010 року, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 109216,80 грн., в тому числі 104016,00 грн. - за основним платежем та 5200,80 грн. - за штрафними санкціями, №0002671745/0 від 08.07.2010 року, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 24167,85 грн., в тому числі 23017,00 грн. - за основним платежем та 1150,85 грн. - за штрафними санкціями.
Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.