Іменем України
04 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1732/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
код ЄДРПОУ 24584661; вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;
в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
код ЄДРПОУ 42041573; вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів”,
код ЄДРПОУ 41823846; вул. пр-т Перемоги,126Б, м. Чернігів, 14013;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики України,
код ЄДРПОУ 37552996; вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001.
предмет спору: про стягнення 43 736 713,98 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Балика А.М.
від відповідача: Якимчук Ю.В.
від третьої особи: не прибув
Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», про стягнення 43 736 713,98 грн, з яких 8 405 987,95 грн 3% річних та 35 330 726,03 грн інфляційних втрат.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 02.01.2024) до електронних кабінетів учасників справи в системі Електронний суд 03.01.2024 об 11:22.
10.01.2024 від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву до 01.02.2024.
18.01.2024, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву долучений до матеріалів справи, спір вирішується з його урахуванням.
Отже, право на подання відзиву на позовну заяву було реалізовано відповідачем у строк, встановлений судом для його подання.
Враховуючи, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем у встановлений судом строк, заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву до 01.02.2024 залишена судом без розгляду.
24.01.2024 від позивача надійшла заява про продовження строку для надання відповіді на відзив.
Суд задовольнив заяву позивача про продовження строку для надання відповіді на відзив та продовжив позивачу строк для надання відповіді на відзив, встановивши його до 01.02.2024 включно.
01.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка долучена судом до матеріалів справи, спір вирішується з її урахуванням.
24.01.2024 від Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надійшла заява, в якій просить суд:
-залучити до участі у справі №927/1732/23 Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» як правонаступника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом Трейдинг» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;
-замінити позивача у справі №927/1732/23 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
31.01.2024 від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики України (код ЄДРПОУ 37552996) та додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 01.02.2024 суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення, відклав розгляд заяви позивача про залучення до участі у справі правонаступника позивача та клопотання відповідача про залучення третьої особи до наступного підготовчого засідання, постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09.02.2024.
02.02.2024 від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив.
05.02.2024, у встановлений судом строк, від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи, спір вирішується з їх урахуванням.
Враховуючи, що заперечення на відповідь на відзив подані відповідачем у встановлений судом строк, заява відповідача про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив залишена судом без розгляду.
08.02.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень відповідача, які долучено до матеріалів справи.
08.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/9351/23 та № 910/1247/24, яке прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2024 заяву Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про залучення до участі у справі правонаступника позивача задоволено. Залучено до участі у справі №927/1732/23 - Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” як правонаступника Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”. Замінено позивача у справі №927/1732/23 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на його правонаступника Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів” про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство енергетики України. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів” про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі №927/1732/23 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/9351/23 та №910/1247/24.
19.02.2024 Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2024 у справі № 927/1732/23.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг” на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2024 у справі №927/1732/23 - задоволено; ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2024 у справі №927/1732/23 скасовано.
09.04.2024 матеріали справи №927/1732/23 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2024 призначено підготовче засідання для подальшого розгляду справи №927/1732/23 на 02.05.2024.
30.04.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, які долучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 02.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.06.2024, про що повідомив відповідача під розписки, а позивача та третю особу ухвалою суду від 02.05.2024, направленою до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд 02.05.2024 14:55.
Третя особа у судове засідання 04.06.2024 повноважного представника не направила, про причини неявки суд не повідомила. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від третьої особи не надходило.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на наведене, неявка представника трертьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 04.06.2024 суд розглянув справу по суті та на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00423 від 24.09.2021 та додаткових угод до нього в частині своєчасної оплати за електричну енергію, у зв?язку з чим позивачем нараховано відповідачу 8 405 987,95 грн 3% річних та 35 330 726,03 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов та додаткових поясненнях наступне:
- розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено виходячи з вартості загального обсягу електричної енергії за додатковими угодами, а не з вартості купленої електричної енергії, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність таких нарахувань;
-позивачем не надано доказів, які б підтверджували факти реєстрації обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та отримання від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним;
- розрахунок 3% річних та інфляційних за травень, жовтень, листопад 2022 року та червень 2023 року здійснений невірно, а саме без урахування дати підписання додаткових угод №8 від 29.04.2022, №14 від 30.09.2022, №15 від 29.10.2022, №23 від 31.05.2023.
- військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, є загальновідомим фактом та визнаним і засвідченим ТПП України, як форомажорні обставини (обставини непереборшіої сили). У зв'язку з дією форс-мажорних обставин у період з 24.02.2022, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат є безпідставними;
- у період починаючи з 24 лютого 2022 року, внаслідок прийняття Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, НКРЕКП актів законодавчого або іншого нормативно- правового характеру, які є обов'язковими для виконання та повністю впливають на взаємовідносини у сфері ринку електричної енергії, у тому числі на взаємовідносини між постачальниками та споживачами електричної енергії, постачальникам електричної енергії, які здійснювали постачання електричної енергії побутовим споживачам, було заборонено відключення побутових споживачів, які мають заборгованість за спожиту електричну енергію, також діє заборона нарахування санкцій побутовим споживачам за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії і в той же час зупинено вже відкриті виконавчі провадження по стягненню присудженої заборгованості за спожиту електричну енергію і заборонено відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій. Тобто вищевказані обставити є обставинами непереборної сили, за умови настання яких сторони, відповідно до п. 9.2. Договору, звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором;
- у відповідача відсутня вина у розумінні статті 614 ЦК України, що виключає можливість застосування до нього відповідальності. З боку ДП «Гарантований покупець» станом на 30.11.2023 заборгованість перед Товариством становить 913865836,45 грн за період з травня по листопад 2023 року. Наявність даної заборгованості, не дозволяє Товариству здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливлює проведення вчасних розрахунків за спірним договором;
- враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та приписи статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", Товариство не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. Тому, відповідач вважає, що стаття 625 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів та аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного:
- після закінчення Розрахункового місяця, остаточне визначення загального обсягу та вартості електричної енергії Періоду постачання здійснюється сторонами в Акті купівлі - продажу електричної енергії. Належним чином засвідчені копії Актів купівлі-продажу електричної енергії за березень 2022 року - жовтень 2023 року додані до позовної заяви;
- при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат правильно визначено дату оплати та дату відліку періоду прострочення;
- відповідачем не було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин та не було надано відповідного сертифікату. Лист ТПП України від 28.02.2022 сам по собі не може бути належним доказом існування та засвідчення форс-мажорних обставин у конкретних договірних правовідносинах;
- постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та Закон України «Про виконавче провадження» не позбавляють позивача права на застосування відповідальності до відповідача в силу положень Договору та чинного законодавства, не звільняють відповідача від відповідальності перед позивачем та не є обставинами непереборної сили в розумінні розділу 9 Договору.
- правовідносини між ДП «Гарантований Покупець» та ТОВ «Енера Чернігів», між АТ «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Енера Чернігів» є окремими, автономними правовідносинами, які склалися на виконання окремих, чітко визначених спеціальних обов'язків відповідно до Положення про ПСО (з урахуванням моделі ПСО), між вказаними сторонами укладені відповідні договори з умовами, що стосуються лише визначених сторін та не впливають на інших суб'єктів виконання. Ні Положеная про ПСО, ні умови Договору не містять посилання на те, що джерелом оплати вартості купленої у позивача електричної енергії за Договором є грошові кошти, отримані ПУП від ДП «Гарантований покупець» як оплата наданої послуги в рамках Положення про ПСО;
- ані в договорі, ані в статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не передбачено, що оплата з боку відповідача на користь позивача може здійснюватися лише в межах коштів, що знаходяться на спеціальному рахунку та за умови наявності таких коштів.
Відповідач у запереченнях підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позов, вважає розрахунок 3% річних та інфляційних втрат безпідставним, а позовні вимоги необгрунтованими. Крім того, посилається на те, що зобов'язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договором, укладеними на виконання Положення про ПСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу. Сам позивач не виконував свої зобов'язання по фінансуванню ПСО, що в свою чергу спричинило невиконання оплат по всьому ланцюгу ПСО, зокрема і за укладеним між позивачем та відповідачем Договором за спірний період. Наявність заборгованості по «ланцюгу» ПСО, в першу чергу саме заборгованості позивача, не дозволяє відповідачу здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливлює проведення вчасних розрахунків за Договором, а отже й виключає вину відповідача у затримці оплати позивачу за Договором.
Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що аргументи відповідача, що позивач не виконував свої зобов?язання по фінансуванню ПСО є безпідставними, не підтвердженими та не доведеними, адже у договоірних правовідносинах між позивачем та відповідачем не допущено порушень з боку позивача, а правовідносини між собою інших учасників ринку електричної енергії не мають значення для вирішення цієї справи. Положення про ПСО і Договір позивачем виконуються добросовісно.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
24 вересня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом - Трейдінг» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступник - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом - Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (ПУП) було укладено Договір №65-150-SD-21-00-423 купівлі - продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору, договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку
електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.
Відповідно до п.1.2 Договору, кожна Сторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.
За цим договором Продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України) (п.2.1 Договору).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з п.3.1 Договору, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.
Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (п.3.3 Договору).
Відповідно до п.3.4 Договору, відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання.
Кожна сторона самостійно зобов?язана до 10:00 за 2(два) дні до кожного Торгового дня (Доби постачання) здійснити реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідачють рохрахунковим періодам Торгового дня (Доби постачання), на електронній платформі ОСП.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання) за цим Договором є отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним. Якщо будь-яка сторона не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрації договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівлі/продажу цих обсягів припиняється. Обсяг електричної енергії, продаж (відпуск) якого сторонами було припинено внаслідок невиконання сторонами пункту 3.5 цього Договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку. Залишок грошових коштів отриманих продавцем, зараховується у рахунок наступного платежу, відповідно до Додаткової угоди до Періоду постачання.
Відповідно до п.4.2 Договору вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
Згідно п.4.3 Договору, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді. Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.4.6 Договору).
Згідно з п.4.9 Договору, після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають Акт купівлі-продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису Акт купівлі - продажу електричної енергії.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікований електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання.
Листом №05.1/126 від 03.03.2022 відповідач, у зв?язку з введенням воєнного стану в Україні та значним зменшенням споживання електричної енергії побутовими споживачами в Чернігівській області, просив позивача скоригувати в сторону зменшення обсяги купівлі-продажу електричної енергії для потреб побутових споживачів починаючи з 06.03.2022.
Листом №50-02/0944 від 06.04.2022 позивачем (у відповідь на лист відповідача від 03.03.2022 № 05.1/126) повідомлено про погодження запропонованих змін до додаткової угоди до Договору від 16.02.2022 № 6 щодо зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року та, відповідно, її вартості. Відтак, обсяг після коригування становить 32 695,840 Мвт*год, а вартість електричної енергії - 110 632 913,81 грн з ПДВ.
Додатковими угодами № 6 від 16.02.2022, №7 від 28.03.2022, №8 від 29.04.2022, № 9 від 23.05.2022, № 10 від 23.06.2022, №11 від 25.07.2022, №13 від 25.08.2022, №14 від 30.09.2022, №15 від 29.10.2022, №16 від 22.11.2022, №17 від 28.12.2022, № 18 від 30.12.2022, №19 від 25.01.2023, №20 від 20.02.2023, №21 від 29.03.2023, № 22 від 27.04.2023, №23 від 31.05.2023, №24 від 22.06.2023, №25 від 25.07.2023, №26 від 24.08.2023 (т.1 а.с.153-239) сторони погодили період постачання березень 2022 року - жовтень 2023 року, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:
- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Позивач зазначає, що ним було виконано свої зобов'язання за Договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у строки та в обсягах, визначених відповідними Додатковими угодами для Періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме:
- актом №579 від 31.03.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 110 632 913,81 грн з ПДВ (а.с.240 т.1);
- актом №723 від 30.04.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 126 321 476,40 грн з ПДВ (а.с.22 т.2);
- актом №889 від 31.05.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 84 583 682,46 грн з ПДВ (а.с.3 т.2);
- актом №1052 від 30.06.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 90 364 740,53 грн з ПДВ (а.с.11 т.2);
- актом №1234 від 31.07.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 96 461 946,31 грн з ПДВ (а.с.24 т.2);
- актом №1430 від 31.08.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 81 527 568,20 грн з ПДВ (а.с.15 т.2);
- актом №1660 від 30.09.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 87 046 221,26 грн з ПДВ (а.с.18 т.2);
- актом №1819 від 31.10.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 104 077 812,42 грн з ПДВ а.с.17 т.2);
- актом №2107 від 30.11.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 144 888 262,34 грн з ПДВ (а.с.26 т.2);
- актом №2244 від 31.12.2022 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 174 223 665,13 грн з ПДВ (а.с.20 т.2);
- актом №7 від 31.01.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 194 673 459,84 грн з ПДВ (а.с.242 т.1);
- актом №147 від 28.02.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 161 180 154,56 грн з ПДВ (а.с.244 т.1);
- актом №313 від 31.03.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 174 880 383,85 грн з ПДВ (а.с.245 т.1);
- актом №470 від 30.04.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 159 419 278,45 грн з ПДВ (а.с.249 т.1);
- актом №628 від 31.05.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 126 536 510,08 грн з ПДВ (а.с.247 т.1);
- актом №703 від 30.06.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 126 199 377,30 грн з ПДВ (а.с.1 т.2);
- актом №809 від 31.07.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 117 924 731,53 грн з ПДВ (а.с.5 т.2);
- актом №908 від 31.08.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 111 388 523,12 грн з ПДВ (а.с.9 т.2);
- актом №986 від 30.09.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 113 124 232,97 грн з ПДВ (а.с.7 т.2);
- актом №1174 від 31.10.2023 купівлі - продажу електричної енергії на загальну суму 170 029 850,08 грн з ПДВ (а.с.13 т.2).
Відповідач оплатив поставлену позивачем електричну енергію, що підтверджується інформацією банку про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» та виписками банку по рахунку позивача за період з 01.02.2022 по 31.10.2023.
Позивач вказує, що відповідач порушував встановлені Додатковими угодами для Періоду постачання строки оплати за електричну енергію, а тому позивач здійснив нарахування відповідачеві 3% річних у розмірі 8 405 987,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 35 330 726,03 грн та звернувся до суду з даним позовом про їх стягнення.
Оцінка суду.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, судом встановлено, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Так, згідно вимог ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок продати певний товар (в даному випадку електричну енергію) і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Як встановлено судом, позивач у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року поставляв відповідачу електричну енергію, що підтверджується наявними у справі актами купівлі-продажу електричної енергії.
Сторонами у п. 4.3 Договора та в п. 6 Додаткових угод узгоджено внесення оплати за електричну енергію у формі попередньої оплати.
Аналізуючи інформацію про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку з рахунку позивача за період з 01.03.2022 до 31.10.2023, суд вбачає порушення з боку відповідача щодо строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з 17.03.2022 до 13.11.2023 3% річних на суму 8 405 987,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 35 330 726,03 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує про наявність обставин, які звільняють його від відповідальності у вигляді стягнення процентів річних та інфляційних втрат передбачених ст. 625 ЦК України.
Як на підстави звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати отриманої від позивача електричної енергії відповідач посилається, зокрема, на лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих.№2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військової агресії російської федерації проти України, які є надзвичайними і невідворотними до їх офіційного закінчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Водночас, відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
За умовами пункту 9.2 Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов?язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.
У статті 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Із аналізу наведених правових норм (ст. ст. 614, 617 ЦК України) вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Згідно із нормами ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постановах від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виклав такі висновки:
- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання;
- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Разом з тим, у постанові від 26.10.2022 №905/857/19 Верховний Суд зазначив, щот обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (ст. 75 ГПК України).
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.
За змістом ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 9.1 Договору під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору та/або обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Варто наголосити, що укладаючи договір сторони погодили, що до форс-мажорних обставин відноситься, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, введення комендантської години тощо.
З визначених у п. 9.1 Договору домовленостей сторін суд доходить висновку, що до форс-мажорних обставин може відноситися, в тому числі військова агресія російської федерації проти України, яка проводить активні воєнні (бойові) дії, зокрема, на території здійснення господарської діяльності відповідача (Чернігівської області).
Згідно з ч.3 ст.75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Суд визнає проведення активних воєнних (бойових) дій на території Чернігівської області (територія здійснення господарської діяльності відповідачем) загальновідомою обставиною.
Пункт 9.2 Договору визначає, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.
Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Зобов'язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Аналізуючи у сукупності досягнуті між сторонами домовленості, які викладено у підписаному між сторонами договорі, суд доходить висновку, що проведення активних (бойових) дій на території Чернігівської області (територія здійснення господарської діяльності відповідачем) є загальновідомою обставиною, яка є надзвичайною та невідворотною для відповідача, а отже може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов'язання за договором, яке полягає в оплаті за отриману від позивача електричну енергію, яка в подальшому постачалася побутовим споживачам такої енергії на територію Чернігівської області.
З наявних у справі доказів вбачається, що сторони укладали додаткові угоди, у яких загалом погоджували зменшення загального обсягу електричної енергії.
Так, листом від 06.04.2022 за вих.№50-02/0944, позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»).
Тобто, станом на 06.04.2022 (06.04.2022 за вих.№50-02/0944) позивач фактично визнав настання форс-мажорних обставин для відповідача.
Суд звертає увагу і на те, що сторони у Договорі (п. 4.3) погодили оплату за електричну енергію у формі попередньої оплати.
Тобто, позивач не отримавши від відповідача попередню оплату продовжував поставляти відповідачу електричну енергію, що дає підстави з вірогідністю припустити, що позивач воєнні (бойові) дії на території Чернігівської області визнав надзвичайними та невідворотними обставинами, які мали негативний вплив на підприємство відповідача, а тому неотримавши від відповідача попередньої оплати за електричну енергію продовжував її (електричну енергію) поставляти відповідачу.
Суд також враховує, що відповідач за умовами укладеного із позивачем Договору купував електричну енергію для постачання побутовим споживачам.
Побутовий споживач це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 05.03.2022 №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив:
нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
У зазначеній постанові вказано, що така заборона діятиме до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Як відомо, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 12.08.2024.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до п. 13 р. ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:
суб'єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;
упродовж шести років з 01.01.2019 такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання.
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Чернігів» відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, здійснює діяльність на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429 та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Чернігівської області відповідно до потанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Аналізуючи перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309 суд встановив, що вся територія Чернігівської області (область, на якій відповідач постачає електричну енергію побутовим споживачам) у період з 24.02.2022 по 03.04.2022 віднесена до території активних бойових дій; наразі до переліку територій Чернігівської області, на яких ведуться (велися) бойові дії, належать, зокрема Новгород-Сіверський район (Новгород-Сіверська міська територіальна громада з 22.06.2022; Семенівська міська територіальна громада з 22.06.2022); Корюківський район (Корюківська міська територіальна громада з 29.06.2022 по 22.09.2022, з 17.11.2023; Сновська міська територіальна громада з 22.06.2022); Чернігівський район (Городнянська міська територіальна громада з 22.06.2022; Деснянська селищна територіальна громада з 31.03.2022 по 31.12.2022).
Оскільки на території Чернігівської області ведуться (велися) бойові дії з лютого 2022 року, враховуючи, що спірним періодом поставки електричної енергії є період з березня 2022 року до жовтня 2023 року, логічним є висновок, що військова агресія російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Чернігівської області мала значний вплив, в тому числі на розрахунки (їх відсутність або затримка) з відповідачем побутовими споживачами (кінцевими споживачами послуг, які надавалися відповідачем з постачання електричної енергії).
Таким чином, відповідач здійснив у повному обсязі розрахунок за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію з порушенням строку, визначеного Договором, саме через військову агресію російської федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Чернігівської області.
При цьому, суд звертає увагу, що 04.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №12, згідно із умовами якої сторони домовилися доповнити розділ №6 договору новим п. 6.5 такого змісту:
« 6.5. На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов'язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України».
У п. 2 даної додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022.
Аналізуючи зміст додаткової угоди №12 від 04.08.2022, суд доходить висновку, що позивач, укладаючи додаткову угоду такого змісту, усвідомлював умови ведення відповідачем господарської діяльності з поставки побутовим споживачам електричної енергії у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року, тобто у період введення активних воєнних (бойових) дій на території, зокрема, Чернігівської області і фактично, в черговий раз, визнав виникнення у відповідача форс-мажорних обставин шляхом надання згоди на те, щоб не покладати на відповідача відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати за електричну енергію саме у період дії форс-мажорних обставин (воєнного стану).
Між тим, добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 та від 07.04.2023 у справі №910/5172/19).
Суд вважає, що заперечення позивачем наявності у відповідача в даному конкретному випадку форс-мажорних обставин (воєнного стану) щодо виконання зобов'язань за договором №65-150-SD-21-00423 від 24.09.2021 є діями, які суперечать попередній поведінці позивача.
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики та будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Окрім того, ніхто не може отримувати вигоди від своїх неправомірних чи недобросовісних дій.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відтак, суд вважає, що у даному конкретному випадку військова агресія російської федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Чернігівської області є надзвичайною за даних умов подією, яку сторони не могли ані передбачити, ані відвернути, а отже така подія, яка полягала у веденні активних воєнних (бойових) дій на території, зокрема, Чернігівської області, визнається доказом відсутності вини відповідача у порушенні строків оплати за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію (оплачену у повному обсязі), який у сукупності з іншими доказами, доводить, що порушення взятих на себе зобов'язань сталося з незалежних від відповідача обставин.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за Договором на підставі ст. 617 ЦК України та пункту 9.2 Договору, а тому у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №923/155/21.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).
Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2024.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор