Ленінський районний суд міста Севастополя
2-а-1700/09
Категорія ___
2 листопада 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді Левадко С.І.
при секретарях - Гунченко С.В., Філіпенко К.С.,
за участю - позивача ОСОБА_1,
представників відповідача - Чернової Ю.М., Голікової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про визнання дій по перерахуванню пенсії протиправними, виплату недонарахованої суми пенсії та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя, в якому просив визнати дії відповідача з приводу перерахування пенсії протиправними, скасувати результати перерахунку, зобов'язати відповідача з лютого 2009 р. зробити перерахунок пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 11 Постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 з використанням індивідуального коефіцієнту заробітної плати при нарахуванні пенсії, якій дорівнює 3,38515, коефіцієнту страхового стажу, якій дорівнює 0,62325 та показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, який відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для нарахування пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2008 р., який складає 1573 грн. 99 коп., а також зобов'язати відповідача виплатити недоплачену частину пенсії з нарахуванням компенсації утрати частки доходів, стягнути з відповідача на його користь 3000 грн. у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він, перебуваючи на пенсії, продовжує працювати. 13 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до пп. 3 п. 11 Постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530, а саме із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески та яка враховується за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2008 рік. Відповідач відмовив позивачу у цьому перерахунку і виплачує пенсію із застосуванням показника заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, що порушує його права.
10.09.2009 р. до суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, в якій позивач виклав п. 5 позовних вимог в іншій редакції та просив стягнути з відповідача на свою користь суму 5000 грн. у рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та пояснила, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими було встановлено, що якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Рішенням КСУ від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось. У зв'язку із цим, та відповідно до роз'яснень спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України №120/0/18-09/039 та № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, при проведенні перерахунку пенсій позивачу відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530 відповідач застосовував показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 р., який дорівнює 1197 грн. 91 коп.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до ст.42 ч.4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. З матеріалів пенсійної справи, а також відповідей Головного управління ПФУ в м. Севастополі, УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя на численні звернення позивача вбачається, що відповідач, відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530 у 2009р. здійснив перерахування пенсії позивачу, але при цьому застосував показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 р., який дорівнює 1197 грн. 91 коп. Застосування при перерахунку пенсії у 2009р. показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 р. відповідач пояснював відсутністю законодавчого врегулювання питання визначення показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, а також посилався на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України №120/0/18-09/039 та № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, згідно якого, перерахунки пенсій у 2009 році проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.).
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Питання перерахунку пенсії особі, яка після призначення пенсії продовжувала працювати, регулюється ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, нова редакція ч.4 ст.42 вказаного Закону передбачала за бажанням пенсіонера проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, зміни внесені до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Так, на підставі заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 13.02.2009 р., позивачу була призначена пенсія з урахуванням заробітної плати і страхового стажу за періоди, зазначені в ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульоване питання визначення розміру пенсії за віком. Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Представники відповідача у судовому засіданні не заперечували проти вимог позивача щодо застосування при перерахунку пенсії коефіцієнта страхового стажу застрахованої особи, який для ОСОБА_1 складає 0,62325.
Що стосується питання розрахунку заробітної плати застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається за формулою Кз = Зв : Зc, де Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Як вбачається зі структури відповідної формули, в разі перерахунку пенсії, розмір коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи не є незмінним та залежить від суми заробітної плати позивача, середньої заробітної плати робітників, зайнятих в галузях економіки України та кількості місяців страхового стажу.
Як слідує з матеріалів справи, розрахунок відповідного коефіцієнта проводився відповідачем з урахуванням середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, в той час, коли відповідно до ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цій коефіцієнт розраховується із застосуванням середньої заробітної плати робітників, зайнятих в галузях економіки України, за кожен місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Таким чином, відповідач, при розрахунку коефіцієнта заробітної плати, необґрунтовано використовував показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, до того ж за 2007 рік.
При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання питання визначення показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні та на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України №120/0/18-09/039 та № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, як з огляду на недоведеність приписів зазначених листів вимогам Указу президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 ст. 9 КАС України.
У частині вимог позивача щодо застосування при перерахунку пенсії згідно підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530 показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2008р., суд дійшов до наступного.
Питання щодо перерахунку пенсії особі, яка після призначення пенсії продовжувала працювати одночасно регулюється ст.ст. 42 ч. 4, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та підпунктом 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Згідно підпункту 3 пункту 11 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
При цьому, саме ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, яка застосовується при обчисленні (перерахуванні) пенсії.
Таким чином, суд вважає, що для обчислення заробітної плати застрахованої особи при перерахунку пенсії, слід керуватися положеннями ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визначають порядок обчислення заробітної плати застрахованої особи при призначенні пенсії, оскільки іншого порядку її обчислення законодавством не передбачено.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач для обчислення заробітної плати застрахованої особи при перерахунку пенсії повинен був керуватися не положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, а вимогами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких був зобов'язаний застосувати такий показник, як середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахуванням) пенсії, в даному випадку за 2008 рік, а не показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя з приводу застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, а саме за 2007 рік, протиправними, оскільки вони не відповідають вищевказаним вимогам закону та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2008 рік, та забезпечити її виплату позивачу.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми 5000 грн. у рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди, то суд вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відшкодування шкоди проводиться з державного бюджету лише у випадках, що передбачені у законі, а саме: статтями 1167, 1174 ЦК України. Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 постанови Пленуму).
Позивач просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн., однак будь-яких доказів у підтвердження факту заподіяння моральної шкоди з боку відповідача, ОСОБА_1 не надав , не обґрунтував розмір суми шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
В силу викладеного, керуючись ст. 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р., суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.2 Закону України N 2050-III від 19.10.2000 р. „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України від 21.02.2001 р. № 159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 1 січня 2001 року. Приймаючи до уваги, що позивачу фактично не була нарахована пенсія відповідно до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2008 рік, а лише підлягає нарахуванню з моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, підстав для задоволення вимог позивача у цієї частині не має.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із зверненням до суду, з урахуванням вимог ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 94, 160, 161 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя з приводу застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік, який дорівнює 1197 грн. 91 коп. - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2008 рік, починаючи з 13 лютого 2009 року, та забезпечити її виплату позивачу.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення з аяви про апеляційне оскарження постанови суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя С.І. Левадко