Номер провадження: 33/813/1610/24
Номер справи місцевого суду: 510/1354/23
Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д.
Доповідач Лозко Ю. П.
07.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.
вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Тонкошкура Ігора Васильовича
на постанову судді Ренійського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року
у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Постановою судді Ренійського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись із оскаржуваною постановою суду, 03 травня 2024 року засобами електронного зв'язку захисник Тонкошкур І.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови захисник отримав 23 квітня 2024 року о 18:16 год., цього ж дня оскаржувана постанова була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник участь не приймали, та не були обізнані з результатами розгляду справи. Посилаючись на вказані обставини, захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження, виходячи з дати виготовлення тексту оскаржуваної постанови, закінчується 03 травня 2024 року.
Апеляційний суд перевіривши матеріали справи вважає, що клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови суду, задоволенню не підлягає, а подану захисником Тонкошкуром І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, потрібно повернути особі, що її подала, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
Отже законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, чи, зокрема її захисником.
Відповідно до наведеної вище норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Законом передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на апелянта.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова прийнята Ренійським районним судом Одеської області 15 квітня 2024 року, тому строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду закінчився 25 квітня 2024 року.
15 квітня 2024 року, тобто в день прийняття судом оскаржуваної постанови, захисник ОСОБА_3 подав заяву в якій просив провести судове засідання без його участі.
23 квітня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, захисник отримав копію оскаржуваної постанови засобами електронного зв'язку, що убачається з доказів, доданих до апеляційної скарги.
Вказане свідчить про наявність сукупності передумов які вочевидь не створювали перешкод для подання апеляційної скарги на вказану вище постанову суду в межах встановленого законом строку.
Проте, з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_3 звернувся лише 03 травня 2024 року, тобто з пропуском, встановленого статтею 294 КУпАП, строку на апеляційне оскарження.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Посилання захисника про отримання ним копії оскаржуваної постанови 23 квітня 2024 року, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, суд відхиляє, оскільки перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді розпочинається саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, яку у цій справі захисник отримав у межах строку на апеляційне оскарження.
Аргументи захисника про те, що справу розглянуто без його участі є безпідставними, оскільки у такому порядку справа розглянута судом на підставі заяви, поданої захисником про розгляд справи у його відсутність.
З огляду на викладене вище, апеляційним судом не встановлено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 15 квітня 2024 року, а тому у задоволенні клопотання захисника Тонкошкура І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження потрібно відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Відмовити захиснику Тонкошкуру Ігору Васильовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження Ренійського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.П. Лозко