Справа № 133/636/21
Провадження №11-кп/801/774/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач : ОСОБА_1
05 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
із секретарем ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 28.05.2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , -
встановив:
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28.05.2024 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів з 17.05.2024 по 26.07.2024 включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання процесуальних рішень.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 28.05.2024 року. Просить винести ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, змінивши запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконна та необґрунтована. зазначає, що ОСОБА_7 перебуває під вартою з 28.10.2020, тобто більше 3-х років 7-ми місяців. Обвинувачений має постійне місце проживання, до обрання йому запобіжного заходу навчався в Козятинському Міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту по спеціальності помічника машиніста електровоза, є раніше не судимий, з 2014 по 2017 роки служив в ЗСУ, приймав участь у бойових діях по захисту Вітчизни, має місці соціальні зв'язки, мешкає разом із батьками. Репутація ОСОБА_8 за місцем проживання та навчання є позитивною.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Обвинувачений ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в них, та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з ухвали суду, прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обвинувачення ОСОБА_8 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів за які у разі визнання його винуватим йому загрожує позбавленням волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що становить значну суспільну небезпеку.
ОСОБА_8 раніше не судимий, до затримання навчався, проходив службу в ЗСУ, наявні соціальні зв'язки, мешкає із батьками.
Проте ОСОБА_8 під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від суду.
При вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинуваченого від суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Також, судом під час розгляду клопотання відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України обґрунтовано залишено обвинуваченим розмір застави у попередньо визначеному судом розмірі, що становить 214 720 грн та покладенням на них, у випадку внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 28.05.2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 липня 2024 року включно, -залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3