Справа № 357/5346/24
Провадження № 2-а/357/59/24
10 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Герасимову Тетяну Ігорівну, звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00015389 від 01.12.2023 винесеної відносно ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.12.2023 року Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті була винесена Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00015389 (надалі - Постанова № 00015389). З Постанови № 00015389 вбачається, що 29.11.2023 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SCANIA R480 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, передбачених п. 22.5 ПДР України, а саме, - перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438 % (2,975 тони), чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст.132-1 КУпАП, за що до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Позивач вважає, що Постанова № 00015389 є протиправною, оскільки вона не скоювала зазначеного у Постанові правопорушення, а сама Постанова винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному, не об'єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів. Позивач зазначає, що ніколи не здійснювала господарську діяльність як фізична особа-підприємець, також вона не є директором або учасником будь-якої юридичної особи, а також не є водієм з категорією С щоб самостійно здійснювати перевезення вантажів, однак дійсно є власником транспортного засобу SCANIA R480 з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб - сідловий тягач, був переданий Позивачем в оренду ФОП ОСОБА_3 , який займається підприємницькою діяльністю згідно обраних видів діяльності за КВЕД - 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення та 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Так, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за якою Позивача було притягненою до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Аналіз п. 22.5 Правил дорожнього руху та ч. 2 ст. 132-1 КУпАП свідчить про те, що розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів не дає можливості Відповідачу самостійно змінювати ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання перевізником Правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера. Тобто ключовим при проведенні такого визначення мають бути технічні характеристики самого транспортного засобу, визначені заводом-виробником та підтверджені посадовими особами під час його державної реєстрації. Відповідно з моменту проведення реєстрації транспортного засобу держава визнає та офіційно приймає його на облік із зазначенням у реєстраційному свідоцтві притаманних йому технічних характеристик. Самостійна зміна посадовою особою суб'єкта владних повноважень гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різне значення нормативів параметрів допустимої загальної маси для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів. Тому, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що посадовою особою Відповідача зафіксований транспортний засіб сідловий тягач SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 загальною масою 42975 кг. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. У свою чергу, з матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 рухався разом з іншим транспортним засобом. Пунктом 22.5 (б) Правил дорожнього руху України визначено, що загальна маса трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра не повинна перевищувати 44 т. Тобто, фактично рухалися два транспортні засоби, але в оскаржуваній постанові при визначенні загальної маси транспортного засобу та при притягненні Позивача до відповідальності, було враховано лише один транспортний засіб. Так, в оскаржуваній постанові відсутні дані щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 . За таких обставин при встановлені технічних характеристик транспортних засобів сідлового тягача SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа контейнеровоза посадова особа повинна була ідентифікувати їх як трьохвісний автомобіль (тягач) із трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) та визначати можливе перевищення ним фактичної маси виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів у розмірі 44 тони, а не 40 тон, як було враховано ним при проведенні розрахунків. Позивач вказує, що оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів, встановлених саме для контейнеровоза, який рухався разом з транспортним засобом сідлового тягача SCANIA R480 д.н.з. НОМЕР_1 . Адже, згідно з позицією Відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т. Натомість самостійна зміна посадовою особою Відповідача технічних характеристик транспортного засобу є порушенням принципу належного врядування та правової визначеності. У свою чергу можливе самовільне переобладнання транспортного засобу та його подальша експлуатація може бути підставою відповідальності іншого виду за умови належної фіксації такого порушення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 року, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 26 квітня 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом 07.05.2024 року за вх..№25308 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.У відзиві відповідач зазначив, що Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Дорошенко О. В.,складено постанову серія АА № 00015389 від 01.12.2023, згідно з якою встановлено, що 29.11.2023 о 21 год 25 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу SCANIA R480, ДНЗ AI0430PH із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7.438% (2.975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 3, 3: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю № 35-02/1133-1136 чинні до 02.10.2024 року, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 21/000193-000196 чинні до 21.09.2024 року. Відповідач зазначає, що у разі наявності у Реєстрі відомостей про належного користувача в належного користувача засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) автоматично формується електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у формі електронного відображення інформації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1453 «Про затвердження Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій». При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований. Зважаючи на викладене, суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП в оскаржуваній постанові визначений вірно і притягнення до адміністративної відповідальності відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. З оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначення реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на вісь. В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач. Також, врахування тягача з напіпричепом відображено в інформаційній картці автоматичного пункту габаритно-вагового контролю та фото до постанови, де транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей. Відповідач звертає увагу на доданий скріншот робочого місця інспектора під час розгляду адміністративного правопорушення. За змістом даного скріншоту вбачається, що Відповідачем визначено тип транспортного засобу із напівпричепом, тобто та обставина що тягач рухався із напівпричепом була досліджена та врахована. В свою чергу, постанова, яка оскаржується Позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених Інструкції №115 та Порядку №1174. З системного аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільном транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. Також відповідач зазначає, що перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі. Постановою АА № 00015389 від 01.12.2023 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3720 мм, 2-3: 5850 мм, 3-4: 1310 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8350 кг, 2 - 10550 кг, 3 - 9550 кг, 4 - 9500 кг; 5 - 9800 кг; загальна маса - 47750 кг. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою АА № 00015389 від 01.12.2023, загальна маса транспортного засобу скала 47750 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 7.438% (2.975 тон). Отже, розрахунок відсоткового перевищення навантаження на строєні осі: (47750- 40 000 -(10%* 47 750))/40 000)*100 %= 7,438% В свою чергу, розміри відсотків перевищення 7,438%, отримані в результаті даних розрахунків, відповідають зазначеному в постанові 2.975 тон - це з урахуванням похибки. В постанові зазначені виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 42975кг. В даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за перевищення загальної маси транспортного засобу, адже транспортний засіб не використовувався як контейнеровоз, оскільки перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері. Водночас, в контексті пункту 22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме повну масу транспортного засобу. визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 44 тони, є не лише наявність підтверджуючого документу про те що транспортний засіб рухався із напівпричепом контейнеровозом, а й те, щоб контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Правилами №363 надано визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше). Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: -розпізнавальний знак; -номер контейнера; -найменування власника контейнера; -вантажність і маса тари контейнера, кг; -внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; -час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача. Також, відповідно до пункту 9.7 Наказу № 363 пломбування вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у випадках, коли з'єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до вантажів без пошкодження брезенту. Пломби навішуються на кінцях з'єднувального матеріалу в місцях стикування останнього з кузовом рухомого складу. Разом із тим, відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору. Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом. Відповідач зазначає, що позивач здійснював перевезення вантажу не в контейнерах в розумінні вищезазначених норм, а тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон. Одного зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Адже, контейнеровоз є лише платформою на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. Так як перевезення вантажу контейнеровозом з контейнером являє собою можливість здійснення перевезення більшої маси, то відповідні норми мають бути дотримані Втім, за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, допускається навантаження, передбачене п. 22.5 ПДР. Таким чином Позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т., адже навантаження 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортних засобів: 1) спеціалізований вантажний сідловий тягач марки SCANIA, модель R480, д.н.з. НОМЕР_1 ; 2) спеціалізований напівпричіп Н/ПР - контейнеровоз, марки - VAN HOOL 3B0053, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про право власності серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , виданих ТСЦ 3242.
Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, ОСОБА_4 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця поживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00015389 від 01.12.2023 року, відповідно до якої 29.11.2023 року о 21 год 25 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу SCANIA R480, ДНЗ НОМЕР_5 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За вказане правопорушення ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 3, 3: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю № 35-02/1133-1136 чинні до 02.10.2024 року, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 21/000193-000196 чинні до 21.09.2024 року.
Також дана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення.
02.01.2024 року в межах визначеного 10-денного строку на оскарження Постанови, представником позивача було подано скаргу та 05.01.2024 року відповідачем було направлено відповідь про відмову у задоволенні скарги.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною, з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Таким чином, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказана правова позиція викладенау постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
У відповідності до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом «б» п.22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:
- Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 тон; трьохвісний автомобіль - 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль - 32 тон; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тон.
- Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тон.
- Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 тон.
Підпунктом «в» п.22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь:
- На одинарну вісь - 11,5 тон.
- На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр - 11,5 тон; від 1 до 1,3 метра - 16 тон; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 19; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 тон; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 тон.
- На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 тон; понад 1,3 до 1,4 метра - 24 тон.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Згідно із п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
У відповідності до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Таким чином, технічний засіб фіксації вищевказаного адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатами перевірки типу та сертифікатами відповідності на вказаний прилад.
Суд вважає безпідставними доводи позивача, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.13, 14, 15 Порядку №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
За правилами п.п.16, 17 Порядку №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Водночас, згідно з ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Як вбчається з оскаржуваних постанов, вони містить всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанови містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Таким чином, доводи позивача про те, що в оскаржуваних постановах не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи суд вважає необґрунтованими.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч.2 цієї статті визначено наступне порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Дія частини 2 цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов'язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт. Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мереж Інтернет за посиланням, яке зазначене в оскаржуваній постанові з ідентифікатором доступу.
Щодо доводів позивача про те, що транспортний засіб, є контейнеровозом, оскільки до нього в момент фіксації порушення в русі був приєднаний напівпричеп-контейнеровоз, а тому ним не були порушені норми про максимально допустимі параметри, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Положеннями п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Отже, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Наказ №363) дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.
Згідно з п.п.17.2-17.5 Наказу №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Як вбачається з фотофіксації вказаного транспортного засобу, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, але не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що сам факт реєстрації за позивачем автомобільного транспорту - контейнеровоза не поширює вагові обмеження, передбачені п.22.5 Правил дорожнього руху, у 44 т для відповідного транспорту.
Як убачається з оскаржуваної постанови, 29.11.2023 о 21 год 25 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу SCANIA R480, ДНЗ AI0430PH із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7.438% (2.975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Отже, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Щодо доводів позивача про те, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо напівпричепу, суд зазначає, що такий формальний недолік оформлення постанови не є достатньою підставою для її скасування при наявних доказах перевищення загальної маси навантаження.
До того ж, вимоги пункту 22.5 ПДР України стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача.
Виходячи із вказаних обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем вірно встановлено максимальну допустиму вагу транспортного засобу позивача, враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, тобто сам по собі факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведений належними, допустимими та достовірними доказами, а наведені у позові доводи не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Окрім того, суд зазначає, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).
У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.
Таким чином, долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України та такими що підтверджують правомірність дій відповідача.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Окрім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд вважає, що обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають дійсності, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (ч.3 ст. 286 КАС України).
Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору не відшкодовуються.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 72, 90, 242-246, 251, 255, 262, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті; адреса: пр-т. Перемоги, буд.14, м. Київ, 03135; ЄДРПОУ: 39816845.
СуддяБ. І. Кошель