10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6308/23 пров. № А/857/2109/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Микитюк Р.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження м.Івано-Франківськ 19 грудня 2023 року, у справі № 300/6308/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
12.09.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просила: визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №350 від 26.04.2023 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині визначення причинного зв'язку загибелі військовослужбовців, що не пов'язана із захистом Батьківщини; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нескладення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої додатком №5 до положення «Про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 щодо загиблого 17.04.2023 військовослужбовця ОСОБА_5 ; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти та видати ОСОБА_1 , довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбачену додатком №5 до положення «Про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 щодо загиблого 17.04.2023 військовослужбовця ОСОБА_5 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що в акті службового розслідування від 25.04.2023 встановлено, що військовослужбовці за власною ініціативою та з невстановленою метою пересувалися зі сторони міста Гуляйполе на транспортному засобі, який не знаходився на обліку військової частини, а в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що військовослужбовці отримали наказ командира для таких дій і поїздки. Суд першої інстанції вказав, що загибель військовослужбовців є наслідком вчинення ними неправомірних дій та відбулась за обставин, не пов'язаних із захистом Батьківщини. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №350 від 26.04.2023 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023» є законним та не підлягає до скасування у частині визначення причинного зв'язку загибелі військовослужбовців. Відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нескладення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передбаченої додатком №5 до положення Про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 щодо загиблого 17.04.2023 військовослужбовця ОСОБА_5 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати їй довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця ОСОБА_5 , суд першої інстанції зазначив, що згідно змісту відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 №3435 пунктом 3 зазначено, що довідка про обставини травми видається особам пораненим на підставі Акта службового розслідування та Наказу про результати службового розслідування. Наказом не було передбачено видачу такої довідки, оскільки військовослужбовець загинув та смерть не пов'язана із захистом Батьківщини.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач діяв всупереч Порядку №608, оскільки такий порядок не надає право комісії з проведення службового розслідування встановлювати причинний зв'язок загибелі військовослужбовця. Не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем не оскаржувались результати службового розслідування, оскільки нею оскаржується наказ, який виданий за результатами службового розслідування, а сам акт службового розслідування та його висновки не підлягають оскарженню в судовому порядку. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки її доводам на спростування позиції відповідача про те, що загибель військовослужбовців є наслідком вчинення ними неправомірних дій та відбулась за обставин, не пов'язаних з захистом Батьківщини. Зазначає, що в матеріалах службового розслідування вказано, що військовослужбовці за власною ініціативою та з невстановленою метою, пересувалися з сторони міста Гуляйполе на транспортному засобі, який не знаходився на обліку військової частини в напрямку населеного пункту Дорожнянка Пологівського району Запорізької області. Вказує, що відповідно до пункту 6 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом від 17.08.2017 №440, обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження, а в акті службового розслідування транспортний засіб, на якому пересувались військовослужбовці, не ідентифікований. На думку скаржника, що саме відповідач повинен довести, що загиблі військовослужбовці залишили місце бойового чергування, не виконали наказу чи вчинили інші протиправні дії. Зауважує, що станом на день загибелі її чоловіка військова частина виконувала бойове розпорядження від 14.02.2023 в зоні ведення бойових дій, що відображено в довідці №1477/1/1744 від 14.09.2023 про участь ОСОБА_5 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином вважає, що загибель військовослужбовців внаслідок вибуху мін під час виконання обов'язків військової служби в зоні ведення бойових дій, що не обліковується як нещасний випадок та не вважається навмисними діями з сторони загиблих, є наслідком бойового ураження або дій з боку противника, а тому загибель військовослужбовців при таких обставинах пов'язана із захистом Батьківщини. Також скаржник вважає, що ненадання відповідачем довідки про обставини травми за умов непроведення розслідування загибелі як нещасного випадку відповідно до Інструкції №332, є протиправною бездіяльністю та порушує права позивача на отримання документів, необхідних для призначення допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого відповідно до витягу з наказу №110 командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2022, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду навідника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою від 05.06.2023 за №1039, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 в період з 27.04.2022 по 08.10.2022, з 20.10.2022 по 03.02.2023, з 18.02.2023 по 15.03.2023, з 23.03.2023 по 17.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Дніпропетровській та Запорізькій областях.
ОСОБА_1 сповіщенням про смерть від 19.04.2023 №14 повідомлено, що її чоловік ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок підриву транспортного засобу на мінно-вибуховому пристрої на північній околиці н.п. Дорожнянка Пологівського району Запорізької області. Смерть, Так пов'язана із проходженням військової служби.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №128 від 20.04.2023 у графі хвороба, що призвела до смерті вказано: а) інші уточнені травми з залученням кількох ділянок тіла, б) вибухова травма, в) ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків.
Згідно змісту витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2023 за №119 зазначено: смерть, ТАК пов'язана із проходженням військової служби. Також наказом Командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2023 за №321 наказано провести службове розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 внаслідок підриву на мінному загородженні та зобов'язано доповісти актом про проведення такого службового розслідування до 25.04.2023.
Актом службового розслідування від 25.04.2023 встановлено факти: військовослужбовці сержант ОСОБА_7 , солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_5 , за власною ініціативою та з невстановленою метою, пересувалися з сторони міста Гуляйполе на транспортному засобі, який не знаходився на обліку військової частини в напрямку насаленого пункту Дорожнянка Пологівського району, Запорізької області. Через наїзд транспортного засобом на мінне загородження стався вибух протитанкових мін в результаті якого військовослужбовці загинули на місці. Загибель військовослужбовців не пов'язана із захистом Батьківщини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 за №350 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023» в частині зазначення причинного зв'язку загибелі військовослужбовців вказано: не пов'язана із захистом Батьківщини.
Згідно змісту відповіді Військової частини від 07.08.2023 на адвокатський запит від 28.07.2023, за результатами службового розслідування щодо можливого порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ, до дисциплінарної відповідальності притягнуто молодшого сержанта ОСОБА_9 та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».
Також адвокатом Розганюк Т.Є. в інтересах позивачки, надсилався запит командирові Військової частини НОМЕР_1 , в якому адвокат просила внести зміни у наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 за №350 Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023, а саме виключити формулювання причинного зв'язку загибелі військовослужбовців, що не пов'язана із захистом Батьківщини, та видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передбаченої додатком №5 до положення Про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 щодо загиблого 17.04.2023 військовослужбовця ОСОБА_5 .
На вказаний запит відповідачем надана відповідь-відмова від 27.09.2023 за № 3435, яка мотивована тим, що внесення змін до командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 за №350 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023» неможливе оскільки, наказ видано за результатами службового розслідування відображеними у Акті службового розслідування, затвердженого ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 . Дисциплінарним статутом Збройних сил України та Порядком проведення службового розслідування України затвердженого наказом МОУ від 21.11.201 за №608 не передбачено можливості проведення додаткового розслідування та перегляду акта службового розслідування, натомість передбачено право оскаржити результати службового розслідування. Стосовно не видачі довідки про обставини травми у даному листі зазначено, що така довідка видається на підставі Акта службового розслідування та Наказу про результати службового розслідування, а спірним наказом не було передбачено видачу такої довідки.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної рішення від 19 грудня 2023 року, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (надалі - Порядок №608).
Слід зазначити, що відповідно до пунктів 84, 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відповідно до розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
На виконання пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У розділі VІ Порядку №608 передбачено прийняття командиром військової частини відповідних рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 3 розділу VІ Порядку №608).
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 4 розділу VІ Порядку №608).
Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. У випадку засудження військовослужбовця, звільнення його від кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження до матеріалів службового розслідування долучаються копії відповідного вироку (ухвали) суду, що набрав(ла) законної сили, інші документи, що стосуються правопорушення. Строки зберігання актів службових розслідувань разом з усіма матеріалами встановлюються відповідно до законодавства. (п. 5 розділу VІ Порядку №608).
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку №608).
Здійснивши правовий аналіз Порядку №608, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Так, конкретні підстави призначення службового розслідування відповідно до Порядку № 608 визначені у пункті 1 розділі ІІ вказаного Порядку.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За результатами службового розслідування командир військової частини приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається з наказу від 26.04.2023 №350 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023», який виданий за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, що військовослужбовці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023 близько 22-ої години, пересуваючись транспортним засобом, дорогою в напрямку насаленого пункту Дорожнянка Пологівського району Запорізької області в результаті наїзду на мінне загородження та вибуху мін загинули на місці. Загибель військовослужбовців не пов'язана із захистом Батьківщини, сталася під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій. Травма військовослужбовців не пов'язана з вчиненням кримінального правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження. Військовослужбовці використовували засоби індивідуального захисту.»
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказаний оскаржуваний наказ не містить покликання на вчинення військовослужбовцями неправомірних дій, внаслідок чого такі загинули.
Слід зазначити, що словосполучення, які зазначені у наказі, за змістом: «загибель військовослужбовців не пов'язана із захистом Батьківщини» та «сталася під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій», на переконання суду є взаємо заперечуванні.
Висновки акта службового розслідування також не містять відомостей про вчинення загиблими військовослужбовцями будь-яких порушень, протиправних дій чи невиконання ними службових обов'язків, а також про невиконання ними наказів командира.
Окрім того, ні оскаржуваний наказ, ні акт службового розслідування чи його висновки не містять посилання на конкретні пункти Дисциплінарного Статуту, які порушили військовослужбовці, а також інформації чи доказів причинного зв'язку між діями військовослужбовців та їх загибеллю.
З огляду на наведене, беручи до уваги норми Порядку №608 з обставинами даної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що норми вказаного Порядку не можуть бути застосовані у досліджуваному випадку, оскільки конкретні підстави призначення службового розслідування відповідно до цього Порядку відсутні, а службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовців не може проводитись для встановлення вини таких військовослужбовців.
Водночас, в акті службового розслідування у пп. 2.3 п. 2 зазначено, що має місце нещасний випадок.
Пунктом 5 розділу І Порядку №608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року №332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за №1667/37289, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що додається (надалі - Інструкція №332).
Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Згідно пункту 2-3 розділу ІІ Інструкції №332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2), та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3, наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3), у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800.
У той же час, особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил визначено розділом V Інструкції №332, зокрема, пунктами 1-5 розділу V Інструкції №332 визначено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров'я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.
Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов'язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров'я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов'язків військової служби. Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець. У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров'я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім'я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.
Командир військової частини після отримання рапорта зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.
Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд приходить до висновку, що процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби визначає саме Інструкція №332.
У разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, які призвели до смерті військовослужбовця під час виконання ними обов'язків військової служби проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо розділами ІІ та V Інструкції №332.
Натомість, як встановлено з матеріалів справи, розслідування загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому вказаною вище Інструкцією, відповідач не провів.
Командиром військової частини винесено наказ від 26.04.2023 №350 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023» за результатами службового розслідування відповідно до вимог Порядку №608, а не спеціального розслідування нещасного випадку, як це передбачено Інструкцією №332.
Отже, оскільки відповідачем не проведено визначеної Інструкцією №332 процедури розслідування нещасного випадку та не складено передбачених вказаною інструкцією документів за результатами проведеного розслідування, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 №350 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023» в частині визначення причинного зв'язку загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , що не пов'язана із захистом Батьківщини, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо нескладення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої додатком № 5 до положення «Про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Наказ №402), щодо загиблого 17.04.2023 військовослужбовця ОСОБА_5 та зобов'язання видати таку довідку, то апеляційний суд зазначає таке.
Додатком 5 до Наказу №402 затверджено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Інструкцією №332 встановлено, що комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься у первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3 (пункт 5 Розділу V «Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції» Інструкції).
Відповідно до пункту 18 Розділу ІІ Інструкції №332 за результатами розслідування командир військової частини видає наказ. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом №402.
Тобто, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.
Як було зазначено апеляційним судом вище, у випадку загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , командир Військової частини НОМЕР_1 зобов'язаний був провести спеціальне розслідування нещасного випадку (смерті) у порядку, визначеному Інструкцією №332, та скласти відповідний акт, який направити до ВЛК, чого не здійснив.
Таким чином, оскільки відповідач не проводив спеціальне розслідування нещасного випадку (смерті) військовослужбовця ОСОБА_5 та за результатами такого розслідування не видавав відповідний наказ, як це передбачено п. 18 Розділу ІІ Інструкції №332, і на підставі якого видається така довідка, відтак протиправної бездіяльності щодо видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої додатком № 5 до Наказу №402, за зазначених обставин, суд констатувати підстав не має.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога про зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої додатком № 5 Наказу №402 є передчасною.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи що за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 відповідач зобов'язаний був провести розслідування нещасного випадку (загибелі) в порядку, передбаченому Інструкцією №332, однак не зробив цього, то апеляційний суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача провести розслідування загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 в порядку, передбаченому Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року № 332, у зв'язку з чим позов підлягає частикову задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов слід задовольнити частково.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України на користь позивача підлягає розподілу судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 300/6308/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 №350 «Про завершення розслідування випадку загибелі військовослужбовців» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 17.04.2023» в частині визначення причинного зв'язку загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести розслідування загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 в порядку, передбаченому Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року № 332.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір згідно платіжної інструкції №0.0.3190240844.1 від 11.09.2023 у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та квитанції №55 від 05.01.2024 у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 41 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко