"28" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5686/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ МОРІВ ЛТД" про розірвання договору,
зазначає наступне:
Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" (надалі - Підприємство у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про розірвання укладеного 19.07.2018 р. із Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ МОРІВ ЛТД" (надалі - ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД", Відповідач) договору постачання № 4678, у зв'язку із невиконанням останнім взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого товару, що підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області у справі 916/601/23, та відмовою розірвати договір у добровільному порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 р. позовній заяві Підприємства у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5686/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.01.2024 р. прийнято позовну заяву Підприємства у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5686/23, ухвалено розглядати справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2024 р.
Надіслана ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 р. відкладено підготовче засідання на 27.02.2024 р.
Відповідно до залишеної на рекомендовану повідомленні про вручення поштового відправлення розписки 08.02.2024 р. ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" отримано ухвалу від 30.01.2024 р.
22.02.2024 р. ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/601/23 поновлено порушене право Позивача внаслідок неповної оплати вартості отриманого за договором товару. При цьому, за посиланням Відповідача, затримка оплати товару не є істотним порушенням умов договору, оскільки пов'язана із допущенням Позивачем порушення умов останнього в частині зміни вартості товару.
Додатково просить поновити строк на подачу відзиву, посилаючись на обізнаність із судомив провадженням тільки 19.02.2024 р. під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 р. на підставі статей 119,165 ГПК України з метою дотримання принципів диспотизивності, змагальності, рівності сторін перед законом та судом поновлено строк ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" для подачі відзиву на позовну заяву, долучено поданий відзив до матеріалів справи та прийнято його до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.03.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.03.2024 р.
Призначене на 28.03.2024 р. судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 р. призначено судове засідання на 11.04.2024 р.
ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" 10.04.2024 р. звернулось із заявою про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 р. відкладено розгляд справи на 07.05.2024 р.
Підприємством у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО" 07.05.2024 р. представлено заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 р. відкладено розгляд справи на 28.05.2024 р.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості сторонам реалізувати права на викладення позиції у справі, виступу зі вступними словами, важливість справи для сторін та з огляду на об'єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.
У призначене на 28.05.2024 р. судове засідання представники сторін не з'явились. Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронного кабінету Позивача та представника Відповідача доставлено кожну із ухвалу суду у справі.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, відтак сторони належним чином повідомлені про судове провадження та призначенні засідання суду.
Як зазначалось, ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" представлено заяву про розгляд справи за відсутності представника, а 28.05.2024 р. аналогічну заяву представлено Підприємством у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО".
28.05.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
19.07.2018 р. між Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" (Постачальник) та ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" (Покупець) укладено договір постачання № 4678 (Договір), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві а Покупець прийняти та оплатити Товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-яким і фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункт 1.2).
Перехід права власності на товар у Покупця виникає з моменту фактичної передачі йому товару Постачальником та підписання Покупцем видаткових накладних із зазначенням дати отримання Товару, в день отримання покупці Товару. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця з момент) передання йому товару та підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної документації (пункт 1.3).
Поставка Товару здійснюється транспортом Постачальник та за його рахунок на умовах DDP (склад (магазин Покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів „INCOTERMS" (в редакції 2010 року) ж місцем, зазначеним у Замовленні Покупця, Постачальник здійснює вивантаження Товару з транспортного засобу ні розвантажувальну площадку Покупця (підйомник, ганок, пандус і т.п.) (пункт 2.1).
Ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Зміна ціни на замовлений та/або поставлений Товар не допускається (пункт 3.1).
За наявності листа від виробника Постачальник має право змінювати ціни на Товар, який поставляється ним повідомивши про це Покупця Щонайменше за 5 (п'ять) календарних днів до внесення таких змін для товарів що швидко псуються та не менше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів для інших видів товарів. Підставою для зміни ціни на товар є підписана/погоджена в письмовому вигляді двома Сторонами Специфікація/прайс-лист. У разі, якщо Постачальник не повідомив про зміну цін на Товар у зазначені строки, Покупець має право не прийнять поставлений за новими цінами Товар (пункт 3.2).
Розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника… протягом 35 календарних днів з дати отримання Товару Покупцем. Датою поставки вважається дата вказана Покупцем в накладній, яка підтверджує отримання товару Покупцем (пункт 3.4).
У випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України (пункт 6.1).
Усі спори, що виникають з цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку в Господарському суді Одеської області (пункт 7.1).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до « 31» грудня 20 __ року. У випадку якщо не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна зі Сторін не направила і в адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного Договору, то строк дії Договору вважається продовженим на один календарний рік (пункт 8.1).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін без зауважень.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 р. у справі № 916/601/23 стягнуто з ТОВ "Сім морів ЛТД" на користь Підприємства у вигляді ТОВ "Джерело" 90801 гривню 57 коп. боргу; 16898 гривень 85 коп. інфляційних; 2115 гривень 49 коп. сплати 3% річних та 2163 гривні 57 коп. судового збору; та встановлено, що 19.07.2018 року між Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" (Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 4678, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити Товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Позов ґрунтується на тому, що Відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар, як це передбачено п. 3.4 договору постачання. Тому, посилаючись на ст.ст. 20, ч. 3 ст. 147, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти в розмірі 136 222,94 грн., з яких: 90801 грн. 57коп. боргу; 16898 грн. 85 коп. інфляційних; 2115 грн. 49 коп. сплати 3% річних та 26407,03 грн. пені.
Судом визнано доведеним наявність боргу Відповідача на суму основної заборгованості у розмірі 90 801,57 грн., тому позов в цій частині задоволено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 р. у справі № 916/601/23 частково скасовано рішення місцевого суду та стягнуто з ТОВ "Сім морів ЛТД" на користь Підприємства у вигляді ТОВ «Джерело» 48 696,95 грн. основного боргу, 12 621,35 грн. інфляційних втрат, 1 559,64 грн. 3% річних та 1 238,93 грн. судового збору.
Встановлено, що сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача з врахуванням встановлених обставин, складає 48696,95 грн та зазначено, що період нарахування інфляційних нарахувань по певним оплатам з Квітня 2022 р. по Вересень 2022 р., у той же час період нарахування процентів річних по певним оплатам складає з 29.03.2022-14.11.2022 рр.
26.06.2023 р. Підприємство у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО" звернулось до ТОВ «СІМ МОРІВ ЛТД» із пропозицією розірвати укладений Договір у зв'язку із фактом постійного недобросовісного виконання останнім умов договору, що встановлено рішеннями суддів першої та другої інстанції.
29.06.2023 р. ТОВ «СІМ МОРІВ ЛТД» надано відповідь на пропозицію Підприємства у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО", в якому посилається на те, що між сторонами існують взаємні зобов'язання, до виконання яких договір не може бути розірваним.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 656 ЦК України встановлює, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості визначаються законом.
Згідно із статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір постачання від 19.07.2018 р. № 4678.
При цьому, судовими рішеннями у справі № 916/601/23 встановлено, що на підставі укладеного 19.07.2018 р. Договору постачання № 4678 між Підприємством у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО" та ТОВ «СІМ МОРІВ ЛТД» виникли господарські зобов'язань, умови якого в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару порушено Відповідачем, у зв'язку із чим з останнього стягнуто 48696,95 грн основного боргу, 12621,35 грн інфляційних втрат та 1559,64 грн 3% річних.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, за змістом частини 4 статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.
У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Підстави для зміни або розірвання договору, визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).
З аналізу статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 р. у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019 р. у справі № 910/8819/18.
В контексті наведеного господарський суд вважає за необхідне зазначити, що договір поставки товару передбачає, що з моменту його отримання покупцем до останнього переходить право власності на відповідний товар, що надає йому право використовувати його у будь-який не заборонений законом спосіб.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі № 914/2649/17.
Враховуючи те, що судовими рішеннями у справі № 916/601/23 встановлено факт неналежного виконання Відповідачем умов укладеного Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару, при цьому зазначено, що період прострочення певних платежів становить більше 6 місяців (квітень-вересень 2022 р., 29.03.2022-14.11.2022 рр.), господарський суд вважає, що ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" допущено істотне порушення умов договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, тобто не отримання Підприємством у вигляді ТОВ "ДЖЕРЕЛО" коштів протягом тривалого проміжку часу за поставлений товар, відтак, вважає наявними правові підстави для розірвання укладеного між сторонами Договору.
Доводи ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" стосовно того, що затримка оплати товару не є істотним порушенням умов договору, оскільки пов'язана із допущенням Позивачем порушення умов останнього в частині зміни вартості товару, не приймаються до уваги, оскільки судовими рішеннями у справі № 916/601/23 встановлено факт неналежного виконання саме ТОВ "СІМ МОРІВ ЛТД" умов Договору.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від розірвання договору. Розірвання договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент розірвання дії договору, будуть існувати і після доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом, що не позбавляє права звернення із позовом за захистом порушених прав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ МОРІВ ЛТД» про розірвання договору задовольнити.
Розірвати укладений 19.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ МОРІВ ЛТД" (65125, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, "Радужний" Масив, Ж/М "Ульянівка", буд. 15/2, прим. 504, email 39249335@ukr.net, Код ЄДРПОУ 39249335) та Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 41, Код ЄДРПОУ 25029967) договір постачання № 4678.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ МОРІВ ЛТД» (65125, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, "Радужний" Масив, Ж/М "Ульянівка", буд. 15/2, прим. 504, email 39249335@ukr.net, Код ЄДРПОУ 39249335) на користь Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО» (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 41, Код ЄДРПОУ 25029967) 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 07 червня 2024 р.
Суддя С.Ф. Гут