29 квітня 2024 року Справа № 915/303/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 0010027; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, електронна пошта: nec-kans@ua.energy)
до відповідача: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393; 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; електронна пошта: kanc@energy.mk.ua; gran_a@energy.mk.ua)
про: стягнення заборгованості -
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Позивач) звернулись до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 14.02.2023 № 01/8013, в якій просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) на користь Позивача заборгованість за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 55 808 548,44 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) на користь Позивача 3 % річних у розмірі 507 700,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 935 357,84 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) на користь Позивача судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 за № 0513-02041 в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 та наступної Додаткової угоди від 30.12.2022 в частині здійснення розрахунків за передачу електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.04.2023.
Позивач заявами від 26.06.2023 та від 27.11.2023 збільшував позовні вимоги.
Станом на 29.04.2024 позовні вимоги складають 196 870 312,23 грн, з яких 188 077 855,06 грн - основний борг, 3 786 156,15 грн. - 3% річних, 5 006301,02 грн - інфляційні втрати.
Відповідач заявами від 04.04.2024, від 15.04.2024 та від 25.04.2024 повідомив суд про часткову сплату заборгованості за позовною заявою.
Так, станом на 29.04.2024 відповідачем повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 188 077 855,06 грн. Також відповідач просить зменшити суму 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, на 90%.
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам надати пояснення та докази.
Ухвалою від 15.03.2024 сторони повідомлено про те, що судове засідання у справі призначено на 29.04.2024.
Ухвалою суду від 29.04.2024 задоволено заяву позивача та закрито провадження у справі в частині стягнення 188 077 855,06 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 8 792457,17 грн, з яких: 3 786 156,15 грн 3% річних, 5 006 301,02 грн інфляційні втрати, нарахованих на зобов'язання відповідача по спірному договору за квітень 2022 року - жовтень 2023 року.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 29.04.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 29.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
24.05.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго") (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (далі - ОСП) та АТ "Миколаївобленерго" (Користувач системи передачі) (далі - Користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0513-02041 (далі - Договір).
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним Користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.3 Договору у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач:
передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів Послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів Послуги;
сплачує вартість Послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів Послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів Послуги.
Відповідно до п. 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 6.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів.
У разі недотримання ОСП цих термінів Користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової станки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
Відповідно до п.п 1 п. 7.1 Договору, ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу.
Користувач має право отримувати від ОСП послугу з дотриманням установлених показників якості надання цих послуг відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу системи передачі (п.п.1 п. 7.2 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України.
ОСП зобов'язується: складати та надавати Користувачу, на його запит, акти, рахунки, повідомлення у терміни та відповідно до порядку, зазначеного у розділах 6 та 10 цього Договору; повідомляти Користувача про зміну тарифу на передачу електричної енергії у терміни та відповідно до порядку, зазначеного у розділі 6 цього Договору (п.п. 2, 3 п. 9.2 Договору).
Користувач зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором (п.п. 3 п. 9.3 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору планові обсяги передачі електроенергії Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП протягом 5 (п'яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх Користувачу.
ОСП протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє Користувачу акт приймання-передачі наданої Послуги.
Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої Послуги, протягом 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої Послуги відповідно до форми, наведеної у Додатку 7 цього Договору, та надсилає його Користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої Послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між Сторонами Користувач має право у триденний термін направити свій екземпляр акта звірки розрахунків ОСП з умотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий Користувачу. Якщо Сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 цього Договору.
Відповідно до п. 10.3 Договору у разі несвоєчасної оплати Користувачем отриманої Послуги ОСП направляє Користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості Користувачем ОСП має право направити Користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання послуги з передачі електричної енергії відповідно до вимог КСП.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року.
Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.14.1 Договору).
Відповідно до п. 14.4 Договору припинення/розірвання дії цього Договору не звільняє сторони від належного виконання обов'язків, що виникли в період дії цього Договору.
У подальшому до договору сторонами укладалися додаткові угоди.
15.08.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041, з метою приведення договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 № 309.
Сторони у даній додатковій угоді дійшли згоди викласти договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 в новій редакції.
Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється:
для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.
Пунктом 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) передбачено, що Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс) з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 6.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) передбачено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Розділом 17 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019 року) сторони узгодили, що умови даної додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли до її укладення з 01.07.2019 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.
20.09.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041, якою погоджено наступне:
У зв'язку з перетворенням Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сторони дійшли згоди внести наступні зміни до Договору.
1. В преамбулі Договору та додаткових угод до нього слова Державне підприємство «Національна енергетична компанія "Укренерго" замінити словами Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
2. Змінити по тексту Договору найменування ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на НЕК "УКРЕНЕРГО" у відповідних відмінках.
3. Змінити реквізити НЕК "Укренерго".
4. Усі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої зобов'язання за ним.
5. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу. Умови Додаткової угоди поширюються на відносини, які виникли між Сторонами до її укладення.
6. Дана Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами.
Крім того, додатковою угодою від 28.07.2020 № 4 сторонами погоджено викласти пункт 6.7 розділу 6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 24.05.2019 № 0513-02041 в такій редакції:
"6.7. У випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором Користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
ОСП направляє Користувачу окремий рахунок на суму пені та/або штрафу протягом 5 робочих днів після виявлення порушення. Рахунок підлягає оплаті протягом 3 робочих днів від дати отримання.
У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або, у разі відсутності такої заяви Користувача, ураховує їх як оплату Послуги останнього платежу наступного розрахункового періоду відповідно до пункту 6.2 цього договору. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
У разі недотримання ОСП термінів повернення коштів Користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню".
2. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами.
На підставі Договору протягом квітня 2022 - жовтня 2023 року, оператор системи передачі здійснював передачу електричної енергії відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приимання-передачі послуг.
Звертаючись до суду, позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору, з урахуванням додаткових угод до нього, не здійснив своєчасно оплату послуг по договору за період квітня 2022 - жовтня 2023, чим допустив прострочення зобов'язання.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з передачі електричної енергії, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду та, відповідно, застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов'язань за договором.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно із приписами п. п. 5.1-5.2 Кодексу системи передачі Розділу XI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
Як встановлено судом 24.05.2019 НЕК "Укренерго" та АТ "Миколаївобленерго" укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0513-02041, за умовами якого позивач, як ОСП, зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач, як користувач відповідної послуги, зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що умовами пунктів 6.2., 6.3., 6.5. договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2019) сторони встановили, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед (п. 6.2.).
У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач: передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги (п. 6.3.). Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п. 6.5.).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наявними у матеріалах справи доказами, підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору, яке полягає у допущенні відповідачем прострочення оплати послуг з передачі електричної енергії, що не спростовано відповідачем.
Факт отримання від позивача послуг за договором не заперечується відповідачем. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг в обумовлений договором строк не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.
Відтак, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений розділом 6 договору, відповідач допустив порушення зобов'язання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої договором та законодавством.
За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що протягом квітня 2022 року - жовтня 2023 року розрахунки за надані по спірному договору послуги з передачі електричної енергії відповідач здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.
За прострочення з виконання грошового зобов'язання протягом квітня 2022 року - жовтня 2023 року за спірним договором позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 786 156,15 грн 3% річних та 5 006 301,02 грн інфляційних втрат.
Розрахунки таких вимог знаходяться в матеріалах даної справи.
Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично та методологічно вірними.
У відзиві на позов відповідач, посилаючись на необхідність дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, зокрема, просить суд зменшити розмір стягуваних 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
В обґрунтування такого клопотання, відповідач також посилається на те, що заборгованість за надані послуги передачі електричної енергії у спірний період виникла у відповідача з об'єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, негативними подіями для всієї країни після початку збройної агресії російської федерації проти України, настання яких знаходиться поза волею відповідача.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат обґрунтовуючи такі заперечення тим, що суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі (3% річних), визначеному ч.2 ст.625 ЦК України.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних витрат, суд приходить до таких висновків.
Суд звертає увагу відповідача на те, що враховуючи положення ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, котрі нараховуються незалежно від вини боржника.
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу в ст.625 ЦК України.
Суд вважає, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України інфляційних втрат, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Подібних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплати позивачу інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання по спірному договору шляхом їх зменшення.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, суд приходить до таких висновків.
За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення грошового зобов'язання, суд бере до уваги таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Подібний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.
Також, висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала у постановах від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 та в ухвалі від 28.02.2024 у справі №915/534/22, що свідчить про сталість правової позиції Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.
У даній справі судом встановлено, що заборгованість за послуги передачі електричної енергії в заявленій позивачем сумі виникла у відповідача з об'єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, настання яких знаходилося поза волею відповідача, враховуючи наступне.
Судом прийнято до уваги, що місто Миколаїв та Миколаївська область з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України опинились в зоні активних бойових дій. Внаслідок цих подій критично знизилась платоспроможність побутових споживачів електричної енергії, що в свою чергу стало підставою для збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію.
Судом також враховано, що надскладна фінансова ситуація, в якій опинився відповідач, ускладнювалась також забороною припинення постачання електроенергії, що унеможливлювало зупинення накопичення заборгованості, та призупиненням всіх примусових виконавчих дій, що затримує стягнення боргів за попередні, довоєнні періоди.
Також, судом прийнято до уваги, що деякі населені пункти Миколаївської області, в яких проживають споживачі відповідача знаходились під тимчасовою окупацією, багато населених пунктів взагалі зруйновані. Такий фактор також впливає на платоспроможність споживачів відповідача. Договором передбачені умови, які змушують відповідача здійснювати оплату позивачу за надані послуги 5-ма плановими платежами у місяці надання послуг з передачі, в нинішніх умовах є взагалі неможливим для виконання, оскільки електропостачальнику переважна кількість споживачів універсальної послуг здійснює оплату за поставлену електроенергію в період 15-30 числа місяця наступного за місяцем надання послуг з передачі. Тобто, період між термінами виконання зобов'язання щодо здійснення планових платежів та фактичним надходженням коштів становить 30 та більше днів, що спричиняє непоправний касовий розрив.
Отже, оскільки послуга передачі електричної енергії є невід'ємною складовою вартості електричної енергії, спожитої побутовими споживачами, за об'єктивних підстав відповідач опинився в умовах неможливості здійснення попередньої оплати за послугу з передачі електричної енергії.
Незважаючи на зазначені обставини, відповідачем вживались всі можливі дії щодо належного виконання умов даного Договору.
Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідно до положень ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається і договір про надання послуг з передачі.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є типовим договором, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №309 від 14.03.2018, від змісту якого за приписами ч.4 ст.179 ГК України сторони не можуть відступати, а мають лише право конкретизувати його умови.
Тобто, умови спірного договору, в тому числі відносно здійснення планових платежів, - є заздалегідь визначеними, які сторонами такого договору неможливо змінити.
Разом з тим, судом прийнято до уваги, що відповідач є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області. Більшість його споживачів є побутовими споживачами.
Відповідно до пункту 4.10 Правил, побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії.
Пунктом 3.3.1 Правил встановлено, що постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі, оператора системи розподілу та постачальника послуг комерційного обліку відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Отже, послуга з передачі електричної енергії фактично надається позивачем споживачам, які сплачують її через постачальника універсальних послуг за фактично спожиту електричну енергію, тоді як постачальник (відповідач) має здійснювати оплату цієї послуги оператору системи (позивачу) за споживачів наперед плановими платежами. При таких обставинах спостерігається значний касовий розрив, який об'єктивно призводить до затримки оплати вказаної послуги.
Судом враховано, що заявлений у позові період заборгованості за послуги з передачі - квітень 2022 - жовтень 2023. Такий період супроводжувався негативними подіями для всієї країни, а саме початком збройної агресії російської федерації проти України.
У зв'язку з такими подіями значно знизилась платоспроможність споживачів електричної енергії, що, в свою чергу призвело до збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію.
Судом враховано, що внаслідок таких обставин відповідач об'єктивно опинився в умовах неможливості проведення своєчасної та повної оплати за послугу передачі електричної енергії, яка фактично входить до складу ціни на електричну енергію, встановленої для побутових споживачів, та оплачується споживачами через постачальника.
Судом також взято до уваги, що відповідач був постачальником універсальних послуг на ті частини території України, які перебували у тимчасовій окупації, що в подальшому, враховуючи визначену Верховним Судом позицію щодо нікчемності правочинів стороною яких є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, може мати наслідком корегування сторонами спірного Договору вже підписаних актів приймання-передачі послуг, через зміни фактичних обсягів переданої електричної енергії.
В той же час, судом взято до уваги, що під час розгляду даної справи відповідачем повністю погашена сума основного боргу за спірним договором у розмірі 188 077 855,06 грн.
В свою чергу, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 3% річних у значному розмірі - 3 786 156,15 грн, а також враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем повністю погашено значну суму основного боргу у розмірі 188 077 855,06 грн, та відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір відсотків річних до 1,5% в сумі 1 893 078,07 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд також вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 5 006 301,02 грн інфляційних втрат та 1 893 078,07 грн відсотків річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача відсотків річних у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язання.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 893 078,07 грн інфляційних втрат та 5 006 301,02 грн відсотків річних.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393; 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 0010027; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 5 006 301,02 грн інфляційних втрат, 1 893 078,07 грн відсотків річних.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05.06.2024 року.
Суддя О. В. Ткаченко