вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі
"07" червня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/531/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши матеріали позовної заяви,
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", код ЄДРПОУ - 31650052, 03150, місто Київ, вул. Казамира Малевича, будинок 31,
до відповідача Фізичної особи - підприємця Варцаби Івана Івановича, АДРЕСА_1 ,
про стягнення коштів
ПАТ "Страхова компанія "ВУСО", код ЄДРПОУ - 31650052, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Варцаби Івана Івановича, АДРЕСА_1 , з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача на свою користь суми страхового відшкодування в розмірі 292 921.88 грн. та сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Також, позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів (вх. №02.3.1-02/4697/24 від 06.06.2024 року) від відповідача.
Розглянувши дану позовну заяву, судом встановлені підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі, з огляду на наступне.
Судом встановлено зокрема, що позивач вказує відповідачем у даній справі - Фізичну особу-підприємця Варцабу Івана Івановича, АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи це тим, що 13.12.2021 в м. Київ сталася дорожня-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Kodiaq, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля Volvo FH42TB, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Також позивач вказує, що відповідно до довідки щодо обставин ДТП власником автомобіля Volvo FH42TB, д.р.н. НОМЕР_2 є ФОП Варцаба Іван Іванович. Відтак, позивач, посилаючись на положення ст. 1172 ЦКУ, позивається до відповідача щодо стягнення з нього на свою користь суми страхового відшкодування в розмірі 292 921.88 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно даних довідки №3021362461495375 про дорожньо-транспортну пригоду від 25.01.2022, видану Управлінням патрульної поліції в м. Києві і яка міститься в матеріалах справи, власником сідельного тягача Volvo FH 42T, номерний знак НОМЕР_2 , який є учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 13.12.2021, являється фізична особа ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 . Водієм, під управліням якого був вказаний транспортний засіб під час дорожньо-транспортної пригоди, був ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2022 у справі №752/1066/22, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В доданих матеріалах відсутні будь-які дані, належні і допустимі докази того, що вказаний транспортний засіб використовувався для здійснення господарської (підприємницької) діяльності або ж, що особа, яка управляла автомобілем ( ОСОБА_1 ) виконувала будь-які трудові обов'язки, перебувала у трудових відносинах з власником автомобіля фізичною особою - підприємцем Варцабою Іваном Івановичем.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно положень ст. 50 ЦКУ, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 52 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦКУ учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Відтак, власником зазначеного транспортного засобу являється саме фізична особа ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , який має право використовувати належне йому майно як для задоволення особистих прав та інтересів, так і використовувати його у своїй підприємницькій діяльності, зокрема вказаний транспортний засіб Volvo FH42TB, д.р.н. НОМЕР_2 , передавати його в управління іншим особам тощо.
Отже, як встановлено судом, відповідачем у цих правовідносинах є власник автомобіля фізична особа.
Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено цей позов з посиланням на ч. 1 ст. 1172 ЦКУ, згідно якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Позивачем заявлено у своїй позовній заяві, що водій фізична особа ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом Volvo FH 42T, номерний знак НОМЕР_2 , та зіткнення у дорожньо-транспортній пригоді 13.12.2021, перебував у трудових відносинах з ФОП Варцаба Іваном Івановичем та безпосередньо виконував покладені на нього трудові обов'язки. Разом з тим, дану обставину позивач не підтверджує жодними належними і допустимими доказами, які були б долучені до матеріалів позовної заяви.
Як встановлено судом, твердження про трудові відносини є припущенням позивача, яке не підтверджується наданими матеріалами та доказами.
Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Приписами ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд, також надав оцінку і адвокатському запиту, який міститься в матеріалах справи, адресованого адвокатом Філіппенко О.Ю. до ФОП Варцаба І.І. В такому міститься запит на надання інформації щодо повідомлення чи перебував водій транспортного засобу Volvo FH 42T, номерний знак НОМЕР_2 , з ФОП Варцаба Іваном Івановичем у трудових (службових) відносинах і якщо так, то на підставі яких документів?
Таким чином суд висновує, що позивач висловив припущення щодо перебування двох вказаних вище осіб у трудових відносинах, разом з тим вказані обставини, всупереч ч. 1 ст. 74 ГПП України, не довів у належний спосіб. Згідно ж положень ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. В даному ж випадку йде мова не про зловживання учасниками справи їхніми процесуальними обов'язками, а про неправильне визначення суб'єктного складу учасників справи.
Частиною 1 ст. 1166 ЦКУ передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ч. 2 ст. 1187 ЦКУ, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Згідно положень ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо: заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України).
Суд висновує, що в даному випадку відсутній спір, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
Крім того, позивач невірно вказав відповідачем фізичну особу-підприємця, оскільки власником автомобіля є фізична особа ОСОБА_2 .
Відтак, спір у даній справі №907/531/24 не відноситься до юрисдикції господарських судів, зокрема Господарський суд Закарпатської області не є належним судом, що встановлений законом для розгляду такого спору.
Цей спір належить розглядати в суді загальної юрисдикції відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 3 - 6 ст. 175 ГПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
В даному випадку, суд зазначає, що позивачем невірно визначено особу відповідача, якою має бути відповідно до приписів ч. ч. 2 - 4 ст. 1187 ЦК України, фізична особа - водій/власник транспортного засобу, що мають відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а не фізична особа - підприємець.
Відтак, позивачу з даним позовом слід звернутись до суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст. ст. 20, 175, 234 ГПК України, суд -
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ВУСО", код ЄДРПОУ - 31650052, 03150, місто Київ, вул. Казамира Малевича, будинок 31, у відкритті провадження у справі №907/531/24 до відповідача Фізичної особи - підприємця Варцаби Івана Івановича, АДРЕСА_1 , про стягнення 292 921.88 грн.
Копію ухвали разом з позовними матеріали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя П. Д. Пригуза