Провадження № 22-ц/803/5834/24 Справа № 204/12465/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
10 червня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, (суддя першої інстанції Приваліхіна А.І.),
У серпні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриваБанк» звернулось до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03.02.2011 року у розмірі 111747,64 грн. станом на 13.03.2023 року, яка складається з наступного: 91372,86 грн. - заборгованість за кредитом, 20374,78 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2011 року (за тілом кредиту) у розмірі 86535 гривень 87 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у сумі 2078 гривень 45 копійок.
Із вказаним рішенням суду не погодилась представник АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко О.М. та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Мотивує скаргу тим, що відповідачка звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 03.02.2011 року підписала анкету-заявку та 28.01.2022 року підписала Паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг. На підставі цього відповідачці було відкрито картку ОСОБА_2 зі строком дії до 02/26.
Наголошує на тому, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних - 84% для карт Універсальна, 81,6% для карт Універсальна GOLD.
Зазначає, що позивачем доведений факт узгодження з позичальником процентної ставки у розмірі 30%
Вказує на те, що відповідачем у судовому порядку кредитний договір недійсним не визнавався, відповідач користувався кредитними коштами протягом тривалого часу, договір ним виконувався, вносились платежі.
ОСОБА_3 просила заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить, 111 747 грн. 64 коп., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму(3028 х 100 = 302800)., а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 лютого 2011 року відповідачка підписала заяву позивача № б/н від 03 лютого 2011 року про отримання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви, відповідачка погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 13 березня 2023 року, за відповідачкою перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 111747 гривень 64 копійки, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту у сумі 91372 гривні 86 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 20374 гривні 78 копійок (а. с. 4-13 та на звороті).
На підтвердження того, що між банком і відповідачкою було укладено договір про надання кредиту, позивачем надано в якості письмового доказу анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, становлять договір про надання банківських послуг від 03 лютого 2011 року. Вказана Анкета-заява підписана 03 лютого 2011 року від імені ОСОБА_1 (а. с. 28 та на звороті).
Відмовляючи у стягненні відсотків суд першої інстанції вказав, що з відповідачем їх погоджено не було та відмовляючи у частині стягненні заборгованості за тілом кредита зазначив, що заборгованість вона була збільшена за рахунок непогоджених відсотків.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України “Про електронну комерцію” № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил банківських послуг», крім того ж дня відповідачкою було підписано довідку об умовах кредитування з використання кредитної картки Універсальна 55 пільгового періоду, в якій було узгоджена сплата відсотків у розмірі 2,5% (базова ставка), а також погоджено умови у випадку прострочення щомісячних платежів у вигляді підвищення відсотків, пені, та штрафу ( а.с.27 зворот-28).
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачкою 28.01.2022 року було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту (а.с.16-27, 29-33).
Згідно пункту 3 угоди про використання простого електронного підпису: сторони визнали простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР- пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додаткових або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір.
Сторони визнають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.
Апеляційний суд вважає, що підписавши 03.02.2011 року анкет-заяву та довідку об умовах кредитування в якій вказано відсотки та 19.04.2021 року за допомогою електронного підпису, а саме стилусом на планшеті у відділенні Банку Заяву про приєднання до Умов та Правил та паспорт споживчого кредиту, відповідачка погодилась із запропонованими їй умовами кредитування, оскільки в даному випадку, всі умови та правила містяться в одному документі а не є окремим додатком до договору, також апеляційний наголошує на тому, що відповідачка підписавши 28.01.2022 року погодилась, зі змінами до основного зобов'язання від 03.02.2011 року.
Згідно п. 2.1.1.2.5 сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.
Відповідно до п. 2.1.1.3.3 нарахування процентів здійснюється в останній календарний день місяця. Розрахунок процентів здійснюється щодня на суму трат, здійснених за рахунок кредиту: для карток «Універсальна», за методом «факт/факт», для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяця та році.
Тобто, відповідачка підписавши вказану заяву, погодилась зі всіма істотними умовами кредитування, оскільки під час підписання заяви приєднання, відповідачу було відомо про умови кредитування.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, з яких прослідковується, що відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами з 06.02.2011 року по червень 2022 року, вносила кошти на погашення кредиту та перераховувала кошти з додатку «Приват24» на власну картку. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідачка не заявляла, в зв'язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину згідно ст.204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі підписаної між ними заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.02.2011 року та від 28.01.2022 року з яких вбачається, що сторонами було узгоджено всі істотні умови кредитування, у тому числі отримання кредиту та порядок нарахування та сплати відсотків.
Довідкою про зміну умов кредитування, з якої вбачається що 03.02.2011 року відбувся старт карткового рахунку та відповідачці, було встановлено кредитний ліміт 300 грн., який в подальшому було збільшено до 90000 грн. та 26.12.2022 року зменшено до 0,00 грн. (а.с.14), а також довідка про відкриття карткового рахунку, картка № НОМЕР_1 картка «Універсальна mini» відкрита 02.04.2011 року з терміном дії до 09/14, картка № 5577212704403867 «Універсальна» відкрита 03.02.2011 року з терміном дії до 12/14, картка № 5211537405730206 «Універсальна» відкрита 03.02.2011 року з терміном дії до 10/15, картка № 5168755627083278 «Універсальна» відкрита 01.11.2015 з терміном дії до 10/19, картка № 5168742218427643 «Універсальна GOLD» відкрита 24.04.2018 року з терміном дії до 03/22, картка № 4149629355452814 «Універсальна GOLD» відкрита 28.01.2022 року з терміном дії до 02/26 (.а.с.15), також слід зазначити, що остання кредитна картка була видана на підставі підписаної відповідачкою Заяви та Паспорту споживчого кредиту 28.01.2022року.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві яка підписана відповідачем 28.01.2022 року в електронному вигляді встановлено розмір реальної річної процентної ставки для карт Універсальна 43,20%, а також розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних у розмірі 86,40% - для карт Універсальна GOLD.
Отже, апеляційний судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір, шляхом підписання Заяви, в яких було узгоджено умови кредитування, отримав від банку грошові кошти, користувався ними, але у визначений договором строк, не сплатила заборгованість ні за тілом кредиту ні за процентами, а тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги Банку обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» мав право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів за тілом кредиту.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року, у справі № 365/159/19 та постанові від 02.12.2020 року, у справі № 161/5267/20.
З розрахунку заборгованості, наданого Банком вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались саме у визначеному сторонами заяві про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» та «Універсальна GOLD», які булу отримані відповідачем та становить 20374 грн. 78 коп. Наданий Банком розрахунок відсотків перевірений судом та колегія суддів вважає його правильним.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність Банком позовних вимог, колегія суддів вважає за можливе, з врахуванням доводів, приведених в апеляційній скарзі, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення на користь Банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.02.2011 року в розмірі 111747,64 грн.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідачки ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684 грн. та апеляційної скарги у розмірі 4026 грн, що разом становить 6710грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по договору № б/н від 03.02.2011 року у розмірі 111747 грн. 64 коп. яка складається з: 91372 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом, 20374 грн. 78 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 6710 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
Т.В. Космачевська
Ж.І. Максюта