10.06.2024
Справа № 642/1824/24
Провадження № 1-кс/642/1740/24
04 червня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, маючого на утриманні матір пенсійного віку, не офіційно працюючого на будівництві фортифікаційних споруд, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
-19.02.2003 Московським районним судом м. Харкова, за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України, до 4 років позбавлення волі, звільненого 16.06.2004 умовно-достроково з не відбутим строком 5 місяців 26 днів;
-09.06.2006 Ленінським районним судом м. Харкова, за ч. 2 ст. 190 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки;
-18.11.2011 Первомайським районним судом Харківської області, за ч. 1 ст. 317 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 роки;
-22.12.2014 Первомайським районним судом Харківської області, за ч. 1 ст. 309 КК України, до 2 років обмеження волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік;
-10.11.2015 Первомайським районним судом Харківської області, за ч. 1 ст. 289, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця обмеження волі, дані про звільнення відсутні;
-14.02.2018 Харківським районним судом Харківської області, за ч. 2 ст. 309, ст.ст. 71, 72 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 15.10.2019 з Олексіївської ВК Харківської області № 25, по відбуттю строку покарання;
-26.11.2020 Первомайським районним судом Харківської області, за ч. 1 ст. 185 КК України, до 1 року 6 місяців обмеження волі;
-05.01.2021 Первомайським районним судом Харківської області, за ч. 2 ст. 185 КК України, до 1 року 9 місяців обмеження волі;
-29.03.2021 Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до 1 року 6 місяців обмеження волі, в силу ч.1 ст. 71 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого 29.03.2023 з Конотопської ВК Сумської області за відбуттям строку покарання;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
Слідчий СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді із клопотанням, в якому просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з наданих органом досудового розслідування матеріалів, що у провадженні слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221220000522 від 28.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим за умисні корисливі злочини, зокрема останнього разу 29.03.2021 Харківським районним суд Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до 1 року 6 місяців обмеження волі, в силу ч.1 ст. 71 КК України до 2 років обмеження волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знову повторно, вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому продовжено указом Президента України №259/2022 з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Так, 01.03.2024, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , прибув до квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкає його знайома ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливого мотиву, подзвонив у дзвінок та переконавшись, що в квартирі відсутня потерпіла ОСОБА_6 , скористався наявним у нього ключем та відчинив ним вхідні двері, тим самим проник до вищевказаної квартири.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, повторно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , пройшов до кімнати, а саме спальні потерпілої ОСОБА_6 та зі шкатулки, яка стояла на комоді таємно викрав золоту каблучку з камінцем, 585 проби, вагою 1,83 грам, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3079 від 18.04.2024 - 3568 гривень 50 копійок. Продовжуючи реалізацію, свого злочинного наміру з другої шкатулки, яка стояла на комоді дістав паперовий конверт в середині якого знаходилися грошові, з якого таємно викрав грошові кошти у сумі 1000 гривень. Після чого покинув приміщення квартири через вхідні двері та разом із викраденим майном, зник з місця кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 4568 гривень 50 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням до житла, в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнананим про введення військового стану, починаючи з 05 години 30 хвилин, 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015, 11.03.2024, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, прибув до квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкає його знайома ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливого мотиву, подзвонив у дзвінок та переконавшись, що в квартирі відсутня потерпіла ОСОБА_6 , скористався наявним у нього ключем та відчинив ним вхідні двері, тим самим проник до вищевказаної квартири.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, повторно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , пройшов до кімнати, а саме спальні потерпілої ОСОБА_6 та зі шкатулки, яка стояла на комоді таємно викрав грошові кошти у сумі 4500 гривень. Після чого покинув приміщення квартири через вхідні двері та разом із викраденим майном, зник з місця кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 4500 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням до житла, в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнананим про введення військового стану, починаючи з 05 години 30 хвилин, 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015, 18.03.2024, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, прибув до квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкає його знайома ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливого мотиву, подзвонив у дзвінок та переконавшись, що в квартирі відсутня потерпіла ОСОБА_6 , скористався наявним у нього ключем та відчинив ним вхідні двері, тим самим проник до вищевказаної квартири.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, повторно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , пройшов до кімнати, а саме спальні потерпілої ОСОБА_6 та зі шкатулки, яка стояла на комоді таємно викрав грошові кошти у сумі 4500 гривень. Після чого покинув приміщення квартири через вхідні двері та разом із викраденим майном, зник з місця кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 4500 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням до житла, в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнананим про введення військового стану, починаючи з 05 години 30 хвилин, 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015, 27.03.2024, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, прибув до квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкає його знайома ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливого мотиву, подзвонив у дзвінок та переконавшись, що в квартирі відсутня потерпіла ОСОБА_6 , скористався наявним у нього ключем та відчинив ним вхідні двері, тим самим проник до вищевказаної квартири.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, повторно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , пройшов до кімнати, а саме спальні потерпілої ОСОБА_6 та зі шкатулки, яка стояла на комоді таємно викрав срібну каблучку з камінцем, 925 проби, вагою 5,63 грами, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3079 від 18.04.2024 - 1137 гривень 60 копійок, срібні сережки з камінцем «кошаче око», 925 проби, вагою 4,93 грами, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3079 від 18.04.2024 - 788 гривень 80 копійок та срібні сережки типу «пусети», 925 проби, вагою 1,81 грам, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3079 від 18.04.2024 - 288 гривень 00 копійок Продовжуючи реалізацію, свого злочинного наміру з другої шкатулки, яка стояла на комоді дістав паперовий конверт в середині якого знаходилися грошові, з якого таємно викрав грошові кошти у сумі 4500 гривень. Після чого покинув приміщення квартири через вхідні двері та разом із викраденим майном, зник з місця кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальну суму 6714гривень 40 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням до житла, в умовах воєнного стану.
03 червня 2024 року, ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У ході досудового розслідування було зібрано достатньо доказів, які вказують на факт вчинення ОСОБА_4 , зазначеного кримінального правопорушення та свідчать про наявність вини.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, офіційних джерел існування та міцних соціальних зв'язків не має, не одружений, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, мешкає за місцем реєстрації, офіційну роботу не має, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності. Маються достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому, з огляду на його моральні якості, може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, тим самим перешкоджати судовому провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності чи з метою перешкоджати судовому провадженню, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказане унеможливлює запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України.
Зважаючи на викладене, є достатньо підстав вважати, що запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень наведених у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Враховуючи викладені вище обставини, можна зробити висновок, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та послався на те, що застосування жодного більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, пославшись, що він не має бажання переховуватись від органу досудового слідства та суду, просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,
обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4 ) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачений КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, даний злочин є тяжким.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обгрунтованість повідомленої підозри підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином, крім того ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що обґрунтовується тяжкістю вчиненого злочину, покаранням за його вчинення, тому є достатні підстави вважати, що останній може покинути територію м. Харкова і Харківської області та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. В даному випадку існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків по даному правопорушенню, з метою змусити змінити свої покази та таким чином уникнути кримінальної відповідальності. Також може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому, як ОСОБА_4 , вчинив вказане умисне корисливе кримінальне правопорушення будучи раніше неодноразово засудженим, офіційно не працює, а відповідно не має постійних джерел доходу і законних засобів до існування, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив умисний корисливий злочин, а тому є підстави вважати що останній може продовжувати вчиняти злочини, в тому числі і корисливі, тому в даному випадку існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити йому належну процесуальну поведінку, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому суд визначає заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840 грн. (3028 х 30= 90 840 грн.).
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора» строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 01.08.2024.
Визначити суму застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 90 840 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали до 01.08.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1