07.06.2024
Справа № 642/1046/14-к
Провадження № 1-в/642/50/24
07 червня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши подання начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання вироку стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 24.01.2019 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 164 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
17 квітня 2024 р. до Ленінського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання вироку.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Прокурор подав заяву про розгляд подання за його відсутні, також зазначив, що проти задоволення подання заперечує. Інші учасники справи причину неявки не повідомили.
Відповідно до ч.5 ст.538 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про можливість розгляду вказаного подання органу пробації за відсутності учасників, які не з'явились.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, за неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання (подання) не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
24.01.2019 вироком Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 120 годин громаднських робіт.
26.02.2019 вищезазначений вирок набрав законної сили.
04.03.2019 року Холодногірський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області прийняв до виконання вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2019 року відносно ОСОБА_3 .
18.03.2019 року громадянин ОСОБА_3 поставлений на облік Холодногірського районного відділу філії Державної установи Центр пробації» в Харківській області, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді 120 годин громадських робіт, попереджений про відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, про що ним надано підписку.
Громадянину ОСОБА_3 , за ухилення від відпрацювання громадських робіт 05.04.2019 року було винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України.
09.04.2019 року до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області було направлено подання начальника Холодногірського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області про притягнення гр. ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України. Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 року у задоволені подання відмовлено. В подальшому гр. ОСОБА_4 неодноразово надсилались виклики до уповноваженого органу з питань пробації та здійснювались телефонні дзвінки, однак до Холодногірського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області останній так і не з'явився.
22.07.2020 року, після проведення першочергових розшукових заходів з встановлення місця знаходження засудженого, до ВП № 2 ХРУП N? 3 ГУНП в Харківській області було направлено подання про передачу матеріалів для проведення подальших розшукових заходів.
Згідно повідомлення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 12.04.2021 року засудженого ОСОБА_3 було оголошено у розшук та відносно нього в СКП ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області заведено ОРС «Розшук» № 6420057.
Згідно повідомлення з відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.04.2024 року, актового запису про смерть відносно ОСОБА_3 , не виявлено.
Згідно відомостей УІАП ГУНП в Харківській області від 15.04.2024 ОСОБА_3 з 24.01.2019 до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджується вимогою УІАП ГУНП в Харківській області наявної в матеріалах особової справи.
Згідно вимог ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Частиною 4 ст. 80 КК України передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 КК України, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24.12.2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Крім того, в Постанові Верховного Суду України № 5-324кс15 від 24.12.2015 року зазначено, що стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі ст.389 КК України, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч.3 ст.80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України.
Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст.80 КК України,суд тим самим фактично визнає його винним у вчиненні нового злочину. Таке право застосування суперечить ч.1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Оскільки в матеріалах, наданих суду, відсутні дані про ухилення ОСОБА_3 від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2019, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що подання начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2019, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537,539 КПК України та ст.80 КК України, суд, -
постановив:
Подання начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання вироку стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2019, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, - звільнити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не подана.
Головуючий Суддя: