Справа № 385/741/24
Провадження № 1-кп/385/86/24
07.06.2024 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гайворон кримінальне провадження № 12024121120000040 від 01.03.2024 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дібрівка, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, який не має на утриманні малолітніх осіб та осіб похилого віку, працездатного, військовослужбовця ЗСУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 військову службу на посаді навідника 1 відділення протитанкових керованих ракет 2 взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет 22 окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , у невстановленому досудовим розслідуванням часу та місці, діючи умисно, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, знайшов у невстановленому досудовим розслідуванні місці, тим самим незаконно придбав два корпуси бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 з двома уніфікованими бойовими підривачами ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), корпус бойової ручної осколкової американської гранати типу М67 з бойовим підривачем типу М213, які зберігав при собі з моменту віднайдення, без передбаченого законом дозволу. Після чого, реалізуючи злочинний умисел направлений на зміну місця зберігання зазначених бойових припасів, 27.02.2024 відправив за допомогою експрес-доставки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з АДРЕСА_2 до місця свого проживання, де в подальшому зберігав за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим продовжив зберігати раніше придбані два корпуси бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 з двома уніфікованими бойовими підривачами ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), корпус бойової ручної осколкової американської гранати типу М67 з бойовим підривачем типу М213 до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне носіння, придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, детально розповів про мотиви та обставини його вчинення. Вказав, що щиро кається, просить застосувати умовне покарання, оскільки бажає повернутись до ЗСУ для захисту держави.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого, яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Прокурор просив застосувати до ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Ствердив про наявність пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття та активного сприяння у розкритті злочину.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів у даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні у інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведена повністю та кваліфікує його дії зач. 1 ст. 263 КК Українияк незаконне носіння, придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого злочину.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує роз'яснення п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, де вказано, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3 - визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обвинувачений ОСОБА_4 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви. Також суд враховує особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Підсумовуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції відповідної частини статті на мінімальний строк, що, на думку суду, має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, беручи до уваги відсутність тяжких наслідків, заподіяних кримінальним правопорушенням, те, що він раніше не судимий, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, визначених в ст. 76 КК України.
Саме такий вид покарання, на погляд суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, та є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурор не заявляв та суд не вбачає необхідності застосовувати такі.
Процесуальні витрати за проведення експертизи слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 368, 371, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 місяців.
Зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Процесуальні витрати за проведення судової вибухо-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/112-24/3140-ВТХ від 08.03.2024, що становить 5300 ( п'ять тисяч триста) грн 96 коп. стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.
Речові докази - фрагменти двох бойових ручних осколкових гранат оборонної дії типу Ф-1, бойової ручної осколкової американської гранати типу М67,передані на зберігання до кімнати збереження речових доказів відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голов анівського РВП ГУНП в Кіровоградській області після набрання вироком законної сили - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_5
Дата документу 07.06.2024