Справа № 369/8331/22
Провадження № 2/369/590/24
Іменем України
07.06.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А. Я.,
при секретарі Ведмеденко Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У вересні 2022 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що 05.12.2021 року, близько 15 години 40 хвилин, в Київській області, в м. Боярка, по вулиці Грушевського, 45, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander державний номерний знак НОМЕР_1 , під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням та в результаті заносу здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Матеріальну шкоду заподіяно двом вказаним автомобілям та тілесних ушкоджень отримали водій автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_3 ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не визначався.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.
Згідно звіту №2695 про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу від 20.12.2021 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , становить 674205,00 грн.
Згідно рішення моторного (транспортного) страхового бюро України позивачу виплачена регламентна виплата в розмірі 134500,00 грн.
Вказуючи на те, що завдавачем шкоди є саме відповідач, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 579205,00 грн. для повного відшкодування завданої шкоди та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., а також просив суд відшкодувати судові витрати.
Ухвалою від 09.09.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 02.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав.
Відповідно до положень частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі частини першої статті 280 та відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.12.2021 року, близько 15 години 40 хвилин, в Київській області, в м. Боярка, по вулиці Грушевського, 45, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander державний номерний знак НОМЕР_1 , під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням та в результаті заносу здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Матеріальну шкоду заподіяно двом вказаним автомобілям та тілесних ушкоджень отримали водій автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_3 ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не визначався.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно звіту №2695 про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу від 20.12.2021 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , становить 674205,00 грн.
Згідно рішення МТСБУ було сплачено на користь позивача ОСОБА_4 регламенту виплату у відповідності до вимог ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 134500,00 грн.
Статтею 41.1 даного Закону визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Тобто залишок не відшкодованої матеріальної шкоди власнику транспортного засобу ««BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 складає 579205,00 грн.
Як визначено у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи наведене та те, що вина ОСОБА_2 за заподіяну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки доведена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача залишку не відшкодованої матеріальної шкоди у розмірі 579205,00 грн.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та тривалість страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає суму 50000,00 грн. значно завищеною, а тому відповідно дана позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5842,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
З приводу витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, між АО «Керечанин і партнери» та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги №23/12 від 23.12.2021 року.
Відповідно до акту виконання наданих послуг правової допомоги за договору про надання правової допомоги №23/12 від 23.12.2021 року, вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу на загальну суму 35000,00 грн.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 35000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 579205,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5842,00 грн. та 35000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Андрій ВОЛЧКО