Справа № 369/2644/23
Провадження № 2/369/896/24
Іменем України
07.06.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А. Я.,
при секретарі Ведмеденко Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про виплату індексації заробітної плати, -
У лютому 2023 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2021 року було задоволено позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2020 року по 02 вересня 2021 року (включно) в сумі 130347,80 грн. та судовий збір. Разом з тим рішення суду було виконано лише 04.10.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Науково-Дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на його користь знецінену за період з 03.09.2021 року по 04.10.2022 року частину заробітної плати у розмірі 41144,07 грн.
Ухвалою від 31.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
07.06.2023 року від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, зазначає, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку сум, оскільки відсутні докази, які вказують на кінцевий період заборгованості, оскільки дата 04.10.2022 року, на яку посилається позивач нічим не підтверджена, у зв'язку з чим неможливо встановити період розрахунку, а тому просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Ухвалою від 07.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
24.04.2024 відповідачем було подано через систему електронний суд додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких просили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
24.04.2024 позивачем було подано через систему електронний суд заперечення на додаткові пояснення відповідача, відповідно до яких позивач просив не враховувати додаткові пояснення відповідачів у справі.
У судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2021 року № 369/1972/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю та ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» від 17.12.2020 року № 195/1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити з 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - на посаді першого заступника генерального директора в Державному підприємстві «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «ПУЩА-ВОДИЦЯ» (код ЄДРПОУ 00849296, юридична адреса: вул. Соборна, 63, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, 08131);
- стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296, юридична адреса: вул. Соборна, 63, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, 08131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2020 року по 02 вересня 2021 року (включно) в сумі 130 347 (сто тридцять тисяч триста сорок сім гривень) 80 коп.
- стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296, юридична адреса: вул. Соборна, 63, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, 08131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - заробітну плату за листопад 2020 року, в сумі 4 859 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень) 23 коп.;
- стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296, юридична адреса: вул. Соборна, 63, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, 08131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп.
Позивач зазначає, що вищезазначене рішення було виконано лише 04 жовтня 2022 року, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із норм законодавства, що регулює зазначені правовідносини.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
Крім того, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями статті 95 КЗпП, статей 33, 34 Закону «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до статті 33 Закону «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-ХII зі змінами).
Положенням статті 34 цього ж Закону передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо.
У Рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9 рп/2013Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, і працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції а період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Згідно з п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
У відповідності з положеннями ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступним із мінами та доповненнями.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач при здійсненні відповідних обрахунків посилався на ст. 625 Цивільно процесуального кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) наведено такі висновки щодо застосування норм права.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої ЦК України). Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд вважає, що вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості з виплати та середнього заробітку є безпідставною, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Суд, звертає увагу на те, що у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) (див. пункт 32.1 постанови від 16 травня 2018 року).
Однак Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Правовий висновок щодо відсутності підстав для застосування приписів статті 625 ЦК України до трудових правовідносин, які регулює спеціальне законодавство, також наведено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18).
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку, оскільки відсутні докази того що рішення суду було виконано саме 04.10.2022 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про виплату індексації заробітної платине підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 174, 179, 208, 209, 214, 215, 256, 259 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про виплату індексації заробітної плати відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: Державне підприємство «Науково-Дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», ЄДРПОУ 00849296, адреса: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 63.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Андрій ВОЛЧКО