Провадження № 2/760/5614/24
Справа № 760/586/24
0 7 червня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 : РНКОПП представника /для пошуку в «Електронному суді»/: НОМЕР_8) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зазначена позивачем: АДРЕСА_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,
Рух справи
03.01.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва засобам поштового зв'язку надійшла вказана позовна заява, датована 29.12.2023, за підписом представника позивача - адвоката Ємельяненко О.М. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 20 071,83 грн завданої шкоди, а також судовий збір в розмірі 1 073,60 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн та витрати на експертні послуги в розмірі 3 517,59 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 11.01.2024.
Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такі запити надійшла до суду 22.01.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26.01.2024 позов було залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків.
05.02.2024 на виконання ухвали суду 26.01.2024 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків (з додатками).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Доводи позову
В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 10.01.2023 близько 13 год 20 хв, за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 16 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Зазначається, що внаслідок вказаної ДТП, транспортний засіб «Nissan», д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.
У позові звертається увага на те, що відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2023 у справі № 760/2310/23, винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу «Fiat Grande Punto» ОСОБА_2 .
При цьому, зауважується, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д/н НОМЕР_3 , була застрахована у AT «СК «ІНГО», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 212540918, франшиза за полісом № 212540918 складає 1 600,00 грн.
Вказується, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з боку позивача було надано страховику AT «СК «ІНГО» повідомлення про ДТП, заяву про страхове відшкодування та інші документи необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування на її користь, а також представнику страховика було надано пошкоджений транспортний засіб «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_4 на огляд.
У позові стверджується, що згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 189-23 від 22.07.2023 вартість відновлювального ремонту складає 82 661,09 грн, а вартість матеріального збитку складає 64 189,26 грн.
Як зазначається у позові, від страховика підлягає сплаті позивачу 62 589,26 грн за вирахуванням франшизи, що розрахована наступним чином: вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу - франшиза (64 189,26 - 1 600,00 грн).
Проте, на думку позивача, розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті з боку АТ «СК «ІНГО», не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого транспортного засобу «Nissan», д/н НОМЕР_2 .
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму 20 071,83 грн відшкодування, яка розрахована позивачем наступним чином:
-82 661,09 грн - 62 589, 26 грн = 20 071, 83 грн;
-82 661,09 грн (вартість відновлювального ремонту згідно звіту № 189-23 від 22.07.2023) - 62 589, 26 грн (сума страхового відшкодування з боку страховика за вирахуванням франшизи) = 20 071, 83 грн.
Щодо правової позиції відповідача
21.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 116-128).
В обґрунтування відзиву зокрема, зазначається, що для визначення розміру оціненої шкоди страховиком була проведена незалежна експертиза 23.01.2023 та суб'єктом оціночної діяльності Береговим В.М. 23.06.2023 за вих № 49020 складений звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, за об'єктом - державний номер НОМЕР_5 .
Зазначається, що за результатами незалежної експертизи складений висновок відповідно до якого станом на 23.01.2023 вартість відновлювального ремонту КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 , визначена за витратним підходом, складає: 44 565,08 грн.
Як стверджується у відзиві, ринкова вартість КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 , визначена за порівняльним підходом, може складати: 632 554,25 грн (інструментальні дослідження КТЗ не проводилися).
Вказується, що на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 станом на 23.01.2023 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: У = грн 32 241,57 грн
Як зазначає відповідач, 22.06.2023 від власника автомобіля Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_4 , страховику була надана заява на виплату із зазначенням свого поточного рахунку.
При цьому, звертається увага на те, що не погоджуючись з висновками незалежної експертної оцінки здійсненої суб'єктом оціночної діяльності Береговим В.М. позивачем була ініційована додаткова експертна оцінка та 29.07.2023 за вих № 50480 складений додатковий звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до замовлення АТ «СК «ІНГО» Береговий В.М. за дорученням власника КТЗ визначив вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 Власник КТЗ: ОСОБА_1 .
Зауважується, що згідно з договором з АТ «СК «ІНГО» за дорученням власника КТЗ перед оцінювачем поставлено завдання, визначення матеріального збитку, завданого власнику КГЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 станом на 23.01.2023.
При цьому, зазначається, що вказаними висновками встановлено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 , визначена за витратним підходом, складає: 53 911,65 грн.
Разом з тим, вказується, що на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 станом на 23.01.2023 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: У = 41 376,41 грн.
Як зазначає відповідач, на рахунок позивача, за результатами розгляду його заяви, щодо виплати відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок ДТП (за страховим випадком) на підставі незалежної експертної оцінки Департаментом врегулювання збитків страхувальника АТ "СК "ІНГО" прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 23 501,31 грн, франшиза: 1 600,31 грн та за додатковим звітом здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 10 979,03, франшиза 1 600,00 грн.
Відповідач звертає увагу на те, що 20.07.2023 позивачем замовлено оцінку розміру вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Вказується, що згідно Звіту № 189-23 про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 від 22.07.2023, тобто через шість місяців після ДТП, зробленого ФОП ОСОБА_5 , сертифікат № 754/20 від 18.08.2020 виданий Фондом Державного Майна України, на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблений висновок, що вартість відновлювального ремонту Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 , складає 82 661,09 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 на дату оцінки 20.07.2023 складає 64 189,26 грн з ПДВ на запасні частини (тобто задній бампер), за курсом НБУ.
На думку відповідача, позивач не врахував, що страховиком двічі в його присутності та за його погодження вже визначений розмін страхового відшкодування.
Крім того, відповідач наголошує, що факт здійснення позивачем відновлювального ремонту та розмір понесених ним витрат не підтверджується актами виконаних робіт, квитанціями та іншими доказами, а у матеріалах справи відсутні докази проведеного ремонту автомобіля позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 10.01.2023 близько 13 год 20 хв, за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 16 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що підтверджується сторонами та схемою місця ДТП (а.с. 130-131).
Вказана обставина також підтверджується долученою копією постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 760/2310/23 (а.с. 27-28), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «10.01.2023р. близько 13 год. 20 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «FIAT GRANDE PUNTO», д.н.з. НОМЕР_3 , по проспекту Повітрофлотському, 16, що в м. Києві, не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, в наслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «NISSAN», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження»
Вказаною постановою суду від 13.02.2023 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу «Fiat Grande Punto» ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Fiat Grande Punto», державний номер НОМЕР_3 забезпечена полісом серії НОМЕР_7 ; ліміт за шкоду майну 160 000,00 грн; розмір франшизи - 1 600,00 грн; назва страхової компанії - АТ «СК «ІНГО» (а.с. 15, 196).
20.11.2023 представник позивача звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (а.с. 20-23).
До матеріалів справи позивачем долучено копію звіту № 189-23 про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 з додатками, дата оцінки - 22.07.2023; замовник - ОСОБА_1 ; виконавець - ФОП ОСОБА_5 (а.с. 29-60), з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту складає 82 661,09 грн (а.с. 31).
В матеріалах справи міститься звіт про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 23.06.2023 з додатками, об'єкт оцінки - Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 , дата оцінки - 23.01.2023; замовник - АТ «СК «ІНГО», виконавець - Береговий В.М. (а.с. 135-148), з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 станом на 23.01.2023 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини але без врахування ВТВ - 32 241,57 грн (а.с. 147).
На а.с. 149-192 міститься звіт про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 29.07.2023 з додатками, об'єкт оцінки - Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 , дата оцінки - 23.01.2023; замовник - АТ «СК «ІНГО», виконавець - Береговий В.М., з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Nissan Qashqai д.р.н. НОМЕР_6 станом на 23.01.2023 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини але без врахування ВТВ - 41 376,41 грн (а.с. 161).
Зі змісту платіжної інструкції № 16116 від 04.08.2023 (а.с. 194) вбачається, що АТ «СК «ІНГО» здійснило переказ 10 979,03 грн отримувачу ОСОБА_1 ; призначення платежу: оплата страхового відшкодування, договір 212540918 ОСОБА_1 ід.к. НОМЕР_1 Без ПДВ.
Також, в матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 13808 від 06.07.2023 (а.с. 195), з якого вбачається, що АТ «СК «ІНГО» здійснило переказ 23 501,31 грн отримувачу ОСОБА_1 ; призначення платежу: оплата страхового відшкодування, договір 212540918 ОСОБА_1 ід.к. НОМЕР_1 Без ПДВ.
Крім того, до позовної заяви долучено копії: паспорту ОСОБА_1 (а.с. 8-11); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с. 12); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Nissan Qashqai, д.н. НОМЕР_2 (а.с. 13-14); листа Начальника Управління захисту прав споживачів фінансових послуг від 16.10.2023 № 14-0004/76412 (а.с. 16-19); платіжної інструкції № Р24А1472858569D7414 (а.с. 61); лист АТ «СК «ІНГО» вих. № 5406412 від 30.06.2023 (а.с. 192); лист АТ «СК «ІНГО» вих. № 5406412 від 31.07.2023 (а.с. 193);
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.
Факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів (наприклад, див. постанову Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц).
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди (див. постанову Верховного Суду від 09.06.2021 у справ № справа № 766/13258/18, провадження № 61-13917св20).
Суд звертає увагу на те, що у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля, розмір збитків, які слід стягувати повинен підтверджуватися документами, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів.
У разі не проведення ремонту відшкодуванню підлягає вартість матеріалів і робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у майбутньому, що має бути підтверджена документально.
Однак позивачем не надано відомостей про понесені ним витрати на проведення ремонту автомобіля, про перерахування коштів за проведений ремонт автомобіля, про закупівлю запчастин для проведення ремонту.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 147/66/17; постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 754/18047/21, провадження № 61-5156св23).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.ч. 2, 4 ст. 14 ЦК України)
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 /провадження № 14-95цс20/).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, зазначав, що це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати позивача покладаються на нього ж.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич