Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/2318/24
Провадження № 1-кс/723/3017/24
07 червня 2024 року м. Сторожинець
Слідчий суддя Сторожинецького районного суду,
Чернівецької області ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець клопотання слідчого СВ ВП № 1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного
:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, одруженого цивільним шлюбом, дітей на утриманні не має, дружина вагітна, працює водієм на фірмі « ОСОБА_6 », військовозобов'язаного, раніше не судимого
встановив:
Слідчий СВ ВП № 1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 (надалі слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим із начальником Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 (надалі прокурор), про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262150000273 від 05.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_4 достовірно знаючи про введений в Україні воєнний стан вступив у попередню змову з невстановленою особою, яка підшукала чотирьох осіб віком від 18 до 60 років, яким в силу введеного воєнного стану заборонений виїзд за межу України і які бажали незаконно перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , інформація про яких була передана ОСОБА_4 .
Останній на автомобілі із державним номерним знаком НОМЕР_1 марки «БМВ», прибув в умовлене місце де забрав вказаних осіб та повіз їх в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Румунії в заздалегідь обумовлене із невстановленою особою, місце. Однак біля 09,00 год. 05.06.2024 року в АДРЕСА_2 автомобіль було зупинено працівниками прикордонного наряду та викрито протиправну діяльність ОСОБА_4 .
Слідчий та прокурор в клопотанні стверджують, що підставою для його внесення є наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України та вважають що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, про що зібрано достатньо доказів. Буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду з огляду на суворість санкції статті 194 ч.2 КК України, буде впливати на свідків, а також буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Ініціатори клопотання зазначають, що вони вважають і переконані, що будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а тому просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного певних обов'язків.
В судовому засіданні, прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту підтримав посилаючись на зазначені в клопотанні обставини.
Підозрюваний ОСОБА_4 , в ході судового розгляду клопотання, свою вину в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.332 КК України визнав але посилаючись на свою дисциплінованість, офіційне працевлаштування та вагітність дружини просив застосувати не цілодобовий домашній арешт.
Захисник підозрюваного, висловлюючи свою думку щодо обрання запобіжного заходу, послався на ті ж обставини та на інвалідність матері підозрюваного і його хвороб, а також на не підтвердження всіх зазначених в клопотанні ризиків, вважав, що запобіжний захід у вигляді домашнього нічного арешту буде достатнім на цьому етапі досудового розслідування.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими прокурор і захисник обґрунтовують свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході розгляду клопотання встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262150000273 внесено запис від 05.06.2024 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 332 КК України з приводу сприяння ОСОБА_4 в організації незаконного переправлення чотирьох осіб через державний кордон України.
06 червня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 ч.2 КК України.
Слідчим суддею відмічається, що на підтвердження обґрунтованості підозри слідчим та прокурором надано протоколи допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які показали маршрути їх перевезення на автомобілі марки «БМВ» до смт.Красноїльськ, повідомивши, що водія автомобіля вони можуть впізнати.
Встановлюючи обґрунтованість підозри, слідчому судді не обов'язково аналізувати докази які підтверджують цю підозру, оскільки виходячи із п. 175 рішення від 21.04.2011 року, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини вважає, що мають існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що злочин міг бути вчинений саме підозрюваним.
Виходячи з цього та з урахуванням визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні цього злочину, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлена підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.332 КК України, є обґрунтованою.
Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив про наявність трьох передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення яке вчинив.
Суд погоджується із твердженням наявності ризиків щодо можливості незаконного впливу на свідків і можливості переховування від органів досудового розслідування та наявності доказів які це підтверджують.
При цьому для оцінювання наявності ризику щодо можливості впливу на свідків, слідчий суддя враховує поряд із тяжкістю покарання також і характеризуючі дані про особу підозрюваною на підставі яких слідчий суддя робить висновок про наявність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного внаслідок наявності сім'ї та вагітності дружини, а також враховує що мати підозрюваного хворіє.
Незаконний вплив на свідків, як ризик, на думку слідчого судді, доведено прокурором, оскільки такий вплив з боку підозрюваного був і раніше і свідки піддавались на такий вплив, беззаперечно виконуючи команди, які супроводжували їх доставку до державного кордону, з метою незаконного його перетину.
Доведено також і ризик щодо можливості переховування від органів досудового розслідування, так як у підозрюваного така можливість є і вона полягає в можливості законного перетину державного кордону України, виходячи із характеру роботи, так як підозрюваний працює водієм міжнародних перевезень.
Разом з тим, на думку слідчого судді, відсутні підстави вважати, що підозрюваний буде скоювати нові злочини чи продовжить скоєння злочину в якому він обґрунтовано підозрюється.
Припущення слідчого про можливість скоєння нових злочинів, основано на тому, що підозрюваний добре обізнаний про форми та методи незаконного переправлення осіб через державний кордон, однак вказане є тільки припущенням і суду не надано доказів цього припущення.
При цьому не змінює відношення слідчого судді і притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності у 2019 році так як вказана судимість погашена і робити висновки виходячи із погашеної судимості неможливо так як це не відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
Посилання ініціаторів клопотання на можливість продовження незаконного переправлення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за межі держави відноситься до сфери фантазування, що є неприпустимим по відношенню до загальних засад кримінального провадження, а відповідно є незаконним.
Вирішуючи питання зазначене в ст.194 КПК України, щодо наявності доказів, недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя враховує таке.
Очевидним є те, що прокурор повинен довести вказану обставину, а не тільки голослівно про неї згадувати. Однак таких доказів суду не надано. Натомість в клопотанні ініціатори клопотання зазначили, що вони вважають та переконані , що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить в повній мірі виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином в клопотанні замінено необхідність доказування на думку і переконання, що не відповідає визначенню, яке6 дано в ст. 84 КПК України щодо доказів, а оскільки таких доказів немає то відповідно ця обставина залишилась не доказаною.
Згідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи встановлені судом обставини та відсутність заперечень зі сторони підозрюваного і його захисника, щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя знаходить, що клопотання в частині п.п.1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК України обґрунтоване але не доказане в в п. 3 ч.1 ст. 194 КПК України то до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід про який просить прокурор у вигляді домашнього арешту, але в частині про яку просить сторона захисту, тобто не цілодобового домашнього арешту, оскільки для запобігання ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ч.1 статті 177 КПК України, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім.
Обрання саме такого запобіжного заходу обумовлюється також і доказами які характеризують суспільну репутацію підозрюваного та його соціальний статус. Підозрюваний проживає із жінкою, яка перебуває в стані вагітності, що потребує від підозрюваного додаткових зусиль для підтримання, в тому числі фінансового, своєї сім'ї.
Вказане, дає слідчому судді можливість визначитися і щодо періоду часу домашнього арешту, яким на думку слідчого судді має бути виключно вечірній і нічний період доби, що не порушує норми Європейської конвенції з прав людини та практику Європейського суду з цих питань.
Покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків про які просить слідчий та прокурор, на думку слідчого судді слід задовольнити частково, оскільки обов'язок зазначений в клопотанні щодо не залишення місця постійного проживання в нічний період доби не відповідає умовам домашнього арешту в певний час доби. і є його дублюванням.
Керуючись ст.ст.177,178,181,184,192-194,196,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, погоджене із прокурором. про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні ОСОБА_4 залишати будинок АДРЕСА_1 , в період часу з 22,00 години вечора до 06,00 години ранку.
Покласти, строком на два місяці, на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки:
-прибувати до слідчого в кримінальному провадженні, прокурора або суду з визначеною ними періодичністю;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
-утримуватися від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу передати для виконання до відділу поліції за місцем проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали два місяці, які слід рахувати з 18,00 години 07 червня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13