Єдиний унікальний номер 722/886/24
Номер провадження 2-о/722/112/24
07 червня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Ратушенка О.М.
секретаря: Кушнір І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокиряни в порядку окремого провадження цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявники звернулись до суду з вище вказаною заявою в якій просили розірвати шлюб між ними, після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_3 » та встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заявлені вимоги вказували, що 10.03.2011 року між ними було зареєстровано шлюб та вони є батьками дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Фактично з вересня 2020 року вони разом не проживають, у них різні погляди на сімейне життя, обов'язки, відсутнє взаєморозуміння, що призвело до поступового погіршення взаємовідносин і як наслідок до фактичного припинення шлюбних відносин між ними.
ОСОБА_1 змінив своє місце проживання та на даний час фактично проживає в АДРЕСА_1 .
З часу розірвання фактичних шлюбних відносин ОСОБА_2 участі у житті сина не бере, матеріально його не забезпечує, спільно з сином не проживає.
ОСОБА_1 з січня 2021 року самостійно займається вихованням та матеріальним утриманням сина, добросовісно виконує свої батьківські обов'язки, створює для сина необхідні умови проживання та розвитку, забезпечує його всім необхідним.
З метою добровільного вирішення питання щодо розірвання шлюбу 25.04.2024 року між ними укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання сина.
Враховуючи викладене заявники просили розірвати укладений між ними шлюб в порядку ст.109 СК України.
Окрім цього, враховуючи те, що заявник має намір встановити статус «одинокий батько», що дасть йому можливість оформити соціальну допомогу на дитину в розмірі 150% від соціальної пільги, отримати право на додаткову відпустку, змінити місце проживання дитини без документального оформлення згоди матері, ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання ним малолітнього сина ОСОБА_4 .
Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву розглянути справу без їх участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що 10.03.2011 року між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції за актовим записом №315.
У заявників народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 3 ст.293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Згідно ст.109 СК України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК України) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони з вересня 2020 року не підтримують між собою шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, а тому розірвання шлюбу дійсно відповідає волі сторін.
Окрім цього судом встановлено, що розірвання шлюбу не буде порушувати права дитини, оскільки згідно договору, укладеного 25.04.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Погорєловою М.Ю., сторони визначили з ким із них буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ними права на особисте виховання дитини.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов №256, складеного комісією у складі: старости Коболчинського старостинського округу Яхневича І., діловода ОСОБА_6 , інспектора-землевпорядника Іваненко Ю. та довідки №255 від 30.04.2024 року, виданої старостою Коболчинського старостинського округу Дністровського району Чернівецької області Яхневич І. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 підтверджує, що він дійсно проживає зі своїм татом окремо від матері в с. Коболчин. Тато йому купує одяг, продукти харчування, солодощі, возить його на гуртки, проводить з ним час, цікавиться його життям та успіхами у школі, коли він хворіє тато разом з ним відвідує лікаря. Він бажає надалі проживати зі своїм татом, адже вони разом проживають з січня 2021 року окремо від матері.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що син ОСОБА_4 з січня 2021 року повністю перебуває на самостійному вихованні та утриманні батька - ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, із врахуванням обґрунтування необхідності встановлення даного юридичного факту для заявника ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне задовольнити подану сторонами заяву в повному об'ємі.
Керуючись ст.ст.24, 104, 105, 109, 112-115 СК України ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України,
Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10.03.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції за актовим записом №315.
Прізвище ОСОБА_2 залишити без змін - « ОСОБА_3 ».
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію даного рішення, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його ухвалення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: