Справа № 201/6614/24
Провадження № 1-кс/201/2286/2024
05 червня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000871 від 04.06.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , на посаді водія,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_6 ,
підозрюваний ОСОБА_5
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що до ЧЧ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 03.06.2024 приблизно о 18.00 год., невстановлені особи, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , за попередньою змовою групою осіб, розприділили між собою ролі, після чого невідомі особи кулаками рук та ногами нанесли численні удари в обличчя та голову потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень, останній помер на місці, тобто умисно протиправо заподіяли смерть іншій людині. (ЖЕО 16170 від 04.06.24).
Даний факт зареєстровано до ЖЄО ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за 16170 від 04.06.2024. В подальшому СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було зареєстровано даний факт до ЄРДР № 12024041650000871 від 04.06.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого п. 12 ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 146 від 26 травня 2023 року солдата ОСОБА_5 зараховано в списки особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно з положеннями ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.
Разом з тим, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, порушуючи військову дисципліну, вчинив злочин проти життя та здоров'я людини за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_5 , отримав поранення та був направлений для лікування до КЗ ДЦПМСД № 7 у місті Дніпро, за адресою: вул. Бардина, 1.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 03.06.2024 приблизно о 18.00 год., та раніше знайомий йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували за адресою: АДРЕСА_3 , разом з малознайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в них на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт з останнім, внаслідок чого у ОСОБА_8 та у ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб.
Далі, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розподіливши між собою ролі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на вбивство за попередньою змовою групою осіб, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_7 , у вищевказаний час, перебуваючи за вищевказаною адресою з мотивів особистих неприязних відносин, на ґрунті сварки з останнім, наблизились до нього, та, згідно відведених ролей, ОСОБА_8 почав наносити кулаком своєї руки 2-3 удари в область голови та обличчя потерпілого, від чого потерпілий впав на підлогу, далі ОСОБА_5 , згідно відведеної йому ролі, наблизившись до потерпілого, який лежав на підлозі обличчям догори, почав наносити не менше 3-4 ударів ногами в область голови, обличчя та тулуба потерпілого.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, згідно відведених їм ролей ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продовжили наносити не менше 3-4 ударів кожен, кулаками рук та ногами в область голови, обличчя та тулуба потерпілого, чим спричинили ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: набряку головного мозку, травматичного субархноїдального крововиливу, внутрішньочерепної травми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв'язку та призвели до настання смерті ОСОБА_7 .
Тобто, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
04.06.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київа, громадянина України, не одруженого, на утримані малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , на посаді водія, раніше не судимого, затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- Рапортом виклику на лінію «102» від 04.06.2024;
- Рапортом затримання від 04.06.2024;
- Протокол огляду місця події з фото таблицею від 04.06.2024;
- Протокол огляду трупа з фото таблицею від 04.06.2024;
- Лікарське свідоцтво про смерть від 04.06.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 04.06.2024;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_10 , від 04.06.2024;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 04.06.2024;
- Відомостями про судимість від 04.06.2024;
- Протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 04.06.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.06.2024;
- Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_13 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 04.06.2024;
- Повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 04.06.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
У поданому клопотанні слідчим зазначено, що тимьсамим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
На даний час встановлено наявність ризиків, що підозрюваний може вчинити дії передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виникла необхідність звернутись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того ОСОБА_5 служить в лавах ЗСУ, солдат військової частини НОМЕР_1 , що вказує на можливість останнього відправитись в зону ведення бойових дій, що унеможливіть його пошук та можливість з'являтись до органів досудового розслідування та суду, а також останній не має міцних соціальних зв'язків, будь яких родичів на території міста Дніпро чи Дніпропетровської області, так як останній мешкає в Житомирській області, все це в сукупності вказує на те, що нічого не заважає останньому, з метою уникнення кримінальної відповідальності і справедливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення перейти на нелегальне становище та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 було вручено дане клопотання з додатками, серед яких є протоколи допиту свідків, в яких вказані їхні анкетні відомості, та підозрюваному вони стали відомі (місце проживання, контактні дані). Враховуючи те, що підозрюваний достеменно знає місце проживання свідків та може здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу осіб, які надали показання, які підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може здійснювати тиск на свідків з метою зміни показів, знищення речових доказів, які органом досудового розслідування ще не виявлені та не досліджені а також перешкоджання слідству іншими шляхами. Окрім цього останньому інкриміновано вбивство за попередньою змовою групою осіб, а отже залишаючись на волі ОСОБА_5 може вступити в злочинну змову з другим підозрюваним ОСОБА_8 для уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу на наступне:
Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти ризикам переховування від органу досудового розслідування, впливу на свідків та потерпілих. З цієї ж позиції недостатнім є і застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, а тому, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, без можливості внесення застави.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ЧЧ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 03.06.2024 приблизно о 18.00 год., невстановлені особи, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , за попередньою змовою групою осіб, розприділили між собою ролі, після чого невідомі особи кулаками рук та ногами нанесли численні удари в обличчя та голову потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень, останній помер на місці, тобто умисно протиправно заподіяли смерть іншій людині (ЖЕО 16170 від 04.06.24).
Даний факт зареєстровано до ЖЄО ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за 16170 від 04.06.2024. В подальшому СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було зареєстровано даний факт до ЄРДР № 12024041650000871 від 04.06.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого п. 12 ч.2 ст.115 КК України.
04.06.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
04.06.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 12 ч.2 ст.115 КК України, що підтверджується: рапортом виклику на лінію «102» від 04.06.2024; рапортом затримання від 04.06.2024; протокол огляду місця події з фото таблицею від 04.06.2024; протокол огляду трупа з фото таблицею від 04.06.2024; лікарське свідоцтво про смерть від 04.06.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_10 , від 04.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 04.06.2024; відомостями про судимість від 04.06.2024; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 04.06.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.06.2024; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 04.06.2024.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд вважає встановленим наявність ризику переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. При цьому, суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 було вручено дане клопотання з додатками, серед яких є протоколи допиту свідків, в яких вказані їхні анкетні відомості, та підозрюваному вони стали відомі (місце проживання, контактні дані). Враховуючи те, що підозрюваний достеменно знає місце проживання свідків та може здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу осіб, які надали показання, які підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може здійснювати тиск на свідків з метою зміни показів, знищення речових доказів, які органом досудового розслідування ще не виявлені та не досліджені.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.
Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, у задоволенні клопотання захисника про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання старшого слідчого ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000871 від 04.06.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 02 серпня 2024 року.
У задоволенні клопотання захисника про застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали складений і оголошений об 11:25 годині 07.06.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1