Справа № 201/6428/24
Провадження № 1-кс/201/2246/2024
04 червня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №5 Дніпровського районного управляння поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650000819 від 26.05.2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4 ,
слідчий ОСОБА_6 ,
підозрюваний ОСОБА_5
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024041650000819 від 26.05.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Правобережною окружною прокуратурою м. Дніпра.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.05.2024, приблизно о 21:30 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 32, побачив потерпілу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка здійснювала купівлю товару у вказаному магазині, розраховуючись за придбаний товар за допомогою банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (з безконтактною технологією проведення платежів «PayPass»), яка належить потерпілій та на якій встановлений ліміт по оплаті без підтвердження PIN-коду, емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк».
Вказана картка в силу вимог ст. 1 Закону України "Про інформацію" №2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п. 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи коштів в Україні" № 2346 III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом.
Після чого, перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення офіційних документів з корисливих мотивів, а саме: банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та таємне викрадення грошових коштів з банківського рахунку, який прив'язаний до банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , які належать ОСОБА_7 .
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, ОСОБА_5 наблизився до потерпілої ОСОБА_7 та витягнув з правої кишені одягненої на ній куртки банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій та на якій встановлений ліміт по оплаті без підтвердження PIN-коду, емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк».
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися у викраденні офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ з 05 год. 30 хв. 14.05.2024 строком на 90 діб.
Так, 21.05.2024, приблизно об 11:24 годині, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 та зареєстрована на ім'я потерпілої, має безконтактну технологію оплати «PayPass», не володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер платіжної карти (пін-код), встановлений на останню для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з її використанням, без дозволу держателя спеціального платіжного засобу або уповноваженої особи, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, зайшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де придбав товар на суму 10,20 грн. та 53,10 грн., розрахувавшись за них через POS-термінал банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за допомогою безконтактної технології оплати «PayPass».
Далі, ОСОБА_5 , розуміючи, що його злочинні дії залишились непоміченими для оточуючих, продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, 21.05.2024 о 11:27 годині зайшов до приміщення магазину «Смачний простір», який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 32, де придбав товар на суму 63,30 грн., розрахувавшись за нього через POS-термінал банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за допомогою безконтактної технології оплати «PayPass».
Далі, ОСОБА_5 , розуміючи, що його злочинні дії залишились непоміченими для оточуючих, продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, 22.05.2024 о 10:04 годині зайшов до приміщення магазину «MyPhone», який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 45, де придбав товар на суму 890 грн., розрахувавшись за нього через POS-термінал банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за допомогою безконтактної технології оплати «PayPass».
Далі, ОСОБА_5 , розуміючи, що його злочинні дії залишились непоміченими для оточуючих, продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, 22.05.2024 о 10:44 годині зайшов до приміщення ломбарду «Кредитка», який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 12, де придбав товар на загальну суму 2283 грн., розрахувавшись за нього через POS-термінал банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за допомогою безконтактної технології оплати «PayPass».
Далі, ОСОБА_5 , розуміючи, що його злочинні дії залишились непоміченими для оточуючих, продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, 22.05.2024 о 10:57 годині зайшов до приміщення магазину «ПРОД МАРКЕТ», який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 12, де придбав товар на суму 21 грн., розрахувавшись за нього через POS-термінал банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за допомогою безконтактної технології оплати «PayPass».
Далі, ОСОБА_5 , розуміючи, що його злочинні дії залишились непоміченими для оточуючих, продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, 22.05.2024 об 11:58 годині зайшов до приміщення магазину «Пивовар», який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 13, де придбав товар на суму 75,80 грн., розрахувавшись за нього через POS-термінал банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за допомогою безконтактної технології оплати «PayPass». Таким чином, ОСОБА_5 своїми злочинними діями спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3396,4 грн. Умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
30.05.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка, Донецька область, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- Рапорт поліцейського від 25.05.2024;
- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.05.2024;
- Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 28.05.2024;
- Протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_7 від 28.05.2024;
- Протоколами зняття показань з технічних засобів від 28.05.2024;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 28.05.2024;
- Протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_8 від 28.05.2024;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.05.2024;
- Протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_9 від 28.05.2024;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.05.2024;
- Протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_10 від 28.05.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.05.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.05.2024;
- Протоколом огляду від 29.05.2024.
- Відомостями про судимість ОСОБА_5 ;
- Повідомленням про підозру ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
У поданому клопотанні слідчим зазначено, що на даний час встановлено наявність ризиків, що підозрюваний може вчинити дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виникла необхідність звернутись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст.12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Тобто, суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також ризики підтверджуються відсутністю у ОСОБА_5 офіційного джерела доходів, міцних соціальних зв'язків, відсутністю дітей чи батьків на утриманні, відсутності постійного місця мешкання, що може підштовхнути підозрюваного до спроб - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на потерпілу чи свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_5 було вручено дане клопотання з додатками, серед яких є протоколи допиту потерплої, свідків, в яких вказані їхні анкетні відомості, та підозрюваному вони стали відомі (місце проживання, контактні дані). Враховуючи те, що підозрюваний достеменно знає місце проживання потерпілої та свідків та - може здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу осіб, які надали показання, які підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення; - вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, а саме: 01.11.2023 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75,76 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік, однак належних висновків для себе не зробив і на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого, корисливого злочину.
З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
До того ж, сторона обвинувачення звертає увагу на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу підозрюваному. Тоді як стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 не потребує додаткового нагляду, останній офіційно не працевлаштований, не навчається та не проходить службу.
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу на наступне:
Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти ризикам переховування від органу досудового розслідування, впливу на свідків та потерпілих. З цієї ж позиції недостатнім є і застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому, слідчий просить Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання та просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024041650000819 від 26.05.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
30.05.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, що підтверджується: рапортом поліцейського від 25.05.2024; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.05.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 28.05.2024; протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_7 від 28.05.2024; протоколами зняття показань з технічних засобів від 28.05.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 28.05.2024; протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_8 від 28.05.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.05.2024; протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_9 від 28.05.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.05.2024; протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками з ОСОБА_10 від 28.05.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.05.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.05.2024; протоколом огляду від 29.05.2024. відомостями про судимість ОСОБА_5 .
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд вважає встановленим наявність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України), оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому злочину. Також, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, раніше судимий.
Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також встановлено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Вказані особи судом не допитані, їх судові висновки за експертизами судом не досліджені. Підозрюваним може чинитись тиск на свідків щодо зміни показів в суді, примушування та залякування свідків, експертів.
Також встановлено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, а саме: 01.11.2023 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75,76 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік, однак належних висновків для себе не зробив і на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого, корисливого злочину. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення, враховуючи те, що він офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу, підозрюється у вчиненні корисливого злочину. Тому, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може вчинити інші, у тому числі корисливі, злочини, а тому, існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
Інші ризики в судовому засіданні прокурором не доведені.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, раніше судимий, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.
Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов'язків.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №5 Дніпровського районного управляння поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650000819 від 26.05.2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 серпня 2024 року включно.
Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення вказаної застави та звільнення підозрюваного з-під варти покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: за першим викликом з'являтися до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Дніпра, без дозволу слідчого, прокурора або суду; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складений і оголошений о 15:25 годині 07 червня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1