Справа № 438/1361/19 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Провадження № 22-ц/811/3675/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
27 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Лук'янович А.П.
з участю: ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , її представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 листопада 2023 року, -
у листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Бориславська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у володінні частиною житлового будинку.
В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про зміну предмета позову, покликаються на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка становить 27/50 частки будинку, а власником квартири АДРЕСА_2 , яка становить 23/50 частки будинку, є ОСОБА_3 . Стверджують, що у 2000 році ОСОБА_3 самочинно, без дотримання містобудівних умов та обмежень, за відсутності згоди співвласників та дозволу на виконання будівельних робіт, з порушенням будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил, прибудувала до своєї дерев'яної частини будинку двоповерхову цегляну прибудову, яка перебуває в незадовільному технічному стані. Зазначають, що внаслідок здійснення самочинної прибудови зруйновано дах у житловому будинку та частину горища, оскільки через неякісно проведені будівельні роботи утворилися отвори на даху та горищі будинку, через які на горище потрапляють дощові та талі води, а зимою залітає сніг, чим чиняться перешкоди у користуванні приміщеннями квартири, які знаходяться на мансарді. Вказують, що через самочинну забудову порушено вентиляцію під будинком, внаслідок чого грибок зруйнував підлогу в квартирі відповідача та руйнує підлогу в їхній квартирі. Крім того, відповідач замурувала газову трубу в стіну, що порушує вимоги техніки безпеки. Вважають, що через неправомірні дії відповідача порушуються їхні майнові права, оскільки знищується їхня приватна власність, а будучи власниками 27/50 частин будинку, вони не можуть належно ним користуватися. Звертають увагу, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Наголошують, що при реконструкції, будівництві прибудов чи надбудов в сейсмічно небезпечних районах необхідно дотримуватися забезпечення сейсмостійкості усієї будівлі в цілому з обов'язковим складанням паспорта про технічний стан і клас сейсмостійкості, однак проведена цегляна прибудова примикає до частини існуючого дерев'яного житлового будинку та безпосередньо до частини квартири АДРЕСА_3 , внаслідок чого виникають додаткові навантаження від проведеної реконструкції на грунт існуючого дерев'яного будинку. Крім того, на рівні перекриття цегляної прибудови до квартири АДРЕСА_3 не встановлений антисейсмічний пояс з монолітного залізобетону.
З наведених підстав просять:
- усунути перешкоди у користуванні частиною житлового будинку, а саме: квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 провести за рахунок власних коштів капітальний ремонт квартири АДРЕСА_2 ;
- усунути перешкоди у користуванні частиною житлового будинку, а саме: квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди (недоліки) при зведенні цегляної прибудови до квартири АДРЕСА_3 , а саме: демонтувати частину конструкції даху, що розташовані над цегляною стіною розміром 5,44 м.; демонтувати зовнішню цегляну стіну розміром 5,44 м., частину фундаменту розміром 5,44 м., частину зовнішніх цегляних стін та фундаменту прибудови з однієї сторони на 0,480 м., з другої на 0,61 м. з приведенням довжину стін до розміру 6,0 м.; влаштувати фундамент та зовнішню цегляну стіну довжиною 5,4 м. з перев'язкою з зовнішніми стінами довжиною 6,0 м.; влаштувати антисейсмічний пояс з монолітного залізобетону на рівні перекриття по периметру прибудови; влаштувати стрижневі випуска з кладки в залізобетонний пояс, а також із пояса в кладки та влаштування кріплень мауерлата і фронтонів; виконати монтаж частини конструкцій даху; облаштувати підвальні приміщення вентиляцією та дренажем, провести якісне перекриття даху та зобов'язати закрити всі отвори, що утворилися від неув'язки та зазорів між цегляними стінами самочинної прибудови та даховим покриттям.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 20 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Бориславська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у володінні частиною житлового будинку відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги поданий архівний витяг з рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 18 березня 1999 року № 122 «Про дозвіл громадянам міста на будівництво господарських споруд, гаражів, проведення прибудов, влаштування кладової, переобладнання літньої кухні під житловий будинок, використання за призначенням гаражів, веранд, прибудов», щодо надання в тому числі дозволу на прибудову до квартири відповідача та містить перелік дій, які вона повинна вчинити після надання їй дозволу на прибудову. Зазначає, що при зведенні прибудови порушені державні будівельні норми, оскільки не встановлений антисейсмічний пояс з монолітного залізобетону на рівні перекриття цегляної прибудови до частини квартири АДРЕСА_2 та не забезпечено потрібну сейсмостійкість квартири. Вважає, що цегляна прибудова знаходиться в незавершеному стані, а її розміри не відповідають рішенню виконкому Бориславської міської ради Львівської області від 17 червня 1999 року № 293, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на здійснення прибудови. Вказує, що цегляна прибудова примикає до частини існуючого двоквартирного житлового будинку та безпосередньо до частини квартири АДРЕСА_3 , внаслідок чого виникають додаткові навантаження на основи будинку в цілому. Звертає увагу, що прибудова збудована з істотними порушеннями державних будівельних норм і правил, відтак вона є самочинною, що є підставою для її знесення. Крім того, без проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_2 , що належить відповідачці подальша експлуатація елементів квартири неможлива. Наголошує, що позивачі неодноразово зверталися до органів, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль з проханням здійснити перевірку самочинного будівництва, здійсненого відповідачкою, однак такі звернення залишилися без розгляду. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів істотного відхилення відповідача від погоджених рішенням виконкому Бориславської міської ради Львівської області № 293 від 17 червня 1999 року розмірів прибудови до квартири АДРЕСА_2 та/або істотного порушення відповідачем будівельних норм і правил при здійсненні прибудови.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.
За ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначеними нормами закону закріплено принцип непорушності права приватної власності, в тому числі спільної часткової та сумісної, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника (в тому числі частини майна) володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику майна чи його частини право вимагати усунення будь-яких порушень його права, зокрема, права користування.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85172056 від 17 квітня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 належить право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85172063 від 17 квітня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_5 належить право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим 05 лютого 1999 року державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Дякон Г.І., зареєстрованим в реєстрі за № 30, ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 20 травня 1999 року №224 «Про зняття з балансу державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 3» приватизованих будинків та прибудинкових земельних ділянок» дозволено державному комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційній конторі № 3» зняти з балансу будинки та прибудинкові земельні ділянки згідно з додатком.
В додатку до рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 20 травня 1999 року № 224 міститься Перелік приватизованих будинків разом з прибудинковими ділянками, які знімаються з балансу, згідно з яким будинок АДРЕСА_4 із загальною кількістю квартир - 2 та прибудинковою територією, площею 1220 кв.м. знято з балансу «Житлово-експлуатаційній конторі № 3».
У лютому 1999 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про надання дозволу на прибудову до її квартири коридору і кладової.
Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 18 березня 1999 року №122 «Про дозвіл громадянам міста на будівництво господарських споруд, гаражів, проведення прибудов, влаштування кладової, переобладнання літньої кухні під житловий будинок, використання за призначенням гаражів, веранд, прибудов» дозволено ОСОБА_3 , що проживає по АДРЕСА_5 , прибудувати до власної квартири коридор та кладову загальним розміром 6,0 х 4,5 м.
Зобов'язано ОСОБА_3 виготовити технічну документацію на проведення прибудови, влаштування кладової не пізніше 2-х місяців з дня прийняття рішення виконкому. Після проведення прибудови, влаштування кладової здати їх в державній приймальній комісії.
Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 17 червня 1999 року № 293 «Про внесення змін в рішення виконкому № 359 від 23.07.98 р., рішення виконкому № 180 від 22.04.98 р., рішення виконкому від 01.04.93 р. № 139, від 18.03.99 р. № 122» внесено зміни в п. 5 рішення виконкому № 122 від 18.03.99 р, виклавши його в такій редакції: «прибудувати до власної квартири коридор та кладову загальним розміром 6,0 х 5,4 м.».
26 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту ДАБІ у Львівській області зі скаргою, в якій зазначили, що ОСОБА_6 самочинно, без отримання будівельного паспорта, без дозволу на виконання будівельних робіт, з істотним порушенням будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил здійснила прибудову до квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим просили організувати проведення позапланової перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивачі неодноразово зверталися до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області із зверненнями щодо проведення перевірки дотримання відповідачем вимог містобудівного законодавства.
Згідно з листом Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1013/2-137-19 від 16 липня 2019 року провести перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 у повному обсязі не виявилося можливим у зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 .
07 червня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Бориславської міської ради Львівської області із зверненням щодо організації проведення позапланової перевірки щодо порушення ОСОБА_3 державних будівельних норм з приводу самочинного будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_2 .
Листом Бориславської міської ради Львівської області від 21 червня 2022 року № С-1506 рекомендовано заявникам звернутися до Державної інспекції архітектури та містобудування України, оскільки у Бориславській міській територіальній громаді не створено виконавчого органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з листом Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5141/02/13-22 від 14 липня 2022 року державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом, однак під час дії воєнного стану підстав для здійснення планових та позапланових перевірок на об'єктах будівництва не вбачається.
Згідно з висновком експерта № 21/22, складеним 11 лютого 2022 року судовим експертом ОСОБА_7 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, встановити які причини ушкодження грибком підвалу у квартирі АДРЕСА_1 не надається можливим встановити чи впливає негативний стан конструктивних елементів, ушкоджених грибком, у сусідньому суміжному підвалі квартири АДРЕСА_3 на стан підвалу та ванної кімнати, а також житлової кімнати у квартирі АДРЕСА_1 , не надається можливим.
Крім того, експертом встановлені порушення Державних будівельних норм, допущені ОСОБА_3 при здійсненні прибудови до частини будинку АДРЕСА_4 , які полягають у тому, що не встановлений антисейсмічний пояс з монолітного залізобетону на рівні перекриття цегляної прибудови до частини квартири АДРЕСА_2 та не забезпечено потрібну сейсмологічність квартири АДРЕСА_2 . Для усунення недоліків, допущених при зведенні прибудови, необхідно провести наступні будівельні роботи: демонтувати частину конструкцій даху, що розташовані над цегляною стіною розміром 5,44 м.; демонтувати зовнішню цегляну стіну розміром 5,44 м., частину фундаменту розміром 5,44 м., частину зовнішніх цегляних стін та фундаменту прибудови з однієї сторони на 0,480 м., з другої на 0,61 м. з приведенням довжин зовнішніх стін до розміру 6,0 м.; влаштувати фундамент та зовнішню цегляну стіну довжиною 5,4 м. з перев'язкою з зовнішніми стінами довжиною 6,0 м.; влаштувати антисейсмічний пояс з монолітного залізобетону на рівні перекриття по периметру прибудови; влаштувати стрижневі випуска з кладки в залізобетонний пояс, а також із пояса в кладку та влаштування кріплень мауерлата і фронтонів; виконати монтаж частини конструкцій даху.
Надаючи відповідь на запитання, чи відповідають розміри прибудови до квартири АДРЕСА_2 рішенню виконкому Бориславської міської ради Львівської області № 293 від 17 червня 1999 року, експерт зазначив невідповідність розмірів прибудови розмірам, зазначеним у вищезазначеному рішенню виконкому Бориславської міської ради Львівської області, оскільки згідно з рішенням виконкому № 293 від 17 червня 1999 року розміри прибудови повинні бути 6,0 м. х 5,4 м., а згідно з проведеними обмірами такі становлять 6,48 м. х 5,44 м.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 покликаються на те, що внаслідок незадовільного стану квартири АДРЕСА_2 та здійсненням прибудови до неї порушується їхнє право користування квартирою АДРЕСА_1 , яка через утримання відповідачкою квартири АДРЕСА_3 у неналежному незадовільному стані, уражається грибком, зазнає руйнування через неякісно проведені будівельні роботи.
Згідно з роз'ясненнями п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 725/5551/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Оскільки висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи не встановлено негативного впливу конструктивних елементів та стану квартири АДРЕСА_4 на стан квартири АДРЕСА_1 , що полягає у знищенні, пошкодженні майна та пораженні грибком стін, а в матеріалах справи відсутні докази, які б в сукупності спростовували висновок експерта та підтверджували наявність такого негативного впливу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача провести за рахунок власних коштів капітальний ремонт квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, вважаючи порушеним своє право на користування квартирою, позивачі просили усунути перешкоди шляхом зобов'язання ОСОБА_3 здійснити перебудову здійсненого нею будівництва відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Однак, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що прибудову до квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 здійснила на підставі рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 18 березня 1999 року №122 «Про дозвіл громадянам міста на будівництво господарських споруд, гаражів, проведення прибудов, влаштування кладової, переобладнання літньої кухні під житловий будинок, використання за призначенням гаражів, веранд, прибудов» зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 17 червня 1999 року № 293, відтак, відповідач отримала дозвіл на здійснення відповідних будівельних робіт.
При цьому, здійснення прибудови до квартири АДРЕСА_2 вимагало погодженої у встановленому законом порядку технічної документації, однак, в матеріалах справи така технічна документація відсутня.
Відтак, отримавши дозвіл на здійснення прибудови до власної квартири коридору та кладової, ОСОБА_3 не виконала обов'язок, покладений на неї рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 18 березня 1999 року №122 «Про дозвіл громадянам міста на будівництво господарських споруд, гаражів, проведення прибудов, влаштування кладової, переобладнання літньої кухні під житловий будинок, використання за призначенням гаражів, веранд, прибудов», щодо виготовлення технічної документації на проведення прибудови.
Розміри здійсненої прибудови до квартири АДРЕСА_2 не відповідають розмірам, визначеним рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 17 червня 1999 року №293 в частині 0,48 м. х 0,04 м., що є незначним відхиленням, а зазначені недоліки, за відсутності технічної документації на проведення прибудови, не свідчать про істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Водночас, припис в порядку статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про усунення порушень будівельних норм і правил щодо ОСОБА_8 органом, уповноваженим на здійснення архітектурно-будівельного контролю, не виносився, тому відсутні підстави вважати, що недоліки, допущені при здійсненні прибудови до квартири АДРЕСА_2 , є істотними порушеннями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Частиною 1 статті 376 ЦК України закріплено загальні підстави для визнання будівництва самочинним.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Слід зазначити, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 грунтуються на висновку судового експерта №21/22, складеному 11 лютого 2022 року, який вказав на порушення ДБН, допущені ОСОБА_3 при здійсненні прибудови, а також вказав на необхідність проведення будівельних робіт для усунення цих недоліків, зазначивши у висновку, які будівельні роботи необхідно провести, які і є змістом позовних вимог.
Позивачі просять зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди (недоліки) при зведенні цегляної прибудови до квартири АДРЕСА_3 , а саме: демонтувати частину конструкції даху, що розташовані над цегляною стіною розміром 5,44 м.; демонтувати зовнішню цегляну стіну розміром 5,44 м., частину фундаменту розміром 5,44 м., частину зовнішніх цегляних стін та фундаменту прибудови з однієї сторони на 0,480 м., з другої на 0,61 м. з приведенням довжину стін до розміру 6,0 м.; влаштувати фундамент та зовнішню цегляну стіну довжиною 5,4 м. з перев'язкою з зовнішніми стінами довжиною 6,0 м.; влаштувати антисейсмічний пояс з монолітного залізобетону на рівні перекриття по периметру прибудови; влаштувати стрижневі випуска з кладки в залізобетонний пояс, а також із пояса в кладки та влаштування кріплень мауерлата і фронтонів; виконати монтаж частини конструкцій даху; облаштувати підвальні приміщення вентиляцією та дренажем, провести якісне перекриття даху та зобов'язати закрити всі отвори, що утворилися від неув'язки та зазорів між цегляними стінами самочинної прибудови та даховим покриттям.
Однак, такі вимоги позивачів є загальними, неконкретизованими, не містять точного визначення способу їх виконання.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок прибудови до квартири АДРЕСА_2 , здійсненої відповідачем, руйнується їхнє майно у зв'язку з пораженням грибком стін та підлоги, є безпідставними, оскільки матеріалами справи, зокрема і висновком експерта, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між утворенням грибка в належній позивачам на праві спільної часткової власності квартирі АДРЕСА_1 та станом квартири АДРЕСА_2 , в тому числі і у зв'язку зі здійсненням прибудови.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 листопада 2023 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06.06.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк