Справа № 462/1383/24 Головуючий у 1 інстанції: Пилип'юк Г. М.
Провадження № 22-ц/811/781/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
06 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року, -
у лютому 2024 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвалу суду оскаржило Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що позовна заява подається до суду у письмовій формі та підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Зазначає, що заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Вказує, що підставою для повернення позовної зави стало те, що до позовної заяви додано її копії для інших учасників справи, які містять відсканований підпис представника позивача, а не власноручно ним підписані, однак статтею 185 ЦПК України не передбачено такої підстави для повернення позовної заяви. Вважає, що повернення позовної заяви з підстав, які не передбачені цивільним процесуальним законодавством є надмірним формалізмом. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року та ухвалено розглядати справу без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 06 червня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 27 травня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 06 червня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повертаючи позовну заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», суд першої інстанції виходив з того, що примірники позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи містять лише відскановану копію підпису представника позивача, тому не можуть вважатися підписаними належним чином у розумінні ч. 2 ст. 175 ЦПК України, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 2 ст. 175 ЦПК України).
Частиною 1 статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Пред'являючи позов, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» за допомогою засобів поштового зв'язку надіслало на адресу суду позовну заяву з вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява власноручно підписана представником Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - Гусєвим П.В. (а.с. 3).
Відтак, позовна заява подана у письмовій формі юридичною особою, містить власноручний підпис уповноваженого представника юридичної особи, який є підтвердженням волевиявлення позивача на настання відповідних правових наслідків за позовом на час ініціювання судового розгляду.
В додатках до позовної заяви зазначено, що до неї додається, в тому числі, і копія позовної заяви з додатками для відповідача.
Копії позовної заяви для відповідача та третьої особи виготовлені шляхом механічного копіювання позовної заяви, що містить власноручний підпис представника позивача, а відтак є її точними ксерокопіями, які містять відтворення зображення підпису представника позивача.
Разом з тим, цивільне процесуальне законодавство вимагає скріплення власноручним підписом учасника справи саме документів, поданих у паперовій формі, а не їх копій.
Враховуючи те, що процесуальний документ, яким є позовна заява, містить власноручний підпис представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 06.06.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк