Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
06 червня 2024 року № 520/27012/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (ЄДРПОУ 24980799) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд
визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за травень 2022 року;
зобов'язати Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за травень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала на військовій службі, тоді як відповідачем протиправно не включено її до списку осіб, що входять до переліку осіб, зазначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та до наказів про виплату додаткової винагороди.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що виплата додаткової винагороди не проводиться особам, які самовільно залишили військову частину. оскільки позивачка у період з 30.04.2022 по 10(13).05.2022 вважалась такою, що самовільно залишила військову частину відповідач діяв в межах норм чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу на посаді офіцера-психолога батальйону матеріально-технічного забезпечення Університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відповідно до Постанови КМ України від 28.02.2022 року №168 за період лютий 2022 року - травень 2022 року та відомостей на виплату позивачці нараховано та виплачено вказану винагороду в наступних розмірах:30 тис. грн. за місяць); за період 01.03.2022 - 25.03.2022 року нараховано 24193,55 грн. (з розрахунку 30 тис. грн. за місяць); за період 01.03.2022 - 25.03.2022 року нараховано 56451,61 грн. (з розрахунку 70 тис. грн. за місяць (доплата до 100 тис. грн. на місяць як такій що перебувала на лікуванні після отримання поранення (контузії, травми, каліцтва)); за період 26.03.2022 - 31.03.2022 року нараховано 5806,46 грн. (з розрахунку 30 тис. грн. за місяць); в липні 2023 року нарахована та виплачена винагорода відповідно до Постанови КМ України від 28.02.2022 року №168 за квітень 2022 року (29 діб) у сумі 29000,00 грн.
Відповідно до витягу з наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 30.03.2022 № 83 позивач вибула у відпустку на 30 календарних днів з 31 березня по 29 квітня 2022 року
Згідно наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 30.04.2022 року №115 лейтенанта ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину (університет) з 30.04.2022 року знято з усіх видів забезпечення.
Згідно наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 10.05.2022 року №126 лейтенанта ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину (університет), вважати такою, що перебуває у розпорядженні начальника університету з 10.05.2022 року.
Згідно наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 13.05.2022 року №129 лейтенанта ОСОБА_1 вважати такою, що 13 травня 2022 року прибула до університету та з 13 травня зарахована на всі види забезпечення.
В період з 30.04.2022 року по 12.05.2022 року з урахуванням наказів начальника ХНУПС (по стройовій частині) від 30.04.2022 року №115 та від 13.05.2022 року №129) позивачці винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 не виплачувалась як такій, що з 30.04.2022 року самовільно залишила військову частину (університет) і відповідно до пункту 2.9. Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України від 26.05.2014 року №333, вважалася тимчасово відсутньою по 13.05.2022 рік.
Наказом начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 17.05.2022 № 133 (по стройовій частині) лейтенант ОСОБА_1 , яка перебуває у розпорядженні начальника ХНУПС, колишнього офіцера-психолога батальйону матеріально-технічного забезпечення Харківського національного університету Повітряних Сил, призначеної наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил (по особовому складу) від 15 травня 2022 року № 26 на посаду заступника командира роти з морально- психологічного забезпечення роти зв'язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , вважати що 17 травня 2022 року справи та посаду здала з університетом розрахувалась і вибула до нового місця служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 17 травня 2022 року виключити зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення. У наказі також зазначено, що позивач щорічну основну відпустку за 2022 рік не використала. Грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік не отримала; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не отримувала; виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 13 по 17 травня 2022 року.
Перевіряючи оскаржувані дії відповідача в частині невиплати у травні 2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану” на відповідність положення ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступе.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кібер захисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався у подальшому.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз наведених вище норм, дає підстави для висновку, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини
Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 (застосувалось до 01.06.2022) та Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29 (далі Окреме доручення) (застосовується після 01.06.2023).
Абзацами 5 пункту 10 рішенням Міністра оборони України доведеного телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 10000 або 30000 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирство), оголошеного наказом командира.
Приписами п.2.9 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом МО від 26.05.2014 № 333 ( у ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки, в т.ч.: осіб, які самовільно залишили військові частини або місце служби, та тих, що не з'явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров'я тривалістю понад три доби, - тільки після з'ясування причин залишення ними (неповернення) військової частини та порушення кримінальної справи, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення військової частини. Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються у штабі військової частини у книзі обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу в окремому розділі. Військовослужбовці строкової військової служби, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення. Підставою для виключення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, зі списків особового складу наказами по стройовій частині є повідомлення органів досудового розслідування, прокуратури, суду. Персональний облік військовослужбовців строкової військової служби, які самовільно залишили військові частини та виключені зі списків особового складу частини, ведеться в районному (об'єднаному, міському) комісаріаті на основі витягу з наказу командира військової частини та облікових документів.
З урахуванням вказаної норми та приписів ч.2 ст.407 КК України слід дійти висновку, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) -залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира), в тому числі з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб
З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 30.04.2022 року №115 лейтенанта ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину (університет) з 30.04.2022 року знято з усіх видів забезпечення; згідно наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 10.05.2022 року №126 лейтенанта ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину (університет), вважати такою, що перебуває у розпорядженні начальника університету з 10.05.2022 року; згідно наказу начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба від 13.05.2022 року №129 лейтенанта ОСОБА_1 вважати такою, що 13 травня 2022 року прибула до університету та з 13 травня зарахована на всі види забезпечення.
Отже, в період з 30.04 2022 року по 13.05.2022 року позивач вважалась такою, яка самовільно залишила місце служби. Доказів наявності поважних причин нез'явлення вчасно на службу (як то хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо тощо) матеріали справи не містять.
Щодо доводів апелянта про те, що рішення МО від 25.03.2022 № 248/1298, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, так як таке не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки, можливість на період дії воєнного стану встановлення виплат грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу за окремим рішенням Міністра оборони України прямо передбачена пунктом 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197.
Вирішуючи спір по суті, суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 210 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 139, 143, 242, 246,255,260-263, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України. Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Зоркіна