Номер провадження: 22-ц/813/632/24
Справа № 2-5418/2008
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
03.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чеботар А.Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 ,
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення, в обґрунтування якого вказала, що над належною їй квартирою розташоване приміщення горища, площею 499 кв.м. Зазначила, що вказане горище використовується лише нею та за рахунок власних коштів там здійснений ремонт в тому числі його переобладнання.
Співвласники горища, яке є спільною сумісною власністю мешканців будинку по АДРЕСА_1 , не заперечують проти передачі у власність приміщення горища позивачу, однак правовий механізм передачі такого майна у власність одного з мешканців будинку відсутній.
Позивач просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення горища, площею 499 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 .
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 22 листопада 2008 року задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на приміщення горища площею 499 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, як співвласники приміщення горища, розташованого у житловому будинку АДРЕСА_1 , не заперечують проти передачі частини приміщення горища площею 499 кв.м, у власність позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грецька 45» у червні 2018 року звернулись до суду з апеляційною скаргою, у якій просили поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2018 року поновлено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька 45» строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2008 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2008 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-банк» задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та постанову про вирішення спору по суті, Верховний Суд зазначив, що поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2008 року, апеляційний суд вказав лише на необхідність його поновлення у зв'язку з тим, що заявники не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Суд не навів будь-яких обґрунтованих мотивів поновлення строку на апеляційне оскарження, хоча норми процесуального права не містять виключень щодо обов'язку подання обґрунтованого клопотання про його поновлення, у тому числі для осіб, які не брали участі у розгляді справи. Крім того, вказане клопотання повинне бути підтверджене належними та допустимими доказами. Апеляційний суд в порушення наведених вище вимог цивільного процесуального закону поновив пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (10 років) без наведення відповідних мотивів, чим порушив принцип правової визначеності, відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі наявні обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане клопотання підлягає або не підлягає задоволенню. Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2008 року відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСББ «Грецька-45» не навели поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не обґрунтували і не підтвердили належними доказами, коли та за яких обставин їм стало відомо про ухвалення Приморським районним судом м. Одеси оскаржуваного рішення суду. Сам по собі факт подання апеляційної скарги після спливу десяти років з часу ухвалення судового рішення, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для його поновлення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 03.11.2021 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відмовив. Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнив частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у частині відмови у відкритті апеляційного провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 скасував, справу у цій частині направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначають, що у приміщенні багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 розташовані інженерні мережі загального користування: трубопровід системи центрального опалення, фанові труби каналізації, димові та вентиляційні канали.
В матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, що підтверджують знаходження приміщення горища в аварійному стані та будь-які документи, що підтверджують здійснення ремонтних робіт на горищі громадянкою ОСОБА_1 . Висновок суду першої інстанції в рішенні про те, що деякі співвласники багатоквартирного будинку дали згоду на передачу приміщення горища у власність позивачки вважає необґрунтованим, оскільки, згода кількох співвласників і проведення ремонту у приміщенні горища не є підставою для визнання права власності на приміщення горища за одним із співвласників багатоквартирного будинку.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 14.02.2022 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 року в даній справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач повідомлена у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Представник позивача судову повістку отримав 25.03.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Відповідач ОСОБА_5 , який приймав участь у судовому засіданні, послався на розсуд суду.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні, апеляційну скаргу просив задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 03.06.2024 року залучив акціонерне товариство «Сенс Банк» до участі у справі № 2-5418/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 389 ЦПК України після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами та несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Отже акціонерне товариство «Сенс Банк» після відкриття ухвалою Верховного Суду від 11.09.2020 року провадження у справі, користується процесуальними правами та несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, після направлення справи Верховним Судом постановою від 25.11.2020 року на новий розгляд до суду першої інстанції акціонерне товариство «Сенс Банк» неодноразово надавало письмові пояснення, клопотання, звернення тощо, тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи.
Акціонерне товариство «Сенс Банк» про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, судову повістку отримало в особистому кабінеті Електронного суду 25.03.2024 року, що підтверджується довідкою.
03.06.2024 року від представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 03.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи у зв'язку з наступним.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Як вже зазначалось Акціонерне товариство «Сенс Банк» про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, судову повістку отримало 25.03.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
У клопотанні про відкладення розгляду справи представником акціонерного товариства «Сенс Банк» не наведено підстав для відкладення розгляду справи та неможливість проведення судового засідання за відсутності представника акціонерного товариства «Сенс Банк».
Враховуючи викладене, належне повідомлення акціонерного товариства «Сенс Банк», відсутність обґрунтувань у клопотанні про відкладення розгляду справи, враховуючи, що апеляційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, судом розгляд справи неодноразово відкладався, Акціонерне товариство «Сенс Банк» про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, мала можливість реалізувати права, передбачені ст. 43 ЦПК України, тому колегія суддів вважала за необхідне у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 03.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучив до матеріалів справи копію вступної та резолютивної частини постанови Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року (справа № 2-9436/2007), з огляду на те, що сторони у справі під час апеляційного перегляду посилались на обставини справи № 2-9436/2007 предметом якої є визнання права власності на горище, розташоване в будинку АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині оскарження ОСОБА_7 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року підлягає закриттю, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї осіб.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зазначено, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).
Апеляційний суд, розглядаючи подану скаржниками апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року, з'ясовує питання чи було безпосередньо встановлено, змінено, обмежено або припинено права та обов'язки скаржника.
В апеляційній скарзі, зокрема ОСОБА_7 посилається на те, що у травні 2018 року мешканці та власники квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 випадково дізнались про існування оскаржуваного рішення. Зазначає, що участі у справі в Приморському районному суді м. Одеси не приймали та не наділяли повноваженнями представників для участі у справі. У приміщенні горища багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 розташовані інженерні мережі загального користування: трубопровід системи центрального опалення, фанові труби каналізації, димові та вентиляційні канали, доступ до яких у зв'язку з прийняттям вказаного рішення обмежено. В матеріалах справи відсутні докази знаходження горища в аварійному стані та докази на підтвердження здійснення робіт на горищі ОСОБА_1 .
Судами у справі № 2-9436/2007 встановлено, що на підставі договору дарування від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_7 є власником 278/1000 частин квартири АДРЕСА_3 , вказані обставини не заперечуються сторонами та відповідно до положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доведенню.
Обставини набуття ОСОБА_7 права власності на 278/1000 частин квартири АДРЕСА_3 представником скаржників у судовому засіданні в апеляційному суді не заперечувались
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до положень статті 369 ЦК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Отже ОСОБА_7 на час ухвалення оскарженого рішення співвласником майна, що є у спільній сумісній власності власників квартир у будинку буд. АДРЕСА_1 не був, а лише у 2016 році набув право власності на 278/1000 частин квартири АДРЕСА_3 , суд першої інстанції у рішенні від 22 листопада 2008 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_7 не вирішував.
Також апеляційний суд зазначає, що у січні 2024 року від АТ «Сенс Банк» надійшла заява, в якій останнє, зокрема просило суд закрити провадження у справі, посилаючись на обставини встановлені у справі № 2-9436/2007 та на порушення принципу правової визначеності.
Враховуючи встановлені обставини, а також доводи заяви АТ «Сенс Банк» про закриття провадження у справі, апеляційний суд зауважує, що вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулась із апеляційною скаргою - ОСОБА_7 , то клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню частково, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає закриттю в частині оскарження ОСОБА_7 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст. 260 ЦПК України, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Клопотання акціонерного товариства «Сенс Банк» про закриття провадження задовольнити частково.
Апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нежиле приміщення, за апеляційною скаргою в частині ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2008 року, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко