Справа № 22 Ц- 451/ 2007р.
21 березня 2007p. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Галущенка О.І.
Колосовського С.Ю.
при секретарі: Варміш О.С.
за участю:
представника
позивача - Нічого О.П.
відповідачки - ОСОБА_1
її представника- ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12. 2006 р. у справі за
позовом
Кредитної спілки "Істок"( далі- Кредитна спілка) до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення збитків,
встановила:
26.09. 2006 р. Кредитна спілка звернулась з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення збитків.
Позивач зазначав, що 06.04.2005 р. уклав з відповідачкою договір про надання останній кредиту на суму 190722 грн. строком до 15.10.2007 р. під 20% річних..
Відповідно до пункту 2.6 умов кредитного договору 185000 грн. кредитор перерахував на рахунок ТОВ «Істок- 2001 » згідно договору про інвестування будівництва житла для відповідачки, а залишок коштів у розмірі 5722 грн. видав їй готівкою.
В порушення п. 5.4.1 умов договору відповідачка отримала інший кредиту у «Кредитпромбанку» розміром 50000 дол. США під заставу квартири, на придбання якої отримала кредит в Кредитній спілці та яку вона мала передати Спілці в заставу після набуття власності на неї.
Крім того, відповідачка систематично порушувала терміни сплати кредит}' та відсотків за його користування.
На 14.08.2006 р. заборгованність відповідачки складає 113231 грн. 76 коп.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив про розірвання договору та стягнення збитків, завданих неналежним виконанням кредитних зобов'язань.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12. 2006 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог Кредитної спілки.
Кредитний договір розірвано, а на користь Спілки стягнуто з відповідачки 63810 грн. 87 коп. в рахунок відшкодування збитків.
Відшкодовано також судові витрати позивача у розмірі 668 гр. 10 коп.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою і просила скасувати рішення, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що заборгованість про кредиту на час розгляду справи була погашена, а суд цих обставини не врахував.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2005 р. позивач надав з відповідачці кредит на суму 190722 грн. під 20% річних, який вона мала повернути до 15.10.2007 р.
За цим договором боржниця мала сплачувати відсотки за користування кредитом, а згідно з умовами п. 3.4 договору, в разі порушення термінів виплати щомісячних платежів, зобов'язалася сплачувати штраф у розмірі 1 % та пені у розмірі 10% за прострочення сплати останнього платежу за графіком.
Крім того, відповідно до умов п. 5.4.1 договору, позичальниця не вправі була без письмової згоди кредитора отримувати позики ( кредити) в інших банках та передавати в заставу власне майно для забезпечення зобов'язань за іншими кредитами.
В порушення цих умов договору, позичальниця систематично порушувала терміни виплати кредиту та відсотків за користування кредитом.
До того ж, вона отримала інший кредит у «Кредитпромбанку» розміром 50000 дол. США під заставу квартири, на придбання якої отримала кредит в Кредитній спілці та яку вона мала передати Спілці в заставу після набуття власності на неї.
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини спору, дав належну оцінку наданим доказам та прийшов обгрунтованого висновку про доведеність підстав для розірвання договору та покладення на позичальницю обов'язку щодо дострокової сплати заборгованості за кредитом у розмірі 48151 грн 14 коп. та штрафу за порушення термінів сплати щомісячних платежів.
При цьому, суд обгрунтовано на 5000 грн. зменшив розмір відшкодування штрафу, відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки нарахований розмір штрафу значно перевищує розмір збитків, завданих невиконанням кредитних зобов'язань.
Посилання відповідачки на те, що нею сплачена вся сумма заборгованості за кредитом та відсотки за користування кредитом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки гроші, перераховані відповідачкою в якості погашення боргу, були правомірно банком зараховані, відповідно до умов 3.5 договору, в якості сплати штрафу за прострочення платежів.
Доводи апелянтки про відсутність правових підстав для розірвання договору, також не заслуговують на увагу, оскільки такими підставами, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, є порушення зобов'язань, у тому числі- кредитних.
До того ж, розірвання договору за цією нормою тягне такі ж правові наслідки, які встановлені і п. 5.1.1 оспорюваного договору, тобто дострокове виконання зобов'язання.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12. 2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.