апеляційне провадження №22-ц/824/11722/2024
справа №2-4611/07
05 червня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Поліщук Н.В., суддів Мережко М.В., Соколової В.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року затверджено у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів мирову угоду на таких умовах:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передає у власність
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і своїм дітям: ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних долях належну йому
на праві приватної власності 1\4 частину квартири
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 приймає у власність 1\4 частину квартири
АДРЕСА_1 в рахунок належних до сплати
аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
до їх повноліття.
Судові витрати покладено на позивачку ОСОБА_2 .
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 про стягнення аліментів - закрито.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, 02 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подано апеляційну скаргу, одночасно із якою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та клопотання про призначення експертизи.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення мотивовано тим, що у серпні 2023 року під час проведення нотаріальних дій ОСОБА_1 від нотаріуса дізнався про накладення арешту на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 .
З Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна дізнався, що арешт на спірну частину квартири накладено на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 30 липня 2007 року у справі №2-4611/07.
Зазначає, що для з'ясування вказаної інформації 01 вересня 2023 року представник скаржника - адвокат Василенко С.А., який здійснює ведення інших судових справ скаржника, у тому числі у зв'язку із поданням ОСОБА_2 позовів до скаржника, ознайомився із матеріалами справи №2-4611/07 у кількості чотирьох аркушів у зв'язку із знищенням матеріалів справи за закінченням терміну зберігання. Вказує, що під час ознайомлення виявлено ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року та заяву від 01 серпня 2007 року про затвердження мирової угоди у справі №2-4611/07, підписану ОСОБА_2 та нібито скаржником ОСОБА_1 .
Вказує, що представнику ОСОБА_6 при ознайомленні зі справою не надано диск звукозапису судового засідання.
Стверджує, що участі у справі №2-4611/07 не приймав, про існування судового провадження не знав, заяву про затвердження мирової угоди не підписував. Підтвердженням того, що ним не подавалась така заява, є, на думку скаржника, той факт, що заява не містить штампу реєстрації вхідної кореспонденції.
Зазначає, що станом на дату звернення до суду із цією апеляційною скаргою єдиною можливістю довести факт того, що ОСОБА_1 не приймав участі у справі є клопотання про призначення апеляційним судом почеркознавчої експертизи, як єдиного можливого засобу доказування.
Враховуючи те, що про існування судового провадження №2-4611/07 ОСОБА_1 не було відомо та у зв'язку із тим, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року відновлено вказане втрачене судове провадження, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року у справі №2-4611/07.
З матеріалів справи установлено наступне.
У вересні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про відновлення строченого судового провадження №2-4611/07.
16 квітня 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва постановлено відновити втрачене судове провадження у зв'язку із закінчення строку зберігання судового провадження по цивільній справі №2-4611/07р за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в частині наступних судових рішень та документів:
- ухвали судді Дарницького районного суду міста Києва від 30.07.2007 року у справі № 2-4611/07р, якою накладено арешт на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;
- ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 02.08.2007 року, якою затверджено у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів мирову угоду на таких умовах: ОСОБА_3 , передає у власність ОСОБА_2 і своїм дітям: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних долях належну йому на праві приватної власності 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 приймає у власність 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 в рахунок належних до сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - до їх повноліття. Судові витрати покладено на позивачку ОСОБА_2 . Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - закрито;
- ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 05.10.2007р., якою знято арешт з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ;
- заяви про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей від 01.08.2007.
Згідно частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року, апеляційний суд робить такі висновки.
Законом України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» прийнято нову редакцію Цивільного процесуального кодексу України. Закон №2147-VIII набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, пунктом 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII) передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На дату постановлення оскаржуваної ухвали діяв Цивільний процесуальний кодекс України в редакції від 16 червня 2007 року, затверджений Законом України №1618-IV від 18 березня 2004 року.
Згідно частин 2, 3 статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 02 серпня 2007 року) заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно із статтею 72 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 02 серпня 2007 року) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
За приписами частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційну скаргу подано в 2024 році, відтак для вирішення питання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року слід керуватися положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 2017 року.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц.
Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно із статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеження встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Європейський суд з прав людини у справі у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Дослідивши матеріали справи, суд робить такі висновки.
Щодо доводів клопотання про поновлення процесуального строку в частині відсутності диску із звукозаписом судового засідання, в якому постановлено оскаржувану ухвалу, апеляційний суд вказує на таке.
Наказом Державної судової адміністрації №68 від 27 червня 2006 року затверджено Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді в редакції, що діяла на дату постановлення ухвали суду від 02 серпня 2007 року. Згідно пункту 14.2 Інструкції порядок роботи з технічними засобами (фіксування судового засідання, повне або часткове відтворення технічного запису, повне або часткове роздрукування технічного запису, зберігання носіїв інформації тощо) регламентується Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України 21.07.2005 № 84, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2005 за №868/11148.
Наказом Державної судової адміністрації №84 від 21 липня 2005 року затверджено Інструкцію про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в редакції, що діяла на дату постановлення ухвали суду від 02 серпня 2007 року. Згідно пункту 6.6. Інструкції архівні копії звукозапису судового засідання знищуються разом зі справою після закінчення терміну зберігання справи. Згідно пункту 7.1. Інструкції робоча звукозапису судового засідання копія зберігається в спеціальному конверті разом зі справою.
Наказом Державної судової адміністрації №277 від 14 липня 2003 року затверджено Інструкцію про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду. Згідно пункту 9.1. Інструкції судові справи та документи, строк зберігання яких відповідно до Переліків закінчився, вилучаються для знищення. Вилучення справ та документів для знищення здійснюють секретарі суду (колегій) спільно з завідуючим архівом суду або особою, яка відповідає за роботу архіву.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року установлено, що справа №2-4611/07 знищена за закінченням строку зберігання на підставі наказу ДСА України про затвердження переліку судових справ. що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання документів та наказу. У зв'язку із наведеним, в архіві суду відсутні матеріали справи №2-4611/07, у тому числі і копія звукозапису судового засідання.
Отже, не є можливим перевірити факт присутності або відсутності ОСОБА_1 в судовому засіданні 02 серпня 2007 року за допомогою звукозапису засідання.
Натомість довід клопотання в частині того, що ОСОБА_1 не приймав участі в справі №2-4611/07 спростовується відомостями, викладеними в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року. Так, із змісту цієї ухвали убачається, що заява про затвердження мирової угоди розглянута у відкритому судовому засіданні; в засіданні під час попереднього розгляду справи сторони звернулись до суду із заявою про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі; сторонам роз'яснено наслідки укладення мирової угоди та закриття провадження у справі.
Щодо того, що заява про затвердження не містить штампу реєстрації вхідної кореспонденції, то із ухвали суду від 02 серпня 2007 року убачається, що така подана безпосередньо в судовому засіданні, незалежно від дати підписання такої заяви.
Інших доводів на спростування необізнаності скаржником про існування судового провадження №2-4611/07 не наведено.
З вище наведеного убачається, що ОСОБА_1 є обізнаним про існування судового провадження №2-4611/07 та приймав участь у справі, отже відсутні підстави для застосування наслідків частини 2 статті 358 ЦПК України.
Апеляційним судом установлено, що з моменту постановлення оскаржуваної ухвали та зверненням ОСОБА_1 до суду із апеляційною скаргою сплинув суттєвим проміжок часу тривалістю майже 17 років.
При цьому поважність причин пропуску такого строку у цьому випадку значення немає.
Відтак, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено 02 серпня 2007 року, скаржником апеляційну скарги подано 02 травня 2024 року, тобто через майже 17 років від дати ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції не убачає передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України обставин, відповідно до наявності яких суд мав би вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 3, 126, 358 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_7 у про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2007 року
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова