Справа №357/3427/22 Головуючий у 1 інстанції: Тиханський О.Б.
Провадження №22-з/824/885/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
(про ухвалення додаткового рішення)
4 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
при секретарі Василенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Плаксій Романа Васильовича представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 : треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-
У провадженні Київського апеляційного суду перебувала на розгляді справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 : треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року залишено без змін.
10 квітня 2024 року адвокат Плаксій Р.В. представник відповідача ОСОБА_1 , направив на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 травня 2024 року заяву ОСОБА_5 представника ОСОБА_1 про ухвалення додатково рішення залишено без розгляду.
8 травня 2024 року адвокат Плаксій Р.В. представник відповідача ОСОБА_1 , повторно направив на до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення через підсистему «Електронний суд».
Учасники справи в судове засідання суду не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили, тому на підставі положень ч. 4 ст. 270, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду з таких підстав.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За правилом ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19), законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Таким чином, положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Постанова Київського апеляційного суду у даній справі прийнята 9 квітня 2024 року, отже строк для подачі таких доказів закінчувався 15 квітня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що 8 травня 2024 року представник адвокат Плаксій Р.В. представник відповідача ОСОБА_1 , звернувся повторно до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, тобто зі сплавом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України.
Клопотання про визнання поважною причину пропуску строків на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу не подавав.
Вперше адвокат Плаксій Р.В. представник відповідача ОСОБА_1 , подав клопотання на електронну пошту Київського апеляційного суду, тобто не у спосіб, передбачений вищенаведеними вимогами закону (паперова форма; через підсистему «Електронний суд»). Підтвердження поважності причин пропуску строків не встановлено.
Колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу без розгляду на підставі ч. 8 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 390 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Плаксія Романа Васильовича представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складений 05 червня 2024 року
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко