справа № 369/19770/23 головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.
провадження № 22-ц/824/6800/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ювченком Андрієм Васильовичем на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року у справі за заявою адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме:
- житлового будинку загальною площею 84,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224);
- житлового будинку загальною площею 187,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454588532224);
- квартири загальною площею 26,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
За змістом позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати за сторонами право власності по 1/2 частині зазначеного вище майна.
11 грудня 2023 року адвокат Ювченко Андрій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м розташований за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224);
- земельну ділянку кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на якій в подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187,6 кв.м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224);
- квартиру загальною площею 26,3 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 20 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києві, актовий запис №375.
Також під час подружнього життя сторонами набуто наступне нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224); земельна ділянка кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 за адресою: АДРЕСА_2 , на якій у подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187, 6 кв.м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224); квартира загальною площею 26,3 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Усі об'єкти нерухомого майна зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_2 .
Наразі позивачу стало відомо, що відповідач має намір відчужити спільне нерухоме майно, зокрема перереєструвавши його на власних родичів.
Окрім того, 28 жовтня 2023 року у період часу приблизно з 16:30 год. до 20:00 год., коли позивач перебував за адресою проживання, у власному будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлені особи із погрозою застосування насильства, незаконно проникли на територію володіння та житла ОСОБА_1 , без наявності законних підстав, та без відповідних документів, які надають право на виселення особи з житла, незаконно виселили ОСОБА_1 з його житла, вчинили активні дії, що порушують недоторканність житла ОСОБА_1 , незаконно заволоділи особистим майном ОСОБА_1 яке знаходиться у будинку, змінили замки у будинку та обмежили право користування майном. Як стало згодом відомо, ці невстановлені особи діяли за вказівками ОСОБА_2 .
На підставі вище зазначеного, заявник вказує, що так як предметом спору є поділ майна, набутого сторонами в період шлюбу, відповідач має змогу відчужити зареєстроване за нею майно, а тому з метою недопущення майбутнього невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року у задоволенні заяви адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/19770/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Ювченко Андрій Васильович 09 січня 2024 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року, а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Підтримавши доводи заяви про забезпечення позову, представник апелянта вказав на хибність висновків суду першої інстанції щодо недоведення позивачем можливості відчуження спільного майна.
Крім того зазначив, що ненадання висновку про оцінку вартості майна не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ювченком Андрієм Васильовичем на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року у справі за заявою адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
19 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Щербина Яна Миколаївна подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року законною та обґрунтованою.
Звернула увагу на наявність укладеного між сторонами шлюбного договору від 06 листопада 2018 року, яким визначено правовий режим усього набутого ними у шлюбі майна за ОСОБА_2 (на праві особистої приватної власності).
13 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ювченко Андрій Васильович подав відповідь на відзив, у якій підтримав доводи апеляційної скарги. Вказав, що визнання частково недійсним укладеного між сторонами шлюбного договору є предметом розгляду іншої справи №369/15420/23).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Капур Тетяна Олександрівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року та задовольнити заяву про забезпечення позову.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Щербина Яна Миколаївна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, постановляючи ухвалу суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, не повністю дотримався вимог ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Встановлено, що предметом позову між сторонами є поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині набутого під час перебування у шлюбі майна:
- житлового будинку загальною площею 84,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224);
- житлового будинку загальною площею 187,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454588532224);
- квартири загальною площею 26,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову не врахував характер спірних правовідносин. Адже, спір про поділ майна подружжя передбачає наявність такого майна в натурі під час розгляду справи і до її завершення. Поряд з цим, сімейне законодавство встановлює презумпцію спільності майна подружжя і її спростування здійснюється в ході судового розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Накладення арешту на майно, яке є предметом спору, у даному випадку має на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості його виконання.
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2023 року у справі №522/21977/21 зазначив, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224); земельну ділянку загальною площею 0,0793 га, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна 454588532224); квартиру загальною площею 26,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000) підтверджується наявними в матеріалах справи Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
За таких умов, надання ОСОБА_1 доказів щодо доведення нічим не обмеженого права відповідачки як титульного володільця майна в будь-який момент розпорядитися ним призведе до застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо обов'язку заявника (позивача) додатково доводити існування об'єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі за умови задоволення позову, є неприйнятними та порушують баланс інтересів сторін.
Разом з тим, таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цими об'єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого ч.1 ст.6 цієї ж Конвенції.
При цьому, такий вид забезпечення позову, як арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав власника оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном.
Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №367/3628/21.
Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3222485903:02:008:5011, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а отже, позивачем не доведено. Вжиття заходів забезпечення позову у цій частині може вплинути на права та законні інтереси осіб, які не є учасниками справи, а тому підстави для задоволення вимог заяви у цій частині відсутні.
Враховуючи суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, суд першої інстанції неповно з'ясувавши обставини справи, постановив оскаржувану ухвалу без додержання норм процесуального права, що мають значення для справи.
Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на наведене, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ювченком Андрієм Васильовичем - задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 84,9 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224).
Накласти арешт на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0793 га, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна 454588532224).
Накласти арешт на 1/2 частину квартири загальною площею 26,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Постанова апеляційного суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Постанова апеляційного суду про забезпечення позову дійсна для пред'явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05 червня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова