справа № 757/19434/22-ц головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.І.
провадження № 22-ц/824/308/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», поданою представником - адвокатом Чаруковським Р.В., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, що належать від підприємства,-
03 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, що належать від підприємства, у якому просила суд:
- стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати, в тому числі невикористану щорічну відпустку в сумі 15 973, 49 грн., суму середнього заробітку за період затримки із 01 березня 2017 року по 15 серпня 2022 року у розмірі 345 670, 43 грн., суму компенсації у розмірі 18 131, 70 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працювала на ДП «Донецька залізниця» з 28 липня 2004 року на посаді оператора.
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року №4442-IV, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200, Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З 20 березня 2017 року згідно з наказами від 17 березня 2017 року №236/ДНД та від 17 березня 2017 року №19/ІОЦ був встановлений простій працівникам виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з причин, не залежних від працівників.
Відповідно до п. 1 вказаного наказу роботодавцем одноособово прийнято рішення про встановлення початку простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, тобто у тому числі режим простою встановлено у виробничому підрозділі де працювала позивач.
Згідно з п. 8 вказаного наказу роботодавцем одноособово прийнято рішення про нарахування заробітної плати за час простою не з вини працівників із розрахунку двох третин встановленої тарифної ставки (посадового окладу).
28 квітня 2017 року першим заступником начальника Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №645-113-1 від 28 квітня 2017 року «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
Положеннями цього наказу передбачено: скорочення штату працівників (п. 3), процедуру вивільнення працівників проводити відповідно до вимог чинного законодавства (п. 4), повідомити центр зайнятості про масове вивільнення працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до вимог чинного законодавства (п. 5).
04 травня 2017 року ОСОБА_1 видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису відповідної посади з підписами всіх членів комісії та про її особисте ознайомлення.
04 травня 2017 року в.о. начальника Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Подлузським В.О. видано наказ №2467/ДН-ОС про припинення трудового договору (контракту) щодо ОСОБА_1 із 29 червня 2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).
У подальшому посадовими особами відділу кадрів Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» здійснено відповідні записи до трудової книжки позивача та видано її позивачу.
Вказує, що у день звільнення відповідач АТ «Українська залізниця» повний розрахунок із позивачем не провів, як наслідок у роботодавця перед позивачем утворилася заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
26 серпня 2022 року представник АТ «Українська залізниця» - Чаруковський Р.В. подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що 16 березня 2017 року, у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017 було припинено. У зв'язку з відсутністю первинних документів підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати неможливо, одночасно з цим заборгованість із заробітної плати перед позивачем до березня 2017 року у відповідача відсутня, оскільки її подальше нарахування не здійснювалось у зв'язку з відсутністю первинних документів, з підстав чого і вимоги щодо стягнення середнього заробітку є безпідставними. Вказував, що 17 березня 2017 року адміністративна будівля Донецької дирекції залізничних перевезень була захоплена невідомими особами. Таким чином, відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Зазначені обставини дають підстави для критичного оцінювання наданих позивачем доказів по справі. Також зазначає, що згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21 - 10.2 порушення норм трудового законодавства щодо працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виникли через форс-мажорні обставини, а відтак відповідач звільнений від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством про працю.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, що належать від підприємства задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати, в тому числі невикористану щорічну відпустку в сумі 15 973,49 грн, суму середнього заробітку за період затримки із 01 березня 2017 року по 15 серпня 2022 року у розмірі 345 670,43 грн, суму компенсації у розмірі 18 131,70 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 797,75 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду представник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» - Чаруковський Роман Володимирович 02 жовтня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначив, що надані позивачем докази виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Донецьку. З 17 березня 2017 року відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. У зв'язку з цим, надані позивачем докази слід оцінювати критично, а тому сума заборгованості із заробітної плати не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку.
Крім того, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку апелянт посилається на існування непереборної сили (форс-мажорних обставин), які встановлено Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», поданою представником - адвокатом Чаруковським Р.В., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, що належать від підприємства, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на ДП «Донецька залізниця» з 28 липня 2004 року на посаді оператора (Наказ №12/ДС-Л від 27 липня 2004 року).
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року №4442-IV, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200, Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З 20 березня 2017 року згідно з наказами від 17 березня 2017 року №236/ДНД та від 17 березня 2017 року №19/ІОЦ був встановлений простій працівникам виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» по причинам не залежним від працівників.
Відповідно до п. 1 вказаного наказу роботодавцем одноособово прийнято рішення про встановлення початку простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, тобто у тому числі режим простою встановлено у виробничому підрозділі де працювала позивач.
Згідно з п. 8 вказаного наказу роботодавцем одноособово прийнято рішення про нарахування заробітної плати за час простою не з вини працівників із розрахунку двох третин встановленої тарифної ставки (посадового окладу).
28 квітня 2017 року першим заступником начальника Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №645-113-1 від 28 квітня 2017 року «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
Положеннями цього наказу передбачено: скорочення штату працівників (п. 3), процедуру вивільнення працівників проводити відповідно до вимог чинного законодавства (п. 4), повідомити центр зайнятості про масове вивільнення працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до вимог чинного законодавства (п. 5).
04 травня 2017 року ОСОБА_1 видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису відповідної посади з підписами всіх членів комісії та про її особисте ознайомлення.
04 травня 2017 року в.о. начальника Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Подлузським В.О. видано наказ №2467/ДН-ОС про припинення трудового договору (контракту) щодо ОСОБА_1 із 29 червня 2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, зокрема не виплатив їй заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум та компенсацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
На думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору не підтверджуються наявними у справі доказами, що свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Тобто заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 просила стягнути з роботодавця нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати, в тому числі невикористану щорічну відпустку в сумі 15 973, 49 грн, з березня по червень 2017 року.
Однак, у наказі (розпорядженні) №1244/ДН-ОС від 06 червня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) щодо ОСОБА_1 , відсутня інформація про наявність у роботодавця заборгованості по заробітній платі перед позивачем станом на 02 червня 2017 року. Додатково зазначено, про необхідність виплати компенсації за 37 днів відпустки.
Також, надані позивачем розрахунки заробітної плати з січня по травень 2017 року свідчать про нарахування позивачці заробітної плати та перерахування соціальних та пенсійних внесків роботодавцем.
Поряд з цим, такі розрахунки заробітної плати та табелі обліку використання робочого не містять штампу підприємства, дату, вихідний номер довідки, підпис керівника та/або головного бухгалтера, а тому не є належними доказами наявності заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, у зв'язку із насильницьким захопленням українських підприємств, розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей та усвідомленням зростання загроз економічній і енергетичній безпеці України, спровокованих свідомими діями терористів, тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Указані обставини, а також втрата зв'язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій, у тому числі, призвело до припинення нарахування заробітної плати працівникам підприємств.
Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №408/2445/17-ц.
При цьому між сторонами фактично виник спір про розмір сум, належних позивачеві до сплати при звільненні, а за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності заявленої до стягнення ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку саме у розмірі 15 973,49 грн., суд першої інстанції помилково ґрунтував свої висновки на припущеннях.
Згідно зі статтею 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Згідно зі статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у місті Донецьк.
У пункті 7 розділу VI вказаного висновку зазначено, що унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на територіях міста Донецька та міста Луганська, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності АТ «Укрзалізниця» за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не перевірив доводи відповідача про те, що з 20 березня 2017 року виникли обставини, які він не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Частиною 7 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими доводи апеляційної скарги, акціонерному товариству «Українська залізниця» необхідно компенсувати за рахунок держави 5 696,64 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», поданою представником - адвокатом Чаруковським Романом Володимировичем - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, що належать від підприємства.
Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 5 696 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 64 копійки за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06 червня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова