30 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2024 задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів межах строку досудового розслідування, до 26.06.2024 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або встановити розмір застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що клопотання слідчого не відповідає вимогам КПК України, оскільки у клопотанні не наведено усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 184 КПК України.
Також вказував на відсутність обґрунтованої підозри, оскільки додані до клопотання матеріали не містять жодних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, а той факт, що він
Справа № 757/18837/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3786/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
періодично спілкувався з фігурантами кримінальних правопорушень, жодним чином не підтверджує його вступ до злочинної організації.
Крім того, на думку апелянта, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий у клопотанні, відсутні, оскільки стороною обвинувачення не доведено існування цих ризиків та не надано жодних доказів на їх підтвердження.
ОСОБА_7 не мав та не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування, має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю дружиною та дитиною, є інвалідом ІІІ групи та потребує періодичного медичного огляду.
Орган досудового розслідування не посилається на показання жодної особи, про що також зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, а тому ризик незаконного впливу на свідків не доведено.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду 30.05.2024 захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивуючи його несвоєчасним отриманням в суді першої інстанції повного тексту оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ «Київський слідчий ізолятор», та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого розглянуто за участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 із проголошенням у судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 01.05.2024 у відсутності учасників судового провадження.
Як зазначив апелянт, на момент проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді 25.04.2024 йому не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення, а повний текст ухвали виготовлено 01.05.2024. Апеляційну скаргу подано захисником до відділення поштового зв'язку 03.05.2024.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки матеріали справи не містять даних про обізнаність підозрюваного або його захисника із мотивами та обгрунтуванням оскаржуваної ухвали до проголошення повного тексту такої ухвали 01.05.2024, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000000049 від 12.01.2023, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
04.12.2023 ОСОБА_7 затриманий у порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру в керівництві структурною частиною злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255 КК України; в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчинених організованою групою в складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин вчинених повторно, організованою групою в складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2023 до підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 31.01.2024, без визначення застави.
Постановою заступника Генерального прокурора від 05.01.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000049 від 12.01.2023 продовжений до трьох місяців, тобто до 04.03.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000049 від 12.01.2024 продовжений до дванадцяти місяців, тобто до 04.12.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2024 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16.03.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2024 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 03.05.2024 включно.
25.04.2024 слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_45 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_46 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2024 задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів межах строку досудового розслідування, до 26.06.2024 року включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, в силу ст. 89 КК України раніше судимий.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному іншим чином провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованих йому злочинів та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених злочинів.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі щодо недостатності у матеріалах справи доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , та дані про особу підозрюваного у сукупності, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має малолітню дитину, є інвалідом 3 групи, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити нові кримінальні правопорушення.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду, саме по собі не забезпечує впевненості у належній поведінці підозрюваного.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю дружиною та дитиною, є інвалідом ІІІ групи, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, проте не спростовують висновки суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання представника захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3