Справа № 442/3327/24
Провадження №3/442/948/2024
Іменем України
06 червня 2024 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
16.04.2024р., о 16.50 год., в с.Лішня, по вул.Л.Українки, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізоратра Драгер 6820, результат 1,12% проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник не з'явився, однак від нього поступили письмові пояснення, просить провадження у справі закрити.
Оглянувши подані письмові пояснення про справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №798086 від 16.04.2024р., мали бути присутні свідки, їх прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, однак даний факт працівниками поліції до уваги не був взятий, оскільки до матеріалів справи повинні бути були долучені їх письмові пояснення, як цього вимагає Форма Протоколу ( «…до Протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення осіб чи факту, на окремому аркуші, відповідно ч.2 ст.256 КУпАП та п 2 Розділу 2 Інструкції 1395 норми.), крім того, до Протоколу повинні бути долучені і письмові письмові пояснення правопорушника, однак і цього зроблено не було.
В Протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №798086 від 16.04.2024р., немає відмітки про те, що правопорушнику було роз'яснено його права та обов'язки, також такі відомості не містяться в відеоматеріалах, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджує порушення поліцейським порядку складання Протоколу, позаяк правильність та точність складання якого впливає на набування ним доказової сили та виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність Протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Наказу від 22.02.2012р. №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», працівник поліції при зупинці транспортного засобу, повинен був пред'явити жетон та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", звертаючись до особи ( або у разі звернення особи до поліцейського], поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, тощо, однак працівники поліції не представилися належним чином, і даний факт чітко видно на відеозаписі, підстав для зупинки транспортного засобу не було, оскільки суду не представлено доказів, які свідчать, що водієм було порушено ПДР ( Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутня), тобто законних підстав для зупинки транспортного засобу немає, оскільки працівник поліції має право зупинити транспортний засіб тільки в разі: якщо водій порушив правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом або знаряддям ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває у розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріали ДТП; якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює загрозу для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в іншій країні, проводиться з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту.
Судом взято до уваги той факт, що Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Свідки повинні давали пояснення стосовно вказаного факту, тобто про факт вчинення правопорушником адміністративного правопорушення (перебування водія в стані сп'яніння у конкретний період часу, тощо), однак даний факт було проігноровано працівниками поліції, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства при складанні Протоколу.
Крім того, відповідно до п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фінкції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно з п.п.2 п.1 Розділу VII вказаної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб, тобто здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити пі ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису, а з матеріалів справи вбачається, що відео зйомка проводилася епізодично, відсутні відеозаписи порушення водієм ОСОБА_1 Правил Дорожнього Руху, що дає підстави для зупинки його транспортного засобу, тощо, на відео не повністю відображено всі процесуальні дії, тощо, зокрема відсутні відеозаписи про складення відносно останнього всіх процесуальних документів, тобто фрагментарність здійснення відеозаписів ставить під сумнів допустимість таких відеозаписів в якості доказів, а оскільки відповідно п. 3.5 розділу 3 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно та відеозйомка (фіксація) повинна бути безперервною, який і може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, що також свідчить про суттєві порушення з боку працівників поліції.
Як вбачається із долучених доказів, а саме Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №798086 від 16.04.2024р., де зазначено, що водій ОСОБА_1 «16.04.2024р. о 16.50 год., в с.Лішня, по вул.Л.Українки, керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, дослідження за допомогою Тесту «Драгер» 6820 було проведено 16.04.2024р. о 13.53год. », однак згідно даних Огляду на стан сп'яніння, останній був проведений раніше на 3 години, тобто є факт суттєвих розбіжностей при оформленні документів та свідчать про порушення з боку працівників поліції.
Крім того, в судовому засіданні досліджено і те, що Тест на алкоголь був проведений о «16.04.2024р. о 13.53» год., а згідно даних відеозапису, долучених до матеріалів справи Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №798086 від 16.04.2024р. складений «16.04.2024р. о 14.14 год.», а згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №798086 від 16.04.2024р. останній складений «16.04.2024р. о 16.59 год.», що свідчить про суттєві розбіжності при складанні документів та грубі порушення при складанні процесуальних документів, які мають суттєве значення для суду і підтверджують те, що зібрані у встановленому законом порядку, позаяк поліцейський повинен був переконатися у точності встановленого на пристрої часу, мав можливість самостійно усунути виявлений недолік, а відтак з огляду на встановлені судом розбіжності, вважаю, відеозапис та всі додані до нього письмові докази - недопустимими!!
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння, та відповідно за ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, проте в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак не зазначено ознак алкогольного сп'яніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тощо), шо свідчить, шо ці ознаки не були виявлені особою, яка складала Протокол і в чому вони полягають, позаяк при сумнівній ситуації, якщо водій заперечує факт вживання алкогольних напоїв, працівник поліції повинен був запропонувати пройти медичне обстеження в медичному закладі, оскільки виявити ознаки алкогольного сп'яніння можливо виявити тільки в медичному закладі, працівником медичного закладу повинно було зазначено: зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо), поведінка обстежуваної особи: адекватна, напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорична, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме), стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність: не порушена, зв'язаність висловлення, порушення артикуляції, змазаність мови, тощо, вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча), дихання: не змінене, прискорене, уповільнене, кількість подихів на хвилину, пульс, артеріальний тиск, рухова сфера, хода (хитка, розкидування ніг під час ходи), хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга, відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб'єктивні та об'єктивні (згідно з документами, іншими джерелами), таким чином суду не представлена інформація яка є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, шо притягається до адміністративної відповідальності.
Судом взято до уваги той факт, що згідно поданих суду доказів, зокрема Акту огляду на стан алкогольного сп'янінння з використанням спеціальних технічних засобів, останній складений без дати його проведення, відтак не можливо зрозуміти, коли саме він був складений та при яких обставинах, і знову при Огляді не було вказано свідків, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння - недійсним!
В Акті огляду, на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (без дати), який долучений до протоколу, відсутні дані, коли саме, в якому місці був складений цей акт, відтак наведене свідчить, що такий Акт не може братися судом до уваги.
Крім того, Направлення на огляд водія транспортного засобу складено «16.04.2024»р., однак інспектором не зазначено який саме огляд необхідно провести останньому в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду, відсутня година, коли саме працівники поліції оформляли даний документ, а вказана інформація є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, на відеозаписах, оглянутих в судовому засіданні також відсутній момент його складання і вручення працівником поліції правопорушнику, а оскільки огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька Послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відтак вищевказаний документ суд також не може брати в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В матеріалах справи, відсутні копії сертифікату відповідності та Свідоцтва про повірку технічного приладу, хоча відповідно до ч.3 Порядку при проведенні огляду використовуються Виключно ті спеціальні технічні засоби, що прямо передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 р. та застосовуються лише посадовою особою Національної поліції та слід також врахувати, що перед застосуванням алкотестеру, особу щодо якої проводиться огляд мають проінформувати про Порядок застосування алкотестеру, та на вимогу цієї особи - пред'явити сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак цього працівниками поліції зроблено не було, що свідчить про суттєві порушення при складанні Протоколу.
Як вбачається із фрагменту відеозапису, наданого працівниками поліції, працівник поліції не були роз'яснені права та які дії будуть вчинятись відносно правопорушника, передбачених статтею 268 КУпАП, не було роз'яснено, які способи проходження перевірки передбачені законодавством, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки та огляду тошо (відповідні відомості у графі про роз'яснення таких прав правопорушнику), в Протоколі даний факт також не зазначено, немає відмітки про те, що водію було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджує некомпетентність з боку працівників поліції та порушення поліцейським порядку складання протоколу.
Крім того, відсутні відомості про роз'яснення водію права на правову допомогу, оскільки відповідно до ч.І ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, та у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що суду не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, установлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо не встановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Верховний Суд вказав, що суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення Правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Крім того, судом досліджено і факт правильності та точності складання адміністративного Протоколу, який впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п.24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, тобто потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, взявши судом до уваги всі додані до Протоколу про адміністративне правопорушення докази, які представлені в порядку захисту те надавши їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, із врахуванням того, що останні мають бути належними і допустимими, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд вказав, що суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення Правил дорожнього руху,та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Крім того, відсутній факт відсторонення правопорушника ОСОБА_1 від керування транспортним засобом ( у разі виявлення такого факту), та відповідно за змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції, однак даний факт також не підтверджується відео фіксацією.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
-письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;
-акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;
-акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння;
інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, однак в матеріалах справи відсутній Акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону.
Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмовою мене від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обгрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп'яніння: факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та при цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності, однак у матеріалах справи відсутні допустимі докази, які безпосередньо вказують на винуватість ОСОБА_1 , а так як працівники поліції мали засоби для збору та фіксування доказів у справі, однак останні не являються такими, що отримані у встановленому законом порядку через ряд суттєвих розбіжностей та ряд порушень при їх складанні.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.І ст.9 КпАП: адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді даної справи прошу врахувати норми ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, також на припущеннях та сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за, чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь та недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обгрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Крім того, судом взято до уваги, при матеріалах справи відсутні фактичні дані на спростування доводів правопорушника, а при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було долучено будь яких інших доказів вчинення адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, відповідно наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства та суперечить чинним нормативним актам, тобто має суб'єктивний характер та не відповідає вимогам щодо його допустимості та достатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а оскільки матеріали справи справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь правопорушника.
Відповідно до вимог ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, у відповідності до ст.130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. При цьому, закон пов'язує перебування в стані алкогольного сп'яніння з керуванням особою транспортним засобом, що має бути доведеним. В даному випадку факт керування правопорушника у стані алкогольного сп'яніння доведено не було, тому суд не може погодитися з висновками інспектора поліції про наявність в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою до відповідальності можуть бути притягнуті лише водії транспортних засобів.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя