смт Новомиколаївка
Іменем України
07 червня 2024 року Справа № 322/757/24
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, військовослужбовця за мобілізацією, який перебуває на посаді такелажника такелажного відділення взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», має середню спеціальну освіту, одружений, розлучений (зі слів), має двох неповнолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2023 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи з 05.03.2023 на посаді такелажника такелажного відділення взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, 30.10.2023 самовільно залишив місце служби - місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, незаконно перебував за межами місця служби до 28.03.2024.
У судовому засіданні ОСОБА_4 після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні та обставини, викладені в обвинувальному акті.
З огляду на визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечували. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз'яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
В судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю і показав, що покинув місце несення служби у зв'язку з сімейними обставинами, після вирішення сімейних проблем, він звернувся до місцевого військомату за місце проживання, однак ОСОБА_4 там повідомили, що йому потрібно з'явитися до м. Запоріжжя. Коли обвинувачений прибув у м. Запоріжжя його затримали працівники ДБР. Також ОСОБА_4 показав, що він мав намір повернутися до військової частини для продовження несення служби, однак не знав де саме розташований підрозділ, у вчиненому щиро каявся, просив суворо не карати, вказав, що хоче захищати Батьківщину.
Також судом були досліджені документи, які характеризують особу обвинуваченого.
Дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в межах пред'явленого йому обвинувачення - самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є його щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
При визначенні міри покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, думку сторін, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується посередньо, наявність обставин, що пом'якшує і обтяжує покарання, суд, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність вважає необхідним визначити покарання обвинуваченому у межах санкції інкримінованої статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі на строк наближений до мінімального, а саме 5 (п'ять) років і 1 (один) місяць.
Судом встановлено, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив в період іспитового строку встановлений вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2023.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Положенням ч.4 ст.71 КК України визначено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З огляду на встановлені обставини, які необхідні враховуватися при визначенні покарання, приймаючи до уваги думку сторін, суд вважає необхідним до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднати частину невідбутого покарання за попереднім вироком, і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і 2 (два) місяці.
Заходи забезпечення кримінального провадження у цьому провадженні не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
Клопотань про зміну запобіжного заходу під час судового розгляду не заявлялось.
Керуючись ст.ст.349, 373 - 376, 393 - 395, 532 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2023 і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 02.04.2024.
Копію вироку після його проголошення негайно направити обвинуваченому, захиснику і прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з урахуванням обмежень визначених ч.2 ст.394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1