Дата документу 15.04.2024
Справа № 334/1584/24
Провадження № 2-а/334/26/24
15 квітня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
з участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Маляренко Олександра Анатолійовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградський області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
26 лютого 2024 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла адміністративна позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Патяка Андрія Станіславовича до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Маляренко Олександра Анатолійовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградський області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2024 року інспектором роти №1 батальйону №1 УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції Маляренко О.А. винесено постанову серія ДП18 №248219 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Так, згідно вищевказаної постанови, ОСОБА_1 начебто порушив вимоги п.2.4 ПДР України, а саме «15.02.2024 о 18:40 год. водій ОСОБА_1 на 747 кілометрі автошляху М30 Стрий-Умань-Дніпро-Іхварине, керував транспортним засобом та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказану постанову позивач вважає незаконною, посилаючись на те, що під час винесення постанови відповідач належним чином не дослідив всіх обставин, порушив вимоги ст.ст.245, 280 КУпАП, повідомив, що транспортний засіб зупинено згідно п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», тобто не довів законність зупинки та його вимога щодо пред'явлення документів не мала правових підстав. Розглянувши справу на місці зупинки поліцейський не дав йому можливості скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП, проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Вважає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи, а винесена постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Просить суд скасувати постанову серії ДП18 №248219 від 15.02.2024, винесену інспектором роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Маляренко О.А., провадження у справі закрити.
27.02.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.03.2024 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву відповідно до якого просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі, витрати пов'язані з розглядом справи покласти на позивача.
Крім того, подано клопотання про змншення судових витрат на правову допомогу, відповідно до якого відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 гривень понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Будучи належно повідомленими про дату час і місце розгляду справи, відповідачі в судове засідання не прибули.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вказує про наступне.
Згідно з вимогамист.55 Конституції Україникожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №248219 від 15.02.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Згідно із ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч.3 ст.286 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.78 КАС України).
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, що узгоджується із п.1.3 Правил, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Судом встановлено, що 15.02.2024 року інспектором роти №1 батальйону №1 УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції Маляренко О.А. винесено постанову про накладення на водія ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 №248219, якою застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень за те, що ОСОБА_1 15.02.2024 о 18:40 год. на 747 кілометрі автошляху М30 Стрий-Умань-Дніпро-Іхварине, керував транспортним засобом та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.2.4 ПДР України.
Відповідно до ст.288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 та 2 ст. 293 КУпАП педбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідні положення закріплені також і встатті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналіз викладених норм свідчить, що постанови про накладення адміністративного стягнення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім випадків фіксації порушень в автоматичному режимі) повноважні виносити працівники підрозділів Національної поліції.
При цьому, закон передбачає два способи оскарження таких постанов, які є альтернативними: подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи) поліції та подання відповідного позову до суду. При цьому, перший спосіб слід розуміти як досудовий порядок врегулювання спору, другийяк судовий.
За результатами застосування першого чи другого способу оскарження, орган, який розглядає спір (вищестоящий орган (посадова особа) поліції або суд) розглядає скаргу (позов), надаючи оцінку постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності та приймає відповідне рішення.
Суд звертає увагу, що можливість оскарження рішення вищестоящого органу (посадової особи) за результатами розгляду скарги на постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, норми чинного законодавства не містять.
При цьому, у даному випадку беззаперечним є факт наявності саме дискреційних повноважень відповідача щодо розгляду по суті скарги позивача на постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАСкритеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, запроваджені КУпАП способи оскарження постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість особі захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, з огляду на що суд відхиляє доводи відповідача, що позивач скористався правом на оскарження постанови при зверненні до вишестоящего органу.
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, в тому числі, ч.1 ст.126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу III зазначеної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута уповноваженою на то особою безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст.222, ч.ч.2, 4, 5 ст.258 КУпАП.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.126 КУпАП, встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно із п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документна транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення натранспортних засобахпроблискових маячківта (або)спеціальних звуковихсигнальних пристроїв -дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а уразі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого ольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршрутута розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, -документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рухта Про перевезення небезпечних вантажів (далі-спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуютьсяінформацією,що міститьсяв єдинійцентралізованій базіданих,оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Згідно із ст.35 Заклну України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а також:а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю (п.2.4 ПДР України).
Аналогічні положення закріплені законодавцем також устатті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови стороною відповідача до відзиву додано диск з відеозаписом, при відтворенні якого вбачається, що позивач в темну пору доби керував транспортним засобом MAN L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без ввімкнено ближнього світла фар, а лише з ввімкненими протитуманними фарами та габаритними вогнями, чим порушив вимоги п.19.1 «Б» ПДР України, у зв'зку з чим був зупинений прицавником поліції, та на вимогу останнього не не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 ПДР України. Позивач свідомо ігнорував вимогу поліцейського протягом тривалого часу.
Таким чином позивач керував транспортним засобом та не мав при собі документів, передбачених п.2.1 ПДР, відповідальність за що встановлена ч.1 ст.126 КУпАП.
Позивачем було відхилено пропозицію поліцейського щодо можливості скористатися правовою допомогою на місці розгляду адміністративної справи.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 було заявлено письмове клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання у зв'язку з тим що його захисник не може приїхати до м. Кропівницький.
Інспектором поліції Маляренком А.О. дане клопотання було відхилене у зв'язку неможливістю прибуття захисника в інше місто для розгляду справи, а також у зв'язку з тим, що порушення ПДР України розглядаються за місцем вчинення.
Як вбачається з Рішення Коституційного суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, в якому зазначено, що: «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Отже, відповідно до ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, тобто у даному випадку за місцем знаходження Управління патрульної поліції в Кіровоградській області.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, факт порушення позивачем ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП є належно встановленим та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху і оскаржуване рішення було прийнято правомірно, а від так суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови, тому у задоволенні позову слід відмовити, а рішення суб'єкта владних повноважень залишити без змін.
Понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями: 2, 5, 6, 9, 72-78, 241-246, 250, 286, 293-295 КАС України,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Маляренко Олександра Анатолійовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградський області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Маляренко Олександр Анатолійовича, адреса: м. Кропивницький, вулиця Юрія Бутусова, буд. 22.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Кіровоградський області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Кропивницький, вулиця Юрія Бутусова, буд. 22.
Відповідач: Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 4008646, адреса: м.Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3.
Суддя: Ісаков Д.О.