Іменем України
15 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., при секретарі Меркуловій А.В.,
справа № 333/6216/21
провадження № 2/333/62/24
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -
Короткий зміст позовної заяви
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, в обґрунтування якої зазначила наступне.
Сторони з 15 січня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .
У свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідач аліменти не сплачує, спільно з позивачем та дитиною не проживає.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму длядитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дати подачі позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Також враховуючи той факт, що позивачу відомо про те, що відповідач перебуває у розшуку за вчинення кримінального правопорушення, неодноразово не надавав дозволу виїзду дитини за кордон, просить визначити місце проживання дитини разом з позивачем ОСОБА_1 .
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду за головуванням судді ОСОБА_5 від 22 вересня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з викликом сторін.
Розпорядженням Комунарського районного суду м. Запоріжжя №328-к справу передано на новий перерозподіл у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_5 .
Справу передано в провадження судді Дмитрієвої М.М.
Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Ухвалою суду від 12 січня 2022 року замінено судове засідання підготовчим, прийнято рішення про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14 вересня 2022 року підготовче засідання у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 09 січня 2023 року зобов'язано відповідальну особу відділу опіки та піклування надати висновок про визначення місця проживання дитини.
У зв'язку з невиконанням ухвали суду, 13 лютого 2023 року повторно винесено ухвалу, якою зобов'язано відповідальну особу відділу опіки та піклування надати висновок про визначення місця проживання дитини.
23 березня 2023 року на адресу суду надійшли матеріали, щодо виконання ухвали суду.
14 лютого 2024 року ухвалою суду замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району на Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування.
11 квітня 2024 року на адресу суду надійшов висновок, щодо визначення місця проживання дитини.
Позивач ОСОБА_1 , повідомлена своєчасно та належним чином в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений своєчасно та належним чином, у судові засідання на 06 жовтня 2022 року, 27 жовтня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 09 січня 2023 року, 13 лютого 2023 року, 25 травня 2023 року, 17 липня 2023 року та 12 жовтня 2023 року, 05 лютого 2024 року, 12 березня 2024 року, 15 квітня 2024 не прибув, причини його неявки суду не відомі.
Третя особа, повідомлена своєчасно та належним чином, свого представника не направила, причини неявки суду не відомі.
Оскільки суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, враховуючи відсутність відзиву, що позивачка не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути справу заочно, та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Установлені судом фактичні обставини справи
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 15 січня 2010 року уклали шлюб, прізвище дружини вказано як « ОСОБА_1 ».
У свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від. 03 грудня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до висновку служби управління у справах дітей від 11 червня 2021 року, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням голови районної адміністрації Комунарського району м. Запоріжжя від 15.06.2021 року затвердженно висновок служби у справах дітей ЗМР про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 для її тимчасового виїзду за кордон.
Відповідно до довідки про відвідування місця проживання дитини, скаредної головними спеціалістами відділу по Шевченківському району служби у справах дітей ЗМР, останніми було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , однак спеціалістам ніхто не відчинив, акт обстеження не складено.
Згідно висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений головою з питань захисту прав дитини, заступника голови Шевченківської районної адміністрації у м. Запоріжжі Щербиною Л., районна адміністрація, як орган опіки та піклування вважає за неможливе надати висновок про доцільність/недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю, ОСОБА_1 оскільки працівникам служби не надано доступу до приміщення де проживає мати дитини, для проведення обстеження умов проживання.
Так само органом опіки та піклування надано висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами проведення обстеження умов проживання батька дитини, так працівникам служби не надано доступу до приміщення де проживає мати дитини, для проведення обстеження умов проживання, у зв'язку з чим орган опіки та піклування позбавлений можливості надати висновок про доцільність/недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю, ОСОБА_1 .
Позиція суду та нормативно - правове обгрунтування
Щодо вимог позивача про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, вони несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання дитиною сторін коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала б тоді, коли б утримувалася обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у частині від доходу як раз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Встановлено, що позов було подано позивачкою до суду 09 вересня 2021 року.
Оскільки позивачка, мати неповнолітньої дитини займається її вихованням та утриманням, батько дитини матеріальну допомогу не надає, то суд вважає, що позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про встановлення місця проживання дитини.
Частиною 2 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років серед іншого є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
При визначенні місця проживання дитини у разі окремого проживання батьків застосовується принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, ОСОБА_2, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України Судової палати у цивільних справах від 14 грудня 2016 року по справі № 6-2445цс16.Згідно зі ч. 2 ст. 161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За частинами першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріально-побутове забезпечення батьків ураховується судами, проте не є визначальним, а оцінюється в сукупності з іншими критеріями, зокрема ставленням батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, у тому числі обов'язків щодо виховання дитини, особистою прихильністю дитини до кожного з них, віком дитини, а також з огляду на найкраще забезпечення інтересів дитини.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 463/3301/16-ц.
Враховуючи неможливість органу опіки та піклування надати висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, оскільки мати та батько дитини не надають доступу спеціалістам служби у справах дітей до обстеження житлових приміщень, в судове засідання позивач та відповідач неодноразово не з'являються для надання пояснень щодо заявленої позовної вимоги, суд приходить до висновку про неможливість визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині, необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом задоволено позовну вимогу про стягнення аліментів, однак позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, враховуючи, вважає за можливе стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір за подання позовної вимоги про стягнення аліментів у розмірі 908 грн.
Оскільки позовна вимога про визначення місця проживання дитини залишена без задоволення, витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 84, 160, 161, 180, 182-184, 191 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 76, 81, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку в Запорізький апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення суду залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено та підписано 15 квітня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва