308/1894/24
04.06.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП № Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатські області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №488114 від 27.12.2023 вбачається, що 27.12.2023 року, о 18 год. 16 хв. в смт. Середнє, по вул. Закарпатській, 70 водій ОСОБА_1 керував тз SKODA н/з НОМЕР_1 НЕ перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального приладу Alcotest dragger 6810. Результат 1.13 проміле, тест №46, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні від 03.04.2024 ОСОБА_1 , подано заперечення на протокол про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 , зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вказує на те, що алкогольні напої не вживав. Після важкої форми перенесеної двобічної вірусної пневмонії у нього періодично бувають панічні атаки, долі у серці. Окрім того, у нього вже декілька років діагностовано цукровий діабет типу 2 з діабетичною полінейропатією. У зв'язку з чим у нього підвищена тривожність. Сімейним лікарем серед інших ліків виписано вживати корвалол у краплях, що містить спирт.
Як вказано у запереченнях, ввечері 27 грудня 2023 року він почувався погано та були болі у серці. Коли вже їхав у напрямку дому, прийняв краплі корвалолу, що містять спирт. Окрім того за годину до проходження алкеотесту вживав кефір, у кількості 1 банки, який є одним із головних продуктів харчування в дієтичному меню при діабеті та чорний хліб. Також після обіду вживав фрукти: апельсини та банани. Враховуючи те, що у нього встановлено діагноз діабет, то алкоголь виробляється швидше, ніж він зникає в процесі метаболізму.
У центрі смт. Середнє його зупинили працівники поліції та після проведення огляду на стан сп'яніння склали протокол про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 , вказує що він мав природне покриття шкіри обличчя, жодних ознак тремтіння пальців рук не виявляв, зіниці очей реагували на світло, спілкувався з працівниками поліції природньо, ніяких порушень чи змін у його мові не відбувалося.
ОСОБА_1 , вказує, що працює водієм на КНП «ЗТМЦ ШМД» ЗОР Середнянське відділення ПШМД. Дружина - ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсії за віком. Син - ОСОБА_3 , студент 2 курсу Київської Трьохсвятительської духовної семінарії Української Греко-Катилицької Церкви. Разом з ними також проживає мати дружини- ОСОБА_4 , 1942 року народження, яка має також ряд хронічних захворювань. Отримувана ним заробітна плата на посаді водія є основним джерелом доходу сім'ї.
Окрім того, зазначає, що згідно протоколу про проведення тесту на стан сп'яніння, який міститься в матеріалах справи, повірка здійснювалася 27 грудня 2023 року ввечері, а отже температура повітря була нижче 0°С, а тому прилад міг допустити похибку ± 0,4 проміле. Таким чином вважає, що проміле, які показав у ході огляду прилад «драгер» (з врахуванням похибки даного приладу) були результатом вживання ним продуктів, при виробництві яких використовуються процеси бродіння, а саме кефіру чорного хлібу, та фруктів:апельсину,банану та крапель корвалолу, а не вживання спиртних напоїв.
ОСОБА_1 , просить провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення мене, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно долучених до матеріалів справи виписок із медичних карт вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз цукровий діабет типу 2 з діабетичною полінейропатією, у травні 2021 році був госпіталізований у зв'язку Ковід (вірусна пневмонія, штучна вентиляція легень), в жовтні 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні з позагоспітальною пневмонією, згідно рецепту виписаного 12.12.2023 року ОСОБА_1 призначено приймати Корвалол.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , просив при розгляді справи врахувати його письмові заперечення та покази свідка, зазначив що дійсно їхав на своїй машині, їхав у церкву де йому стало погано. Зателефонував дружині, щоб та забрала його і взяла ліки, оскільки хворіє на цукровий діабет та важко переніс Ковід. Прийняв корвалол, потім дружина сіла за кермо, проїхала метрів 20 до магазину, зупинилась і побігла йому за водою, оскільки йому гірше ставало. Ніхто їх не зупиняв по дорозі. Він вирішив відрегулювати крісло, і в цей час хтось постукав у вікно, він побачив поліцію. Поліцейський спитав його чому він неправильно припаркувався і чи він власник машини, попросили відкрити багажник, дати документи. Він надав документи, вийшов з машини, і вони сказали що він вживав алкоголь. Але він був в такому стані що добре не реагував на питання. В той момент підбігла дружина і хотіла пояснити ситуацію, але вони не дали їй сказати слова. Пояснив, що не керував в той час машиною, машина не працювала, ключі від машини були у дружини.
Просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні від 19.04.2024 у якості свідка була допитана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила що є дружиною ОСОБА_1 , повідомила, що у вказаний у протоколі дату та час, її чоловік не керував автомобілем. Чоловік пішов до церкви до самої події. Зокрема зазначила, що 27.12.2023 її чоловік зателефонував їй і сказав що йому стало погано та щоб вона принесла йому ліки. Він прийняв Корвалол, однак не було води. Вона сіла за кермо, під'їхала до магазину, поспішала тому припаркувалася неправильно, і побігла у магазин за водою. Коли повернулася уже біля машини та чоловіка були поліцейські, думала що за паркову прийшла поліція складати протокол. При цьому зазначила, що машина була біля церкви, а до магазину треба було проїхати вулицю, кілька десятків метрів.
З приводу того, що чоловік перебував за кермом, коли прийшла поліція зазначила, що він сів на водійське крісло, щоб налаштувати крісло.
Зазначила, що хотіла пояснити поліцейським, але вони не дали їй сказати слова, лише казали «відійдіть».
У судове засідання було здійснено неодноразово виклик поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення, однак такий в судові засідання не з'явився.
Заслухавши ОСОБА_1 , беручи до уваги покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суд повинен своєчасно, повно, всебічно та об'єктивно з'ясовувати обставини справи. Для правильного вирішення справи необхідно, щоб були дотримані вимоги щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 256 КУпАП.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підпису. Власноручно викладені цією особою пояснення та зауваження додаються до протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дати пояснення і підписати протокол у ньому робиться запис про це. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обв'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідност.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 ставиться те, що він 27.12.2023 року, о 18 год. 16 хв. в смт. Середнє, по вул. Закарпатській, 70 керував тз SKODA н/з НОМЕР_1 НЕ перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального приладу Alcotest dragger 6810. Результат 1.13 проміле, тест №46, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність по ній настає 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України), 3) а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа: -керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; -або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; -або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.266 КУпАП, п.2 та п.3 розділу І Інструкції - огляд водіїв на стан сп'яніння проводиться лише у тому випадку, коли є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до роз'яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно з п.2.9 а) водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Натомість у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні об'єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, наведених в протоколі, а надані суду докази не спростовують доводів сторони захисту.
Так, зі змісту відеозапису, що міститься в матеріалах справи (DVD диск) бодікамери поліцейського вбачається, що фіксація починається з моменту коли поліцейський підходить до автомобіля в якому перебуває (як встановлено в подальшому) ОСОБА_1 на водійському кріслі. Працівник поліції просить пред'явити документи та відкрити багажник, вказуючи що повортник не включили. ОСОБА_1 зазначає, що він з церкви. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 , пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покриву шкіри, нечітке мовлення. Він зазначає, що не вживав алкоголь, каже пройде тест на алкоголь. ОСОБА_1 починає розповідати, що він пив. Але працівник поліції одразу вказує, що у разі продуття Драгера та не підтвердження його відпустять з усним зауваженням. При цьому поліцейський зазначає, що у разі відмови пройти огляд на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, а автомобіль заберуть на арештмайданчик. ОСОБА_1 зазначає, що «мусить продути, яка різниця».
ОСОБА_1 , погоджується пройти огляд на стан сп'яніння на місці, на відео зафіксовано проходження ним огляду за допомогою спеціального приладу Alcotest Drager. До матеріалів протоколу додано акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних пристроїв так чек Drager, згідно яких результат проходження огляду: 1,13 проміле.
Разом із тим, відео на якому б було зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 відсутнє. З відеозапису дослідженого у судовому засіданні також не зафіксовано факту руху автомобіля. Також відсутні докази того, що транспортний засіб було зупинено співробітниками поліції за порушення ПДР.
Інших відео файлів з записами подій, які відбувались до моменту пропонування пройти огляд на стан сп'яніння працівниками поліції ОСОБА_1 , долучений до матеріалів справи ДВД диск не містить, в судовому засіданні таких надано не було.
Згідно п. 27 Постанови пленуму ВСУ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті 19.12.2008 N 18 зі змінами, Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП ( 80731-10 ) не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , заперечив, факт керування у вказаний у протоколі дату та час автомобілем. При цьому не заперечив, що знаходився у транспортному засобі на місці водія. Однак, як він так і його дружина, яка була допита в судовому засіданні в якості свідка, зазначили, що саме вона керувала автомобілем та приїхала до магазину.
Відеозапис, надісланий до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, який було досліджено в судовому засідання, не містить даних які б підтвердили факт керування транспортним засобом, саме ОСОБА_1 .
Надані відеозаписи, які надіслані до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, та були досліджені в судовому засіданні, не містять достатніх та достовірних даних про те, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки під час огляду в судовому засіданні відеозаписи CD- дисків, не відтворюють факту керування ним транспортного засобу. З досліджених відеозаписів наявних на DVD диску, автомобіль не рухається, мотор не працює.
Суд констатує, що з приводу вказаної події не надалось за можливе допитати інспектора поліції який викликався у судове засідання неодноразово, однак такий не з'явився.
Як встановлено при дослідженні відеозапису, на місці події перебувала дружина ОСОБА_1 , однак у такої пояснень працівниками поліції не відбиралось.
Таким чином, суд не вважає що даний відеозапис може слугувати належним доказом, оскільки він не відтворює факт вчиненого адміністративного правопорушення, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказані вище недоліки ставлять під сумнів правильність процедури здійснення освідування ОСОБА_1 працівниками поліції.
Крім того, в протоколі та досліджених документах, наявні розбіжності в часі вчинення адміністративного правопорушення та проведення відповідних процедур.
Зокрема згідно долученої до матеріалів справи копії постанови серії ЕНА №1172938 вказується, що ОСОБА_1 27.12.2023 року, о 19 год. 29 хв. в смт. Середнє, по вул. Закарпатській, 71 водій ОСОБА_1 керуючи тз SKODA н/з НОМЕР_2 не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку руху перед початком руху, згідно роздруківки з чеку приладу Драгер 6810, огляд проводився 27.12.2023 року, о 19 год. 15 хв., а згідно протоколу серії ААД №488114 від 27.12.2023 вказується, що ОСОБА_1 керував тз SKODA н/з НОМЕР_2 в інший час та місці, а саме 27.12.2023 року, о 18 год. 16 хв. в смт. Середнє, по вул. Закарпатській, 70.
Вказані вище обставини в протоколі та матеріалах справи не узгоджуються між собою, та розбіжності в матеріалах справи, не були спростовані в судовому засіданні особою якою складено протокол.
Наведені факти свідчать про неналежність і недопустимість письмових доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але й оформлені в такий спосіб, який викликає сумніви в достовірності вказаних доказів.
Правова позиція по справі самого ОСОБА_1 , є його засобом захисту та підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
При цьому необхідно зауважити, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст. 255 КУпАП.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно доводили вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого йому адміністративного правопорушення та містять істотні недоліки. Відтак, оцінюючи кожен доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що у справі відсутні достатні і достовірні докази, які б підтверджували факт керування вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення особою автомобілем, що відповідно виключає в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке ставиться йому в провину.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Встановлені у суді обставини не підтверджують правильність викладених у протоколі даних про обставини правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, надані органом поліції матеріали суд визнає недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, а отже, керуючись фундаментальним принципом презумпції невинуватості та вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з причини відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За вищезазначених обставин, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім того, не підтвердженим є сама подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9, 245, 247 ч.1 п.1, 280, 283 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош