Справа № 201/8138/23
Провадження № 1кп/201/370/2024
про призначення судового розгляду
06 червня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030000010 від 24.02.2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачена ОСОБА_3 (відеоконференцзв'язок)
захисник ОСОБА_5 (відеоконференцзв'язок)
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у судове засідання не прибули, належним чином повідовлені про дату, час і місце розгляду обвинувального акта шляхом направлення повісток у додаток Вайбер на 29.08.2023, 20.09.2023, 17.10.2023, 30.10.2023, 14.11.2023, 21.11.2023, 25.12.2023, 30.01.2024, 07.03.2024, 23.04.2024, 29.04.2024, 06.06.2024, про причини неявки суду не повідомили.
Від ОСОБА_13 , ОСОБА_16 і ОСОБА_14 надійшли заяви, в яких вони просили розглядати кримінальне провадження без їх участі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Аналіз викладених вище обставин неявки потерпілих в судові засідання, що їх було належно повідомлено про розгляд даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення потерпілих про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи строк перебування справи у суді, суд визнає причини неявки потерпілих у підготовчі судові засідання неповажними та вважає за можливе провести підготовче судове засідання за їх відсутності.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Обвинувачена і її захисник просили повернути обвинувальний акт прокурору, обґрунтовуючи неналежним його врученням.
Заслухавши думку учасників, дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що правові підстави призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акту, відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, наявні.
Так, з наданого суду обвинувального акту та додатків до нього вбачається, що вимоги статті 291 КПК щодо форми, змісту та додатків обвинувального акту стороною обвинувачення виконано, підстав для повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.
Думка обвинуваченої і її захисника про повернення обвинувального акту прокурору з причини неналежного його вручення судом відхиляється, оскільки, як встановлено судом і не заперечувалось учасниками, обвинувальний акт спочатку, а саме 12.07.2023, був вручений ОСОБА_3 слідчим, а не прокурором. Далі, а саме 14.07.2023 обвинувальний акт одержано судом, а в подальшому, коли в підготовчому засіданні було встановлено, що обвинувальний акт вручений ОСОБА_3 слідчим, а не прокурором, тоді поштою 22.12.2023 прокурором ОСОБА_4 обвинувальний акт направлений ОСОБА_3 (яка є мешканкою м. Вишневе Київської області) і 10.01.2024 отриманий ОСОБА_3 особисто, про що маються відповідні докази.
Вказане не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
За таких обставин, суд вважає, що думка прокурора про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту є обґрунтованою, оскільки підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України, підстав для його повернення прокурору немає, вказане кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, а тому суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у зазначеному кримінальному провадженні.
Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Також судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
У зв'язку із цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
З'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження належить здійснювати суддею одноособово за обов'язкової участі прокурора, обвинуваченої, її захисника, потерпілих.
Отже, вирішивши питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду та встановивши відсутність обставин, які б унеможливили призначення обвинувального акта до судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Крім того, у підготовчому засіданні потерпіла ОСОБА_13 подала цивільний позов.
Заслухавши думки учасників, вивчивши поданий цивільний позов, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого до початку судового розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви до органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Статтею 175 ЦПК України закріплено вимоги щодо форми та змісту цивільного позову.
Статтею 177 ЦПК України встановлено вимоги до документів, що додаються до позовної заяви.
Судом встановлені підстави для залишення цивільного позову без руху у відповідності до вимог ст. 185 ЦПК України.
Так, в тексті цивільного позову зазначено «Особа 1» і «Особа 2», в прохальній частині позову зазначено також «Особа 1» і «Особа 2», номер кримінального провадження вказаний інший.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного та з огляду на невідповідність цивільного позову потерпілої ОСОБА_13 загальним вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він підлягає залишенню без руху, із наданням їй строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.128, 314-316 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України на 15 годину 30 хвилин 10 червня 2024 року.
У судове засідання викликати прокурора, обвинувачену, її захисника, потерпілих.
Кримінальне провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акта - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_13 - залишити без руху.
Надати ОСОБА_13 строк десять днів для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання повного тексту ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_13 , що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк будуть виконані вимоги визначені в ухвалі, то позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1