29 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2263/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів: Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 (суддя Мельниченко І. Ф.) у справі
за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" про виселення та стягнення 192 635,80 грн,
за участю представників:
відповідача - Кіш Г. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року Обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" (далі - Товариство) про виселення останнього з приміщення з одночасною передачею його позивачу та стягнення з відповідача неустойки у сумі 192 635,80 грн, нарахованої у порядку статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 01.09.2017 Підприємство як орендодавець та Товариство як орендар уклали договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 543, строком дії до 31.08.2019, площею 41,3 кв. м, призначеного для розміщення аптечного пункту, розташованого на першому поверсі будівлі Комунального закладу "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" на вул. Батумській, 13, у м. Дніпрі.
4. У пунктах 4.4, 5.2, 8.9 цього договору сторони домовилися про обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди після закінчення терміну дії договору, про що сторони домовилися скласти акт приймання-передачі. У випадку незвільнення (несвоєчасного звільнення) об'єкта оренди, якщо станеться припинення або розірвання цього договору, орендар сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об'єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об'єктом оренди - подвійний розмір орендної плати, розрахований за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об'єктом оренди - потрійний розмір орендної плати тощо. При цьому у жодному разі договір оренди не вважається продовженим на новий строк.
5. Відповідно до пункту 12.3 продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін.
6. 04.03.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 904/5152/19, яке набрало законної сили, про задоволення зустрічного позову Товариства до Підприємства про визнання цього договору продовженим до 31.08.2021 (включно) та відмову у задоволенні первісного позову Підприємства до Товариства про зобов'язання звільнити це приміщення.
7. Оскільки після закінчення терміну дії договору 31.08.2021 відповідач не повернув позивачеві об'єкт, то останній звернувся з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. 13.09.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024, про задоволення позову. Суди установили факт закінчення спірного договору 31.08.2021, обставини неповернення орендарем приміщення орендодавцеві, а також відсутність доказів щодо продовження строку дії цього договору.
Короткий зміст касаційної скарги
9. Товариство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), послалося на те, що суди порушили приписи статей 2, 4, 13, 14, 74, 80, 237, 238 цього ж Кодексу й ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 25.10.2022 у справі № 607/14378/21 та Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц.
10. Скаржник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій вирішили питання про повернення майна особі, яка не володіє речовими правами на нього, відповідно права позивача не порушені.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга відповідача не містить доводів щодо неправильного застосування судами у цих правовідносинах статей 16, 526, 610, 611, 785, частини першої статті 795 ЦК України, статей 20, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини першої статті 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", абзацу 4 пункту 81 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, пункту 3 частини другої статті 42, частини першої статті 74, статті 129, частини третьої статті 202, статті 269, частини одинадцятої статті 270, статей 275, 276, 282, 283 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
12. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
13. Відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
15. Як установлено судами попередніх інстанцій, укладений сторонами 01.09.2017 договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 543 припинився з 31.08.2021, і після його припинення на порушення умов пунктів 4.4, 5.2.13 цього договору орендар не повернув орендодавцю об'єкт. Тому суди визнали обґрунтованими позовні вимоги.
16. На переконання Товариства, оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, перелік яких визначений у пункті 9 цієї ухвали.
17. Разом з тим ці доводи скаржника не підтвердилися з огляду на таке.
18. У справі № 924/233/18 вирішувався спір про заборгованість за договором поставки молока.
19. У постанові від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 предметом позову є вимога про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради.
20. Предметом позову у справі № 910/8357/18 було визнання недійсним договору поруки внаслідок його фіктивності.
21. У справі № 607/14378/21 предметом розгляду був цивільний спір про зняття з реєстрації місця проживання, у задоволенні позову за яким відмовлено з підстав відсутності порушеного права позивача, яка не була власником спірної квартири.
22. Предметом позову у справі № 914/809/18 було визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на будівлі і споруди. Касаційному перегляду підлягала постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що у місцевого суду була можливість розглянути справу на підставі наявних доказів, а у разі необхідності, витребувати їх оригінали для огляду їх у судовому засіданні.
23. У справі № 910/10647/18 предметом позову було визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та акта приймання-передачі майнових прав і скасування реєстраційного номера нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за результатами розгляду якого суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення корпоративних прав позивача та з цих підстав ухвалив нове рішення про відмову в позові.
24. У справі № 916/2084/17 розглядався спір учасника відповідного товариства до цього товариства про визнання недійсними договорів, укладених директором товариства, у зв'язку з тим, що на момент підписання спірних правочинів відповідна фізична особа не мала повноважень діяти як директор товариства.
25. У справі № 761/45721/16-ц предметом позову є стягнення з відповідача як власника істотної участі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у порядку статті 58 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" заборгованості по вкладу.
26. У справі № 653/1096/16-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду у від 04.07.2018) предметом розгляду були позовні вимоги міської ради до фізичних осіб про визнання останніх такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов'язання знятися з реєстраційного обліку. Ці вимоги обґрунтовувалися тим, що службова квартира є об'єктом комунальної власності. Виконавчий комітет міської ради ухвалив рішення, яким квартира була визнана службовою та передана на баланс комунального підприємства. Службова квартира надавалася відповідачу та члену його сім'ї (дружині) для проживання. Шлюб між відповідачами розірваний, а відповідач у цій справі припинив трудові відносини, з огляду на що відповідачі втратили право на проживання у службовій квартирі, наданій для проживання працівників підприємства. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначила про те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Спір у справі № 653/1096/16-ц виник із житлових відносин, має цивільно-правовий характер, що пов'язаний з набуттям службового житла.
27. Отже, жодна із наведених скаржником справ не є подібною зі справою, що розглядається, за предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин. Звідси правовідносини, що виникли між сторонами у справі № 904/2263/23, та у справах, на які посилається скаржник, суттєво відрізняються за складом учасників, предметом спору та матеріально-правовим регулюванням. Тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
28. Посилання скаржника на відсутність в орендодавця речових прав на передане в оренду майно і відповідно відсутність обов'язку орендаря повернути його саме Підприємству не спростовують правильних висновків судів про задоволення позову, оскільки такий обов'язок орендар узяв на себе за умовами договору та передбачений частиною другою статті 795 ЦК України.
29. Відтак, скаржник не навів мотивів того, яким чином неврахування висновків касаційного суду щодо застосування норм ГПК України у перелічених скаржником постановах призвело до прийняття незаконних, на його думку, оскаржуваних рішень у цій справі, а також не знайшли підтвердження наведені скаржником порушення положень господарського процесуального права у цій справі, оскільки у кожній із зазначених ним постанов Верховний Суд здійснював касаційний перегляд, застосовуючи процесуальні приписи відповідно до фактичних обставин справи.
30. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Судові витрати
32. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі № 904/2263/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач